Останній шанс повернути мир. Так політики оцінюють спроби лідерів Євросоюзу зупинити кровопролиття на Донбасі, вжиті ними в кінці минулого тижня.
Ми звикли лаяти ЄС за повільність, нерозторопність, неадекватні контрдії, якими Європа відповідає на дії Росії. І ці закиди здебільшого справедливі. Поки Путін поодинці вирішує долю мільйонів людей на Донбасі і тисяч людей у своїй власній країні, відправляючи їх на війну, Європі треба довго збиратися і домовлятися з усіма членами ЄС, для того щоб приймати консолідовані рішення у відповідь. Це завжди довго, а тому і малоефективно.
Але на цьому тижні Європа дійсно здивувала. Без анонсів, тривалої підготовки візитів та іншої дипломатичної атрибутики, можна сказати екстрено, в Україну прилетіли для переговорів спочатку держсекретар США Джон Керрі, потім президент Франції Франсуа Олланд і канцлер Німеччини Ангела Меркель.
В Україні, без перебільшення, мільйони людей припали до екранів телевізорів в надії почути якісь обнадійливі сигнали, які б віщували швидке закінчення війни.
Схоже, що «затамували подих» і бойовики. Принаймні, інтенсивність обстрілів позицій ВСУ і мирних українських міст трохи зменшилася. Чи то снарядів стало не вистачати, чи то дійсно на якийсь час війна за мир перемістилася з поля військових дій за стіл переговорів.
Путіна таки примусили сісти за круглий стіл.
Зустріч, що тривала більше 3 годин в Кремлі з участю господаря Кремля, Меркель і Олланда, принесла надію, що мирний план може спрацювати.
На жаль, інформації про зустріч вкрай мало. У пресі з'являлися уривки якихось цитат джерел, які нібито бачили новий мирний план. Потім ці цитати спростовувалися іншими джерелами, які нібито теж бачили план Меркель-Олланда.
Що ми знаємо напевно, так це те, що план є. Що в ньому враховані і вимоги України, і деякі зауваження Путіна, і що в цьому плані цілісність української території не піддається сумніву.
Все інше - версії. Були припущення, що за мир Україна повинна буде заплатити відмовою від членства в НАТО і федералізацією. За іншою версією - про федералізацію мова не йшла, але тема автономії для воюючих регіонів піднімалася.
Чим готові заплатити українці в ім'я миру, активно обговорювали в п'ятницю вітчизняні ток-шоу, мабуть вже зараз починаючи готувати громадську думку до того, що чимось жертвувати все-таки доведеться. Тим не менш, поки від офіційних осіб з цього приводу ніяких заяв не надходило.
І в цьому зв'язку, думається, доречніше поставити питання не про те, чим платити будемо, а про те, чи готовий Путін приймати хоч якісь умови для мирного вирішення конфлікту.
Очевидно, що розмова за зачиненими дверима в Москві була для Путіна непростою і неприємною. Очевидно, що йому погрожували. І очевидно, що загрози носили не військовий характер.
Європа каже, що їй є чим тиснути на кремлівського фюрера.
Можливо, мається на увазі відключення від SWIFT. Хоча навряд чи це могло б зупинити агресора. Відключення від міжнародної міжбанківської системи передачі інформації, звичайно, параліч для економіки Росії, але все ж не смерть.
А от відмова - повна відмова - від покупки нафти у РФ могла б стати тим аргументом, який приведе до тями новітнього тирана.
Експерти ринку стверджують, що сьогодні з боку Європи - це більш ніж реалістичний план. На ринку нафти надлишок пропозицій. Нафта - не газ, забезпечити її доставку танкерами елементарно просто. І навіть зростання вартості за рахунок більш дорогого транспортування не стане критичною для ЄС, якщо врахувати що сьогодні ціна на ринку нижче позначки 60 доларів за барель.
А ось російську економіку такий крок з боку ЄС може вбити вже не через рік, а всього за якихось 2-3 місяці. Може і швидше.
Загалом, минулий тиждень нам всім подарувала надію на мир. Тендітну, хитку, але все-таки надію. І якщо вона розіб'ється, то буде війна. Вже не гібридна, неоголошена або ще якась, а справжнісінька - повномасштабна. І від такої війни вже не сховатися ні в Києві, ні в Тернополі, ні, боюся, у Варшаві чи Вільнюсі. Сьогодні це розуміють не тільки в Україні. Сьогодні це розуміють і в Європі, і в США. Тому й діють.
Таким нам бачиться головний підсумок минулого тижня.