Олег Радик: “Треба вже нарешті повірити у те, що ніхто за нас нічого не зробить. Тільки ми самі”

проект "Люди, які змінюють Львів"

Олег Радик - львів'янин, громадський активіст. Його можна зустріти на кожному мітингу, протесті, пікеті та акції проти російських товарів. Завдяки йому та його друзям, у Львові поменшало псевдоволонетрів, а в більшості крамниць почали маркувати товари російського виробника.

Зараз Олег має свій маленький бізнес, не їздить на машині, а 60% свого дня витрачає на громадську діяльність.

Все почалося у 2014 році з акції проти “Нової Лінії” та “Епіцентру” під час Євромайдану. Тоді ми почали бойкот регіоналів.

Коли була розпочата війна – у Львові почався бойкот російських товарів.

Економічний бойкотний рух називають по-різному: економічний бойкот, бойкот російських товарів, бойкотний рух. Тепер ми будемо реєструватись, як громадська організація, щоб можна було всілякі кляузи писати. Вже подали відповідну заяву на реєстрацію.

Реально, ми економічно були і є окуповані - просто люди не уявляють наскільки. Часто воно думають, що певні бренди є українськими, але насправді вони - російські. Втім, ми будемо щось із цим робити.

Я випустив мишей в супермаркеті “Арсен” для того, щоб привернути увагу до російських товарів на полицях. Це була чудова можливість та ідея, яку мені порадив товариш — Роман Онишкевич. Спочатку я сприйняв її критично, бо не уявляв, як я це зроблю, але потім таки наважився. Звичайно, що багато дівчаток, які є захисниками тварин до цього поставилися не надто добре. Але я пояснив, що мишей ми купили в інституті, де над ними мали проводити досліди, то по-суті ми їх врятували, випустивши на волю.

Було смішно, коли ми сказали, що запускаємо 46 мишей, це було символічно, бо штрих-код російських товарів починається з цієї цифри, а реально запустили тільки 30.

Коли мене штрафував дільничий, він попросив: “Олеже, вони так переживають, бо найшли 30 мишей, а решту шукають”. То я пожалів їх і сказав працівникам супермаркету правду.

До речі, дві миші загинули по дорозі, решта - в бою. А що зараз з тими мишами, то ніхто не знає.

На мене подавали до суду декілька разів. Було якось за те, що ми на огорожі російської православної церкви написали - “Путінські сатаністи”. Тоді одразу чогось над'їхали ДПСники. Були ще спроби подати в суд за блокування будівлі податкової, але ми сказали, що це не блокування, а ми просто встановили МАФи. Була навіть думка потролити, і написати в міськраду заяву на їхнє узаконення. На жаль, інколи треба йти на порушення законодавства.

Я балотувався до Верховної Ради у 2014 році не стільки через бажання стати нардепом, як для агітації. Це була пропагандистська бойкотна кампанія. Я знав, що програю, але використовував це для пропаганди. Була можливість, чом би й ні? Пенсій я не обіцяв піднімати. Сам, мабуть, цього разу вже не піду на вибори.

Політика — це частина життя і не треба її боятися. Я зараз закликаю усіх солдатів, волонтерів йти в політику тому, що хто, як не ми будемо щось змінювати. Якщо політикою країну не зміниш, бувають повстання.

В дитинстві мріяв стати спочатку футболістом, потім журналістом, але ніяк не громадським активістом (усміхається) До речі, в дитинстві всі мої однолітки мріяли стати космонавтами, але я чомусь не хотів.

В мене був свій блог на livejournal, я писав там про історичні речі, щоб вони не забулися, то я їх туди завантажував. Але я на нього більше не заходив, бо то російська платформа. Зараз є пропозиції від різних сайтів вести блог, але ніяк руки не доходять. Мені зараз фейсбуку вистачає.

Є люди, які кажуть, що я проти джазу, але я насправді і за кантрі, і за шансон. Наші акції протесту під час “Альфа джаз фесту” то не є боротьба з музикою, то боротьба з російською пропагандою, бо пропаганду російського банку «Альфа» я вважаю неприпустимою. Чим більше «Альфа» тут хоче показати з себе москаля з українським обличчям, тим більше ми хочемо показати людям, що це росіяни і щоб вони не приховували цього.

Я б на всі російські банки приклеїв триколори, тоді б їх було видно одразу. А чом би й ні?

Наприклад, я б хотів, щоб в Москві над українським банком висів жовто-блакитний прапор.

Як бачите, “ВТБ” та всі російські банки стали такими українськими, а “Сбербанк Росії” навіть з жовто-блакитним прапором, але це все облуда і з нею треба боротися.

Боротьба із псевдоволонтерами почалася коли вони мене вже дістали. Через проблеми із зором, я не їжджу на автомобілі, а тільки в автобусах... І псевдоволонтери мене дійсно дістали. Я пару разів їх виганяв особисто. Потім ми зібралися із організаціями і вирішили, що це занадто,бо у той час, коли армія боса, вони зароблять мільярди і крадуть гроші у людей. Боротьба із псевдо волонтерами - це дуже важкий шлях, але поступки вже є.

У Львові насамперед треба змінити... мера. Дозвольте, але я утримаюсь від коментарів.

Моє улюблене місце у Львові на ліжку перед телевізором на вул. Науковій. Я не є настільки поціновувачем архітектури.

Після Євромайдану у львів'янах змінилося почуття гідності, поваги до надії. Ми повірили, що можна зробити щось для людей, для України.

В житті найголовніше бути щасливим і потрібним.

Найбільше я пишаюсь тим, що в мене є дуже хороші друзі.

Львів'янам не вистачає бажання не проходити повз. Не тільки львів'яни, а й всі живуть в своєму маленькому світі, на канапі, вдома і не мають бажання щось змінювати, а думають що хтось зробить це за них. А треба вже переконатись у тому, що ніхто за нас нічого не зробить - лише ми самі.

Я уявляю, що через 5 років, Львів буде виглядати значно краще не лише у центрі, а й у районах. Окрім цього, що наше місто буде відкрите не тільки для туристів, а й для самих львів’ян, бо поки що крім переповнених транспортів і те, що ти себе почуваєш чужим на площі Ринок я нічого не бачу.

Розмовляла: ІРИНА ТРУШ.

Олег Радик: “Треба вже нарешті повірити у те, що ніхто за нас нічого не зробить. Тільки ми самі” (фото) - фото 1

На фото: 28 червня 2015 року пікет V Міжнародного фестивалю джазової музики “Alfa Jazz Fest”.