• Головна
  • Відродження українського кіно, або Чому «Кіборги» стоять сотні «Оплотів»
15:00, 16 грудня 2017 р.

Відродження українського кіно, або Чому «Кіборги» стоять сотні «Оплотів»

Відродження українського кіно, або Чому «Кіборги» стоять сотні «Оплотів»

Головною культурною подією тижня, що минає, став неймовірний успіх прокату в українських кінотеатрах фільму про захисників донецького аеропорту «Кіборги». За перший уїк-енд фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва зібрав 8 186 701 гривень.

Це новий рекорд по зборах українського фільму за перші вихідні в прокаті. Як повідомляють дистриб'ютори картини, тільки за два дні «Кіборгів» подивилися 106 350 глядачів.

Переломний 2017-й рік

Український кінематограф має давню і багату історію. Фільми Дзиги Вєртова, Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка входять до скарбниці світового кінематографа.

Але після 1991 року в Україні практично перестали знімати велике кіно, яке привертає до кінотеатрів мільйони глядачів.

І якщо в Росії вчасно згадали, що «кіно є найважливішим з мистецтв», і держава стала направляти мільярди у створення історичних фільмів, здатних конкурувати з голлівудськими блокбастерами - «Сталінград», «Вікінг», то перегляд українського кіно став справою, в основному, самих кінематографістів і критиків. А в успішних комерційних ремісничих підробках типу серіалу «Свати», крім українських грошей і громадянства сценаристів, більше не було по суті нічого українського.

Довгий час патріотичним фільмом про вітчизняну історію вважався польський шедевр Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». Завдяки блискучій грі Богдана Ступки і Олександра Домогарова - в цьому польському погляді на визвольну війну запорізьких козаків гідно виглядали образи Хмельницького і Богуна.

На жаль, український фільм про великого гетьмана режисера Мащенка виявився провальним. А вельми своєрідний фільм Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» виявився, м'яко кажучи, незрозумілим масовому глядачеві.

Однак в 2017 році відразу кілька українських картин стали справжнім проривом і зібрали рекордну, як для вітчизняного кінематогрофа, касу.

«Секрет» успішного відродження національного кіномистецтва виявився простий. Держава почала виділяти на кінематограф гроші. Кабмін виділив в 2016 році на кіно 250 мільйонів, а в 2017 - 515 мільйонів гривень. Чи не бозна-яка сума, якщо розділити на 27 фільмів, знятих в цьому році, але ефект від вкладених витрат виявився досить непоганим.

Нагадаю, що в цьому році вийшов на великі екрани фільм «Червоний». Кіно, що розповідає про молодого воїна УПА Данила Червоному, що підняв повстання в сталінському ГУЛАГу, користувалося популярністю в українського глядача.



Також майже 20 мільйонів в українському прокаті зібрало перше вітчизняне фентезі «Сторожова застава».

Картина розповідає про українського школяра Вітька, який через загадковий портал часу опинився в Київській Русі в 1120 році, де зустрів легендарних богатирів Добриню, Іллю і Олешко, з якими бореться проти половців і кам'яного монстра.



У розпещених «Хоббітом» і «Піратами Карибського моря» українських тінейджерів фільм отримав досить високі оцінки.



Весела українська комедія "DZIDZIO Контрабас" за перший вікенд зібрала майже 8 мільйонів і вперше в історії очолила рейтинг прокатного списку в Україні. Головну роль у фільмі зіграв Михайло Хома, більш відомий як Дзідзьо.



І тріумфально завершує цей кінематографічний рік фі
льм «Киборги» вартістю в 48 мільйонів гривень. Без перебільшення, команда фільму змогла зняти чесний, без натужного пафосу, пронизливий і яскравий фільм про війну на Донбасі.

Головним достоїнством фільму стали аж ніяк не батальні сцени (хоча й вони зняті на рівні найвищих світових стандартів), а приголомшливі діалоги, в яких герої картини сперечаються про війну, про Україну і намагаються осмислити, за що і заради кого вони воюють. Сценаристу Наталії Ворожбит вдалося не скотитися в примітивне чорно-біле протиставлення добра і зла. Важливим є те, що в «Кіборгах» є і спроба зрозуміти мотивацію тих українців, які стали на бік «тієй сторони».

А важкий діалог сина червоноградського шахтаря правосека «Серпня» з полоненим сепаром, сином донецького шахтаря - закінчується дуже важливою фразою - «ми жили в одній країні 25 років, але мало розмовляли один з одним». І це той місток на окупований Донбас, який дозволяє розраховувати не тільки на перемогу, але і на майбутнє примирення навіть з тими українцями, хто сьогодні через російську пропаганду виявився по іншу сторону барикад.

«Кіборги» стали своєрідним дзеркалом для країни, в якому ми можемо подивитися на себе з боку і зрозуміти, як же багато нас об'єднує. І в нескінченних суперечках, як облаштувати Україну, які ведуть в терміналах донецького аеропорту герої фільму - у кожного своя вистраждана правда. І що суперечки навколо генерального плану будівництва країни не так важливі, як перемога над спільним ворогом. Головне, що представники трьох поколінь - «Мажор», «Серпень» та «Дід» - чомусь люблять Україну, хоча, як несподівано з'ясовується, раціональних причин до цього, поки, на жаль, не мають.

І тому «Киборги» для України 2017 року трохи більше, ніж просто касове кіно. Сьогодні на вагах війни - це, можливо, навіть більше, ніж поява на фронті сотень танків «Оплот» і десятків ракетних комплексів «Джавелін». Тому що у війні перемагають не танки і ракети, а перш за все сильніша мотивація людей. І «Кіборги» - це те кіно, яке допомагає цю мотивацію ще глибше усвідомити.

У бюджеті на 2018 рік уже закладено понад мільярд гривень на розвиток українського кінематографа. І якщо це дозволить хоча б двом або трьом українським фільмам вистрілити і потрапити в ціль так, як це вдалося сьогодні зробити «Кіборгам», це означає, що ці гроші будуть витрачені не даремно.

Роман Лазоренко

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Кіборги #кіно #фільм #Україна #кошти
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Коментарі

Оголошення
live comments feed...