Під маскою патріотизму

Те, що відбувається сьогодні в Україні, стійко нагадує театр абсурду. Порівняння з акторством не нове. Аналітики навперебій роздають ролі і розписують сценарії. Але є одне АЛЕ: вистава ніяк не закінчується. Хочеться перестати її дивитися, вийти з театру, озирнутися навколо, вдихнути на повні груди і просто жити. А не виходить. Незнаний нам режисер, а може відразу кілька режисерів, наполегливо рекомендує додивитися , а краще - взяти безпосередню участь у деяких абсолютно сюрреалістичних сценах.

Таке враження , що нас навмисне завантажили в світ тотальних містифікацій , де ультрарадикальні борці за національну ідею виявляються всього лише маріонетками в чужих руках , а ті , хто забруднений співпричетністю до поваленої влади, демонструють чудеса патріотизму і громадянської позиції.

І найстрашніше, ми ніколи не дізнаємося, хто є хто в цій п'єсі. Для нас, глядачів, швидше за все так і залишаться прихованими за завісою істинний зміст і справжні мотиви вчинків основних діючих персонажів.

ВО «Свобода». Вона зуміла прорватися в парламент на хвилі невдоволення режимом Януковича. Відома провокаційними націоналістичними і антисемітськими заявами своїх членів. Представники партії заявляють про відданість національним інтересам України , на всіх рівнях відстоюють питання мови, культури та національної ідентичності. За твердженням пропагандистів Путіна , являють собою частину тих «бандерівців», які заплямували себе пособництвом з фашистами , а значить, і самі є фашистами. Саме від них Путін врятував Крим, а зараз намагається врятувати південний схід України .

А тепер звернемося до фактів.

З розповіді народного депутата України Олеся Донія на сторінці у Фейсбуці .

«Щойно у Верховній Раді виступив з вимогою відставки в.о. Міністра оборони Тенюха (як особи некомпетентної для цієї важливої посади, особливо в цей важкий час). … Пропонував посилення парламентського контролю, якщо виконавча влада не може впоратися. І знаєте? Хто почав закрикувати? Депутати від партії Свобода!!! Кричали -"провокація"! Це було як 20-го лютого, коли я запропонував проголосувати відставку Януковича, і депутати від Свободи кричали, що це провокація».

Ще один факт. 23 лютого депутат від «Свободи» Ірина Фаріон різко висловилася про російською мовою в стінах парламенту , після чого був винесене на голосування питання скасування скандально відомого мовного закону авторства Колесніченка - Ківалова. Це стало приводом для вторгнення військ РФ до Криму і подальшої анексії півострова, а також масових протестів на півдні та сході материкової України . На моє запитання у Фейсбуці , адресоване віце -спікеру парламенту, члену «Свободи» пану Кошулинському , чому не накладено табу на мовне питання до стабілізації ситуації в країні, він (або його секретар ) відповів , що мовне питання нікого не може розділити . «Невже?» - відповіла я і пішла слухати новини про захоплення кримського парламенту.

Про такі дрібниці, які дозволив собі свободівець Михальчишин у Львові , може , і згадувати не варто було. Але це дуже показова деталь для розуміння справжніх мотивів політиків. Виступаючи на львівському євромайдані , Юрій Михальчишин так образився на те , що люди хотіли боротися без політичних прапорів , що дозволив собі образити мітингувальників, назвавши їх сопляками. «Ось ці сопляки зараз на сцені хочуть зрадити революцію » , - заявив він. Євромайданівці свободівця освистали.

І останній факт . Напад на офіс Першого національного каналу. Четверо свободівців із застосуванням сили змусили директора телекомпанії написати заяву про звільнення. При цьому «шановне панство» знімали самі себе на відео , щоб вже через кілька хвилин російські новини змогли показати картинку, де фашисти в Україні громлять офіс телекомпаній , нападають на мирних громадян і наступають на свободу слова. Причому роблять це не просто рядові члени партії, а її верхівка, нардепи, що сидять у парламенті.

Чи розуміють пересічні члени організації, що стоїть за такими діями? Чи є депутати від «Свободи» просто безглуздими політиками чи, навпаки, вони прекрасно розуміють , що і для чого роблять? Ось це якраз ті питання, правдиві відповіді на які ми, швидше за все, вже ніколи не дізнаємося.

Правий сектор. Він з'явився на Майдані лише в грудні. До цього про існування ПС ніхто не знав. Саме ця організація зуміла перетворити мирну акцію у збройний конфлікт. Подейкують , що придумати таку «профашистську організацію» знадобилося Клюєву . Нібито , за заявкою Кремля потрібно було «намалювати» картинку фашистів, що орудують  на вулицях Києва, бо мирний Майдан не влаштовував Кремль.. Ось і були вкинуті гроші в створення структури, яка б об'єднала всі ультрарадикальні організації в Україні і спровокувала масові заворушення в столиці. Але сталося непередбачене - слідом за Правим сектором до активного, зовсім не мирного протистояння підключилися і справжні мітингувальники , після чого зупинити збройні зіткнення вже не зміг ні Клюєв , ні ПС . Але це, звичайно, лише версі .

Що стосується офіційних програмних заяв, то тут до ПС не причепишся - патріоти до мозку кісток. «Ми любимо свою націю і готові щось для неї зробити» , - заявляють лідери Правого сектора. От тільки те, що він роблять, йде врозріз з цим твердженням. Давайте знову повернемося до фактів.

Майдан. 18-20 лютого. Розстріл активістів. Понад 80 людей загинули на місці. Ще 25 померли в лікарнях. Серед загиблих членів Правого сектору немає. В цей же час лідер ПС Дмитро Ярош таємно зустрічається з Віктором Януковичем. Про що вони говорили , ми знаємо тепер тільки зі слів самого Яроша. Перевірити його слова, а вони звучать непереконливо, неможливо.

Після перемоги революції люди , що представляються Правим сектором , займаються рейдерством в Київській області. І не тільки там. Один з лідерів ПС, який виступає на сцені під ніком Саша Білий, залякує своїм автоматом Рівненську облраду , хапає за краватку прокурора , вимагаючи законності. Кадрами Білого з автоматом досі залякують росіян. Саме вони стали головним козирем у звинуваченнях , які висуває Росія Україні: мовляв , в країні бандитизм , бандерівці з автоматами і повне беззаконня. Треба рятувати російськомовних.

Заворушення, що проходять під «брендом» ПС, ширяться по країні. Дивні люди , які називають себе Правим сектором , б'ють мирних громадян. Наприклад, у Дніпропетровську були побиті місцеві жителі з георгіївськими стрічками . Лідери ПС в Дніпропетровську заявили , що праві не мають до цього ніякого відношення. Водночас зупинити самозванців вони не можуть.

21 березня в Запоріжжі невідомі зі зброєю під виглядом «Правого сектора » захопили металургійні відвали Балки Середньої . Робочих вигнали з території і попередили , що при наближенні - будуть стріляти по ногах. Запорізький прокурор Олександр Шацький , після переговорів із загарбниками, заявив, що відвали контролює охорона спільно з «Правим сектором». Робітникам, нібито , дозволили повернутися на робочі місця. Однак через пару днів офіційний координатор «Правого сектору» в Запоріжжі заявив, що їх люди охороняють об'єкт від «банди Януковича». А ще через пару днів інший офіційний представник організації «відхрестився» від Балки Середньої . Нібито, це була провокація проти «Правого сектора ». Взагалі, темна історія.

Апофеозом антиукраїнської діяльності Правого сектора став четверговий штурм Верховної Ради. Навіть школяр розуміє, що перешкоджати роботі єдиного в країні легітимного органу влади - це все одно що оголосити: держави Україна не існує. Проте, під приводом удаваної героїзації бандита Білого, бійці ПС беруть в облогу Раду. І лише втручання самооборони Майдану врятувало парламент і репутацію України. І ось що цікаво. Кадри штурму ВР телеканал Россия24 отримав раніше, ніж місцеві телевізійники. Російські журналісти були біля будівлі ВР ще до початку штурму. Звідки вони про це дізналися?

Схоже , це ще одне питання , на яке ми не отримаємо відповіді.

Всі ці факти наштовхують на парадоксальний висновок: в Україні взагалі немає націоналістів. Ні, патріоти , звичайно , є, але в партії вони , як правило, не об'єднуються - вони просто живуть, працюють і люблять свою країну і свій народ. Ті ж, хто приходить в дитячий сад , щоб розповісти малятам , що їх неправильно назвали , хто мародерствує в будинках нардепів , хто замість того , щоб здати зброю і йти захищати Батьківщину на кордон , вимагає відставки міністра , що намагається прибрати озброєних людей з вулиць , - ніякі не націоналісти. Це люди в масках , частина глобальної містифікації на національному грунті.

Ми всі стали заручниками цих містифікацій. Нам постійно підсовують якісь фальшивки.

 Наприклад , В Одесі в числі провокаторів під час Евромайдана виявилася , як не дивно , Європейська партія України. Такий політичний каламбур трапився ще наприкінці листопада, коли в Одесі з'явилися перші намети місцевого Євромайдана .

Щоб придушити протест у зародку, тодішня влада через суд заборонила активістам збиратися більше трьох в центрі міста.

Формальною причиною для такого рішення послужили заявки на проведення в одному і тому ж місці, в один і той же час акцій політичними силами протилежної ідеології. Яке ж було здивування активістів Євромайдана , коли в списку позивачів виявилася підпис і голови місцевого осередку Європейської партії України Руслана Чорнолуцького . Пізніше цьому політику довелося довго виправдовуватися і навіть відмовитися від «теплого містечка» в «лігві» місцевих регіоналів - виконкомі міськради. За таку витівку одесити ледь не побили "європейця" на столичному Майдані, де він одним з перших встановив свій намет .

У Маріуполі самопроголошений народний мер Д.Кузьменко , який неодноразово заявляв, що він не сепаратист , а зовсім навпаки , - справжній патріот , виступаючи в п'ятницю на сесії міської ради, зажадав роззброїти українську армію. Мовляв , немає з ким їй воювати. Мабуть, це він заявив в особливому пориві любові до України .

Знайшлися «патріоти» і в Луганську. Депутати обласної ради, висловлюючи інтереси своїх виборців, продемонстрували обурення обмеженням доступу до російських телеканалів і розцінили як цензуру заборону на трансляцію російської пропаганди. Але в свій час вони сприйняли за належне заборону власних, українських каналів Tvi та 5-ий рішенням регіональної влади.

Водночас ті, кого традиційно прийнято вважати проросійськими, на ділі виявляються набагато більшими патріотами, ніж їх проукраїнські колеги.

Так , заступник голови Донецької облради регіонал Олександр Кравцов дуже емоційно висловився з приводу критики проукраїнськими діячами його діяльності в робочій групі, яка, на їх думку, веде переговори з проросійськими сепаратистами.

Ось що дослівно написав на своїй сторінці в ФБ Олександр Кравцов :

«Я ось думаю, а чим займаються миші в своїх норах на дозвіллі. Я впевнений, що вони критикують. Звичайно , миші критикують котів. Так було завжди, так воно і залишиться. Але мені зараз цікаві інші миші, які критикують своїх же мишей. Вони роблять це в надії , що яка-небудь миша, що образилась, вискочить з своєї нірки і почне критикувати котів.

Баба Маня (лідер обласного відділення Конгресу українських націоналістів Марія Олійник , прим. ред.) Написала лист губернатору , що Донецька обласна рада під прикриттям робочої групи веде переговори з проросійськими сепаратистами, щоб задовольнити їхні вимоги. Вона як щира українка не вийшла вперед і не сказала проросійським сепаратистам, що вони - гандони, надіті на виконавчий орган Кремля. Вона хоче, щоб це зробив я від її імені. Я постараюся».

Не менш патріотично висловився і регіональний нардеп від Маріуполя Олексій Білий. Ніхто не чекав, що саме він, а не, наприклад , колишній «народний директор» легендарного комбінату ім. Ілліча Володимир Бойко, стане на захист цілісності України.

«Якщо Росія нам нав'язує , як жити , то , вибачте , ми самі розберемося ... Федералізація, звичайно ж , дає більше повноважень регіонам. Але відчуйте різницю: коли федералізація проводилася в Німеччині або США, там збиралися суб'єкти федерації , а у нас сьогоднішні прихильники цієї ідеї намагаються розділити - підходи різні. За великим рахунком, нічого страшного в самій ідеї федералізації я не бачу. Як стратегію її можна розглядати. Але тактичне завдання - це децентралізація влади. Як народний депутат України я приймав присягу на вірність українському народу, збереження цілісності та неподільності держави. Я і сьогодні стою на цих же позиціях».

Загалом, здається, що ми вступили в період не тільки глобальних містифікацій, а й великих викриттів . Що ж, як модно сьогодні писати в Інтернеті , запасаємося попкорном .