На львівському летовищі запрацює сміттєспалювальний завод, де, за стандартами ЄС, шкідливі викиди перевищуватимуть норму у тисячі разів.
Доки громадськість обурюється можливості побудови сміттєспалювального заводу десь поблизу Львова, вже завтра такий запрацює в самому місті. Львів’яни опиняться в кілометровій зоні від екологічно небезпечного об’єкта.
Сміття, що залишають після себе пасажири, спалюватимуть у львівському аеропорту.
Загальна маса відходів на одного пасажира, котрий скористається міжнародними перевезеннями аеропорту, становить 0,968 кг
«Загальна маса відходів на одного пасажира, котрий скористається міжнародними перевезеннями аеропорту, становить 0,968 кг», – повідомили в Дирекції з будівництва об’єктів до Євро-2012 у м. Львові. Якщо помножити цю цифру на кількість пасажирів, сміття після яких мають намір спалювати, то загалом вийде 10-12 тонн щомісяця. Усе це планують «утилізувати» просто на місці: «згідно з проектними рішеннями, на території ДП “Міжнародний аеропорт “Львів”».
Установку такого обладнання здійснюють для «забезпечення санітарного благополуччя Львівщини» і вона відповідає «високим екологічним вимогам», переконує замовник обладнання («Дирекція…») у відповіді на інформаційний запит тижневика ZIK. Водночас, відповідно до технічних характеристик цієї «чудо-установки», її викиди міститимуть такі забруднюючі речовини, як оксиди азоту, діоксид сірки, соляна кислота, фтороводень, ртуть, кадмій, діоксини і фурани…
Відповідно до інформації, яку надала «Дирекція…», діоксини та фурани у викидах підприємства становитимуть до 0,0001 грама на кубічний метр. У той час як за радянськими стандартами цих токсичних речовин мало б бути у 100 разів менше, а за стандартами ЄС, і в взагалі у 100 тис. разів!
Відтак на відстані менш як кілометр від місця викидів можуть опинитися середня школа №15, дитсадок №139, початкові класи середньої школи №60, дитсадок «Казка», будинок культури
ЛОРТА, медичний коледж ТОВ «Монада», стадіон «Сокіл», житлова забудова на вул. Патона, Каховській, Любінській тощо. А далі найчастіші тут західні вітри всі ці забрудники відноситимуть на один із найбільш густонаселених мікрорайонів Львова – Сихів.
Хто на цьому заробить
Майже три мільйони гривень із держбюджету використають на встановлення сміттєспалювального обладнання у львівському аеропорту, – повідомили ще влітку у «Віснику державних закупівель». Угоду уклали з ТОВ «НВЦ “Екобезпека та ресурсозбереження”» (зареєстроване в Києві). Обладнання придбали без конкурсу – за процедурою закупівлі в одного учасника. Цікаво, що за повідомленням замовника («Дирекції…»), вартість самого обладнання, згідно зі зведеним кошторисним розрахунком, становить понад 1 млн 727 тис. грн. Відтак можна припустити, що різниця у більш як мільйон гривень – це вартість доставки та монтажу.
Майже на 400 тисяч дешевше обійшлося таке ж обладнання донецькому аеропорту. Відповідно до інформації того таки «Вісника державних закупівель», «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції міжнародного аеропорту “Донецьк”» за державні кошти у розмірі понад 2 млн 476 тис. грн уклала угоду про встановлення інсинераторів з утилізації побутових відходів у донецькому аеропорту (з урахуванням вартості обладнання, монтажних та інших робіт зі встановлення). Закупівля, як і в першому випадку, відбулася без конкурсу. Угоду уклали з дочірнім підприємством «Енерготехсервіс» (м. Київ). Попри те, що різниця у вартості та встановленні сягнула 400 тисяч гривень і назви фірм, з якими уклали угоду, різняться, виробник обладнання виявився тим самим.
Ми звернулися до фірми-підрядника, котра перемогла у Львові, – ТОВ «Науково-виробничий центр “Екобезпека та ресурсозбереження”» і, представившись потенційним покупцем, поцікавилися, чи працює вже десь подібне обладнання в Україні. «Уже найближчим часом на нашому обладнанні утилізуватимуть відходи у львівському та донецькому аеропортах», – сказав керівник НВЦ «Екобезпека та ресурсозбереження» Євген Воротніков і додав, що виробляє такі установки його фірма спільно з вінницьким підприємством.
ТОВ «НВП “Гідравліка Вінниця-Сервіс”». Згідно з документами, саме це підприємство є розробником технології, за якою спалюватимуть відходи у львівському аеропорту. І саме до цієї фірми скерували нас із ДП «Енерготехсервіс», яке встановлюватиме їхнє обладнання в Донецьку.
«Уже впродовж п’яти років ми виготовляємо устаткування для утилізації медичних відходів, – похвалився керівник НВП “Гідравліка Вінниця-Сервіс” Олег Данилюк, вважаючи, що розмовляє з потенційним покупцем. – А обладнанням для побутових відходів займаємося два роки. На сьогодні договори підписано з аеропортами Львова та Донецька. Зараз ведемо переговори щодо аеропортів і морських портів у Харкові, Сімферополі й Одесі».
Пан Данилюк пояснив: такий попит на їхнє устаткування для повітряних та морських портів пов’язане з безпекою. Мовляв, спалюючи сміття із транспорту міжнародного сполучення, можна зменшити загрозу зараження українців екзотичними хворобами. «Ми – єдиний вітчизняний виробник такого обладнання. Маємо всі ліцензії. А закордонне устаткування, наприклад, фірми “Мюллер” – удвічі дорожче. Якщо наше коштує 800 тис. грн, то їхнє – 1 млн 780 тис. грн. А ще в нашій установці розхід газу буде 20 кубометрів на годину, а в іноземній – 50 кубометрів», – похвалився Олег Данилюк.
Спалювання – це вчорашній день
Львівський та донецький аеропорти – не єдині транспортні вузли, де намагаються розпочати спалювати сміття, яке залишають пасажири. Найперше така ініціатива виникла на «Укрзалізниці».
На початку осені 2010 року в Києві розгорівся скандал – майже у центрі міста, в Солом’янському районі столиці на вулиці Уманській, таємно відкрився завод сміттєспалювання. Замовником будівництва стала Південно-Західна залізниця. Її керівництво запевняло: завод цілком безпечний. Утім місцеві мешканці чомусь не повірили, тож під тиском громадськості об’єкт для утилізації відходів довелося закрити. Сьогодні установка, на яку, очевидно, викинули немалі кошти, просто стоїть. «Установка не працює, а сміття вивозять згідно з укладеними договорами», – сказала прес-секретар Південно-Західної залізниці Ганна Малієнко.
«Якщо йдеться про відходи, які залишають пасажири, то це і пластикові пляшки, і поліетиленові пакети. Під час спалювання такого сміття відбувається викид у повітря канцерогенних речовин, які провокують ракові захворювання. Їх спалювати не можна, тим паче в містах», – каже відомий український еколог, директор громадської організації «Київський еколого-культурний центр» Володимир Борейко, який брав активну участь у боротьбі киян проти сміттєспалювальної ініціативи Київської залізниці.
Він аргументує: в аеропортах та на залізницях країн Європи не практикують спалювання сміття для начебто боротьби з вірусами й інфекціями. І взагалі, це застарілий метод. «Так, у Європі є сміттєспалювальні заводи, але на них у такий спосіб позбавляються лише того, що не вдалося відсортувати й використати повторно. Там такі об’єкти були побудовані 30-40 років тому і сьогодні не потрібні, адже не відповідають екологічним вимогам, які стали за цей час значно жорсткішими, відтак ті заводи почали переносити в країни СНД».
Ще один аргумент, який наводить Володимир Борейко проти сміттєспалювання в Україні, – відсутність дієвої системи контролю. «Якщо власник заводу в Європі забруднює довкілля, то цей завод закривають, а у нас порушник просто платить штраф. Відтак власники закладають суму штрафів у собівартість виробленої продукції – і на цьому проблему для них вичерпано. Так, у європейських країнах теж існують штрафи, але їх накладають лише тоді, якщо порушення екологічної норми трапилося один раз».
Про ці проблеми говорить і львівський природоохоронець Дмитро Скрильніков. Здатність наших контролюючих органів охороняти право львів’ян на чисте довкілля добре ілюструє проблема зі смородом. «Уже впродовж кількох років не можуть вирішити навіть цієї проблеми, що вже казати про сміттєспалювальний завод, який викидатиме речовини, що не мають ні кольору, ні запаху, а для контролю деяких із них (таких, як діоксини та фурани) навіть немає обладнання», – каже керівник ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильніков.
За його словами, якщо в нашому аеропорту таки встановлять сміттєспалювальне обладнання, то у Львові (і без того забрудненому такими шкідливими виробництвами, як, наприклад, мідна плавильня на Конюшинній) це стане серйозною проблемою.
