День злуки - день розлуки

Пам'яті кривавої середи присвячується ...

День 22 січня, великий день в історії України , назавжди став червоного кольору. Кольору крові , пролитої в мирний час, в цивілізованій країні, в самому центрі Європи в 21 столітті.

В одну мить День злуки перетворився на День розлуки , розкресливши історію нашої країни на «до» і «після».

Що було до кривавої трагедії ? Ми були єдиним народом , який, незважаючи на існуючі протиріччя, вмів об'єднуватися навколо спільної радості. Згадайте перемогу «Шахтаря» в Кубку УЄФА і тріумфальний хід кубка по містах України . Во славу перемоги українського футболу радів Львів і Тернопіль , Сімферополь і Харків , Ужгород та Полтава .

А олімпійська перемога сімферопольського боксера Олександра Усика! Під його переможний гопак «танцювала» вся країна - з півдня до півночі, від сходу до заходу .

До кривавої трагедії ми володіли унікальною здатністю гуртуватися навколо біди, сприймаючи горе наших співвітчизників, незалежно від точки проживання на карті, як своє власне горе.

Ще свіжа в пам'яті трагедія великої води в Карпатах. Небувала повінь затопила села західної України . Водна лавина знесла десятки мостів, тисячі кілометрів доріг у Верховині. Без даху над головою залишилися близько 40 тисяч сімей. На допомогу постраждалим кинулася вся Україна . Маріуполь направив у Верховину свою техніку і шлакоблок на відновлення будинків. Місцева влада навіть вирішили назвати одну з вулиць у Верхньому Ясенові, будинки на якій побудовані з цього шлакоблоку , Маріупольською . У Харкові у всіх супермаркетах були встановлені скарбнички для збору пожертвувань. А харківська ОДА в якості гуманітарної допомоги направила постраждалим продукти харчування , теплі ковдри , одяг. Дніпропетровська влада тоді виділила з резервного фонду 1 млн. грн. на відновлення зруйнованих будинків , доріг і мостів. Ще 150 тисяч грн. зібрали звичайні люди , віддаючи на допомогу постраждалим від повені хто скільки може. Кривий Ріг направив в постраждалий регіон 20 тонн продуктів харчування та 30 тонн арматури для зміцнення розмитих берегів гірських річок.

А вибух будинку в Дніпропетровську в жовтні 2007 року! Тоді в результаті витоку побутового газу вибухнув під'їзд житлового будинку , 23 людини загинули , серед них 9 дітей. Трагедія потрясла українців. Допомога постраждалим стала надходити з усіх куточків України . Наприклад , Львівська обласна рада прийняла рішення направити 20 тисяч доларів постраждалим від вибуху. Донецька обласна рада направив 300 тисяч гривень на допомогу людям. Матеріальну допомогу надійшла практично з усіх регіонів...

Так було до кривавої середи 22 січня. Що відбулося після , складно зрозуміти і оцінити з позиції сьогоднішнього дня. Можливо, об'єктивну оцінку можна буде дати лише через якийсь час , дистанціюючись від того, що відбувається . По факту - був відкритий вогонь по мітингувальникам . Громадяни однієї країни , прикриті щитами і законом , почали стріляти у своїх земляків , на боці яких немає законів , щитів і касок , а є лише бажання свободи , справедливості і перемоги над кримінальним свавіллям , яке проникло у всі гілки влади.

Загинули люди. Все інше меркне і втрачає сенс. Але , на жаль , не для всіх.

Мабуть , відбувся якийсь збій у програмі . Інакше пояснити не можна відмову це горе прийняти і відгукнутися.

Мер Маріуполя відмовився вшанувати хвилиною мовчання загиблих , пояснюючи своє рішення тим , що невідомо , від чого вони загинули. Одеські депутати не захотіли вшанувати пам'ять загиблих , оскільки справа носить політичний характер. У Донецьку прихильники Партії регіонів освистали активістів донецького Евромайдана , які запропонували вшанувати пам'ять загиблого на київському Майдані Сергія Нігояна.

Але є й інша Україна. Колона з тисячі осіб маршем пройшла по Миколаєву в пам'ять про загиблих. Траурні мітинги , що зібрали від 400 до 1000 осіб пройшли у Запоріжжі та Луганську.

У Львові близько тисячі осіб пройшли траурною ходою по центру місту в пам'ять про загиблого Нігоняна . А земляка Юрія Вербицького з почестями , гідними національного героя , прийшли проводжати в останню путь понад 10 тисяч осіб .

Цікаво , що ж тепер має статися, щоб збій програми , який розділив Україну , був ліквідований , і все стало на свої місця. Смерть знову б стала трагедією , без політичних забарвлень і якихось там причин , життя - найвищої людської цінністю , ну а всі ми - просто людьми.