У Львівських Винниках нова вулиця (ФОТО)

5 січня 2013 р. сесія Винниківської міської ради, за поданням депутата міської ради Андрія Байцара, присвоїла одній із вулиць міста назву  Василя Кука,  в честь видатного політичного діяча.

Спонукав до цього славний ювілей. Так, 11 січня 2013 р. в Україні відзначать 100-річчя останнього головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Василя Степановича Кука 

Святкуватимуть і на Львівщині. Як повідомили у прес-службі Львівської ОДА, святкування відбудуться 11 січня на Батьківщині головного командира УПА у смт Красне Буського району.

 У програмі заходів передбачено проведення панахиди у церкві св. пророка Іллі, покладання квітів від керівництва області, району та громадськості до могили В. Кука, огляд експозицій в історико-краєзнавчому музеї присвячених звитяжній боротьбі УПА та Василю Степановичу Куку та урочиста академія в актовій залі ЗОШ № 1 смт Красне.

«Помер Василь Кук у Києві, але у  вересні 2007 р. Василя Кука поховали на Батьківщині  в селі Красне Львівської області, так як заповідав покійний, а цього року у Винниках вулиці присвоїли назву його імені .» - кажуть у Винниківській міській раді.

 Коротка довідка:

Народився В.Кук 11 січня 1913 р. у с. Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (теперішній Буський район Львівської обл.). 

Вci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів. Двох братів Василя — Іларія та Ілька — замордували поляки. За радянської влади вci члени родини були засуджені до тюремного ув'язнення, все сімейне майно було конфісковано. 

З 1929 р. - член Української Військової Організації. З 1933 р., навчаючись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв'язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік В.Кук відбуває перший арешт, а потім ув’язнення. З травня 1937 р. перейшов на нелегальне становище. 30 червня 1941 р. він брав участь у проголошенні Акта про відродження Української держави у Львові. В. Кук очолив спочатку Львівську похідну групу, а потім Київську, яку німці заарештували у серпні 1941 p., але він тікає з німецького полону під час етапування до Львова. 

Навесні 1942 р. В.Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі Д.Мирона в липні 1942 р. та арешту його заступника П.Сака, безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь. 

У квітні 1944 р. він приймає один з найбільших боїв в історії УПА під Гурбами, де близько п’яти тисячам повстанців протистояли 30 тисяч солдат НКВД. 
У 1947 р. на пропозицію Провідника ОУН Романа Шухевича його заступником на всіх посадах обрано Василя Кука. 

Після смерті Романа Шухевича (5 березня 1950 р.) Василь Кук заступив його на всіх становищах: Голови Проводу ОУН, Головного командира УПА та Голови Генерального Секретаріату УГВР. Від 1950 р. до 1954 р. Василь Кук керував Національно-визвольною боротьбою в Україні. У підпіллі користувався такими псевдонімами: Коваль, Леміш, Ле, Юрко, Медвідь, Василь Лиманич, інженер Лука Лемішка, Безіменний та ін. 

1954 року був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, шість років. З 1960 року працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці «Марксизм-ленінізм про українське національне питання» був звільнений з роботи із забороною працювати в школах і наукових установах.Останні роки проживав у Києві. 

У 2002 році тодішній президент України Л.Кучма збирався відзначити Василя Кука званням Героя України. Але Василь Кук відмовився – не вважав за можливе приймати таку відзнаку від держави, у якій досі не визнано УПА. 


Відомий історик Сергій Чуб, котрий в останні роки і дні часто бував у нього, зазначив: «Василь Кук мешкав у двокімнатній квартирі в районі Ленінградської площі Києва дуже скромно. До останніх днів він зберігав світлий і гострий розум. Я приносив йому стоси документів часів боротьби УПА і він згадував навіть дріб’язкові моменти про ті події та своїх побратимів. Досить часто запитують: чому Кука не знищили більшовики? На той час після вбивства Степана Бандери про СССР говорили як про світового тирана. Тому, щоб обілити себе в очах світу, його залишили живим. До речі, про присвоєння йому Українською Головною Визвольною Радою у жовтні 1952 р. звання генерал-хорунжого В.Кук дізнався лише тоді, коли я знайшов і показав йому відповідні документи, взяті з архівів КГБ. А до цього він вважав себе лише «полковником Ковалем». 

Василь Кук відомий також як підпільний публіцист та історик, серед найвідоміших його праць: «Пашні Буряки», 1938 р., (підручник із конспірації ОУН), «Колгоспне рабство», 1952 р. (аналітичний огляд функціонування колгоспної системи в Україні), цикл нарисів про життя та творчість Артема Веделя — відомого українського композитора, 1970-80-ті рр., біографічні нариси про Степана Бандеру, Романа Шухевича, 1990-ті рр., фундаментальний збірник документів «Українське державотворення. Акт 30-го червня 1941 року», 2001 р. 

Помер 9 вересня 2007 р. у м. Києві. Поховали Василя Кука на батьківщині — в селі Красне Львівської області. Так заповідав покійний.