У Львівській політехніці можна буде отримати дистанційну освіту?

На останньому засіданні Вченої ради  Національного університету “Львівська політехніка” основним питанням  було   запровадження дистанційної освіти. Доповідав проректор з науково-педагогічної роботи професор Дмитро Федасюк.

Він, зокрема, зазначив, що в університеті вже створено солідне науково-технічне, методичне підгрунття для запровадження такої форми навчання. Набирає поширення і поглиблення віртуальне навчальне середовище (ВНС). Створено 572 сертифікованих електронних навчально-методичних комплекси з  дисциплін. У листопаді ц.р. кількість відвідувань сайту ВНС становила майже 2270. Викладачі і студенти забезпечені доступом до  мережі Інтернету у корпусах та гуртожитках університету.

Проректор Дмитро Федасюк зауважив також, що дистанційна освіта  невпинно утверджується у провідних університетах світу. Скажімо, торік  університети Гарварда і Массачутеса створили спільний інформаційний1 продукт для запровадження електронної форми навчання. Цього року до надання такої освітньої послуги приєдналися ще 25 університетів США. За його словами, уряд, Міністерство освіти і науки України розробили усі необхідні нормативно-правові документи для запровадження повноцінної  дистанційної освіти. Чималий досвід у цьому вже мають Національні університети “Київський політехнічний інститут, “Харківський політехнічний інститут”, Хмельницький національний університет, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя.

Проте не всі викладачі однозначно сприймають віртуальне навчальне середовище і дистанційне навчання. Завідувач кафедри систем автоматизованого проектування професор Михайло Лобур висловив сумнів щодо технічної готовності та наявних потужностей інформаційної мережі для широкого запровадження дистанційної освіти. Окрім того, він бачить у цьому небезпеку втрати безпосереднього спілкування викладача і студента. Як він висловився,  може статися так, що невдовзі студент перестане пізнавати на вулиці свого викладача.

Директор Інституту енергетики та систем керування професор  Орест Лозинський в цілому підтримав проект ухвали Вченої ради з цього питання, але теж застеріг щодо  огульного і поспішного запровадження і віртуального навчального середовища, і дистанційної освіти. Необхідно зважати на специфіку тих чи інших дисциплін. Важко, зазначив він, уявити підготовку, скажімо, хірурга віртуальними електронними засобами.

Ректор Львівської політехніки  професор Юрій Бобало, підсумовуючи обговорення,  заспокоїв скептиків. Ні 2014, ні 2015 року дистанційна освіта у повному обсязі запроваджена не буде. Досить сказати, що наразі у віртуальному навчальному середовищі розміщено лише  десяту частину наявних навчально-методичні комплексів.  Дистанційне навчання буде вводитися поетапно, і всі  кафедри, деканати повинні ставити перед собою реальні завдання і виконувати їх. На підставі ухвали Вченої ради буде розроблено своєрідну “дорожну карту” запровадження в університеті повноцінної дистанційної освіти.

Коментуючи хід обговорення цього важливого й актуального питання і ті ризики для якості освіти, які можуть виникнути,  професор Дмитро Федасюк наголосив: “Декому здається, що при дистанційній освіті студент десь там вчиться,  ніхто його не бачить і не чує. Це зовсім не так. Якусь частину часу студент справді працює з електронними засобами. Викладач спілкується з ним електронною поштою, дає завдання, проводить консультації, бачить, як часто студент заходить в інформаційну систему, як виконує завдання. Але потім студент прибуває у навчальний заклад і виконує те, чого не можна зробити дистанційно, скажімо, лабораторні роботи із застосуванням складних машин, приладів. І, звичайно, іспити можуть бути лише при “живому” спілкуванні викладача і студента”.