Чи правда, що Путін може відкоркувати шампанське: як війна в Ірані впливає на Україну

Початок військової операції США та Ізраїлю в Ірані наприкінці лютого 2026 року став справжнім «чорним лебедем» для світової геополітики. Поки Близький Схід палає, у Москві нібито зітхнули з полегшенням. Але чи дійсно у Володимира Путіна є привід відкорковувати шампанське, і як ця нова регіональна війна б'є по Україні? Розберімося в економічних та військових сплетіннях цієї кризи.

Лютневі коливання Кремля: міф чи реальність?

Як стверджує російський опозиційний журналіст Михайло Зигар у колонці для The New York Times, у лютому 2026 року Путін уперше серйозно задумався про вихід із війни в Україні через наростання економічних проблем. Ознакою цього вважали кулуарні розмови про заміну декоративного перемовника Кирила Дмитрієва на важковаговика Ігоря Сєчина (голову «Роснефти»). Одночасно циркулювали чутки про відставку прем'єра Михайла Мішустіна та тиск на близьких до нього бізнесменів (вилучення майна Олександра Галицького на 8 млрд рублів, поновлення справи проти Сергія Мацоцького).

Ситуацію кардинально змінила дата 28 лютого 2026 року - початок операції в Ірані та ліквідація аятоли Хаменеї. Увага Вашингтона миттєво змістилася, ціни на нафту підскочили, а санкційний зашморг на шиї Москви тимчасово послабився. Стимул іти на поступки щодо України у Кремля миттєво зник. Проте багато хто в Москві вважає цей передих тимчасовим — до травня іранська кампанія може завершитися, а санкції повернуться.

Нафтові гойдалки та діра в російському бюджеті

До іранської кризи санкції західних партнерів давали чіткий результат. Як зазначив Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю Le Monde, спільна санкційна політика системно виснажувала військовий бюджет агресора. За прогнозами, дефіцит бюджету РФ на 2026 рік мав сягнути критичних $100 млрд (на кінець 2025 року він складав $83 млрд плюс $19 млрд перенесених зобов'язань).

Коли почалася війна в Ірані, нафтові ринки збожеволіли. Так WTI зросла на 30% -до $91 за барель. Brent додала майже 40% і перетнула позначку в $102.

Адміністрація Дональда Трампа вже прораховує наслідки потенційного стрибка нафти до $200 за барель, що стало б колосальним шоком для світової економіки (такий рівень з урахуванням інфляції фіксувався лише перед кризою 2008 року). Послаблення обмежень США щодо російської нафти на тлі цього дефіциту знову наповнює кишені Кремля мільярдами, які одразу конвертуються у зброю для війни в Україні та підтримку того ж таки іранського режиму.

Ще один неприємний момент. На тлі нафтової кризи адміністрація президента США Дональда Трампа послабила тиск на Росію, надавши країнам 30-денний дозвіл на купівлю підсанкційних російських нафтопродуктів, що перебувають у морі, - для стабілізації енергетичних ринків, які постраждали через війну в Ірані. Правда цей дозвіл наданий тільки тій нафти, яка вже була завантажена на танкери.

Противоракетний голод: ППО для України може перенаправити на Близький Схід

Найбільш тривожний дзвіночок для України зараз - можливий дефіцит ракет-перехоплювачів. За даними The Washington Post, Пентагон обговорює перенаправлення ракет, призначених для України, на Близький Схід.

За неповні чотири тижні війни проти Ірану сили США збили понад 9000 повітряних цілей (балістичні ракети, дрони), і американські арсенали виснажуються. Під загрозою опинилася програма НАТО PURL (Список пріоритетних потреб України), яка фінансується європейськими країнами. Наразі саме ця програма забезпечувала:

• 75% ракет для батарей Patriot;

• практично весь боєзапас для інших систем ППО в Україні.

Рішення про повне зупинення поставок Києву ще не ухвалене, але по інформації американських ЗМІ Пентагон уже планують задіяти частину «європейських» грошей PURL виділених на закупівлі для України на власні потреби.

Як експортувати, коли горять порти: українська відповідь

Здавалося б, за ціни нафти понад $100 за барель і паралічу експорту з  Ормузької протоки Росія мала б гребти надприбутки лопатою. Але в гру вступили українські безпілотники.

За даними Reuters, у лютому-березні було виведено з ладу до 40% експортних потужностей Росії по нафті. Удари припали на ключові морські вузли: Усть-Луга та Приморськ на Балтиці, Новоросійськ на Чорному морі, нафтопровід «Дружба» та нафтобази Краснодарського краю.

Особливо болючим став удар по Усть-Лузі. Це не просто термінал, це надскладний технологічний хаб. Один згорілий резервуар на 50 000 тонн (365 тис. барелів) — це мінус $27 млн чистого кешу. Кілька резервуарів за ніч — це втрата близько $100 млн.

Пожежа в порту Усть-Луга в Ленінградській області Росії після українського удару дронами. 25 березня 2026 року

Скоріш за все пошкоджені магістральні насоси та автоматика управління (системи SCADA від Siemens та аналогів) — західного виробництва. Купити їх в умовах санкцій швидко просто неможливо.

Зупинка Приморська та Усть-Луги тимчасово паралізувала відвантаження російської нафти на Балтиці. Кожен день простою порту - це мінус $70–85 млн. Тиждень ремонту обходиться агресору у пів мільярда доларів недоотриманого прибутку. Так росіяни мають зараз непогані ціни на нафти, але фізично не можуть її продати, бо українські дрони методично «викручують їм крани».

«Події наростають, як снігова куля. Кожна з них, як кола на воді, б'є по російській економіці. Модель, на якій вони жирували 50 років — гнати газ і нафту трубами в преміальну Європу (понад 150 мільярдів кубів газу щорічно) — мертва. Газпром з головної дійної корови і геополітичної зброї перетворився на збиткову чорну діру, яка закрила рік з чистим збитком 629 мільярдів рублів — уперше за 25 років», - пише військовий експерт Кирило Данильченко.

Паливна криза всередині Росії

Паралельно Росія переживає хронічну внутрішню паливну кризу. Експорт бензину та дизелю зупинено. Постачання з білоруських НПЗ (Мозир і Нафтан) зросли втричі — РФ критично залежить від імпорту палива.

Навесні 2026 року частка дизелю в собівартості посівної досягла рекордних 25%. А середня ціна на бензин у РФ перевищила американські ціни.

Посилення європейських санкцій проти тіньового флоту РФ

Уряд Великої Британії надав дозвіл військовим для затримання танкерів тіньового флоту у власних водах. За інформацією Даунінг-стріт, британські військові та правоохоронці готові висаджуватися на російські судна, які відмовляються здатися, озброєні або використовують засоби спостереження, щоб уникнути захоплення.

Проти власників, операторів та екіпажів можуть порушити кримінальні справи за порушення санкційного законодавства. За словами прем“єр-міністра Кіра Стармера, Путін, імовірно, «потирає руки» через зростання цін на нафту внаслідок війни США та Ізраїлю проти Ірану.

«Ось чому ми ще жорсткіше беремося за його тіньовий флот — не лише заради безпеки Британії, а й щоб позбавити путінську воєнну машину брудних прибутків, якими він фінансує свою варварську кампанію в Україні», — заявив Стармер.

Також йдуть позитивні зрушення що посилення боротьби з санкційним флотом у більшості країн Балтії. А також Фінляндії, Швеції, Данії та Франції.

Замість післямови

Війна в Ірані дійсно подарувала Путіну певний геополітичний та ціновий «кисень», відволікаючи увагу Заходу та створюючи дефіцит зброї ППО для України. Проте відкорковувати шампанське Кремлю ще зарано. Системна робота українських Сил оборони по нафтогазовій інфраструктурі РФ б'є по найболючішому - по здатності фізично заробляти на світовому дефіциті.

Але війна на Близькому Сході ще не завершена. Чи завершиться вона у квітні-травні? Чи піде Трамп на локальну наземну операцію по захопленню острова Харк через, який зараз проходить 90% експорту іранської нафти?

Наразі ми не знаємо не терміни завершення війни не її геополітичні та економічні наслідки. Те що сьогодні тимчасово працює на стабілізацію путинської Росії, завтра може обернутися новими проблемами для Кремля. І навіть надмірно високі ціни нафту, коли вони  утримаються якийсь  довгий час можу привести світову економіку до кризи, що рано чи пізно знову приведе до падіння цін на нафтопродукти.

Зростання доходів Москви та відволікання уваги НАТО від війни в Україні - це серйозні виклики для Києва. Проте українська стратегія «економічного знекровлення» через знищення інфраструктури працює. Кремль сидить на діжці з нафтою, яка коштує мільярди, але ця діжка палає, а кран від неї здається вже відірваний.

Роман Лазоренко