Меценатство по-українськи: історія Олександра Харченка

Слово «меценат» в Україні часто асоціюється з масштабними культурними чи благодійними проєктами. Але меценатство може мати й інший вимір — приватну ініціативу, яка з часом перетворюється на щось значно більше за свій початковий задум. Саме так сталося з Олександром Євгеновичем Харченком, київським бізнесменом, власником тенісного клубу Marina Tennis Club та автосалону Marina Electro Cars.

Спочатку його рішення побудувати тенісний клуб у селі Погреби Броварського району було суто особистим: донька Марина у сім років почала займатися тенісом, і батько хотів забезпечити їй належні умови для тренувань — від чотирьох до семи годин щодня, участь у численних змаганнях в Україні та за кордоном. Але з часом приватний проєкт переріс у щось більше.

До війни на кортах клубу проходили міжнародні турніри високого рівня, а сьогодні там тренуються дитячі групи, що налічують понад 200 вихованців. Те, що починалося як турбота про одну дитину, стало доступною спортивною інфраструктурою для сотень родин з Києва та області — це і є, по суті, меценатство в його практичному, а не декларативному вигляді.

Схожа логіка простежується і в другому бізнесі Харченка — автосалоні електромобілів Marina Electro Cars, який зробив ставку на екологічність на фоні зростання цін на бензин в Україні. Це рішення також виходить за межі суто комерційного розрахунку, зачіпаючи ширше питання відповідальності перед довкіллям.

Про Харченка в ділових колах кажуть: тримає слово, відповідає за свої вчинки. Можливо, саме ця риса і є справжньою основою меценатства — не разові гучні жести, а послідовна, роками підтримувана відповідальність за те, що ти створив, незалежно від обставин, включно з війною.

Сьогодні справу батька в тенісному напрямку продовжує донька Марина, яка залишилася в Україні розвивати дитячий спорт — ще один доказ того, що правильно закладена основа здатна пережити покоління.

Марина Харченко, Київ

Соцмережі:

• https://t.me/tennis_kyiv
• https://www.instagram.com/kiev_tennis/