Чому у 21 столітті діабет став поширеним захворюванням

Ще сто років тому діабет вважали рідкісним і переважно спадковим захворюванням.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася: за даними ВООЗ, понад 530 мільйонів людей у світі живуть із діабетом, і ця цифра щороку зростає. Найбільш стрімке зростання відбувається серед молодих людей і навіть дітей, тоді як колись хворобу вважали “віковою”. Основна причина — сучасний спосіб життя. Ми менше рухаємося, більше сидимо, споживаємо надлишок простих вуглеводів, солодких напоїв і фастфуду. Організм, який еволюційно звик до дефіциту їжі й активності, тепер змушений щодня перетравлювати калорійні продукти, не витрачаючи їх. Це перевантажує підшлункову залозу, яка виробляє інсулін — гормон, що регулює рівень цукру в крові. З часом клітини стають нечутливими до інсуліну, і рівень глюкози підвищується. Так розвивається діабет другого типу, який нині становить близько 90% усіх випадків хвороби.

Харчування, яке руйнує баланс

Одним із головних факторів епідемії діабету став спосіб харчування у 21 столітті. Ми живемо у світі надлишку — де доступ до їжі не обмежений, а маркетинг стимулює постійне споживання. Цукор, який раніше був розкішшю, сьогодні міститься практично в кожному продукті: від хліба до кетчупу. Людина може споживати втричі більше цукру, ніж рекомендовано, навіть не підозрюючи про це. Водночас темп життя не залишає часу на домашню їжу, тому більшість віддає перевагу готовим стравам, які містять трансжири, консерванти та швидкі вуглеводи. Таке харчування викликає різкі стрибки рівня цукру в крові, що поступово виснажує інсуліновий механізм. Додайте сюди енергетичні напої, каву з сиропами, перекуси під час роботи — і отримаєте ідеальне середовище для розвитку метаболічного синдрому. У багатьох людей рівень глюкози підвищується роками, але безсимптомно. Тому вони дізнаються про діабет лише тоді, коли починаються ускладнення — проблеми із зором, нирками чи серцем.

Комфорт як пастка для тіла

Парадокс сучасності полягає в тому, що технологічний прогрес, покликаний полегшити життя, зробив нас менш активними. Автомобілі, ліфти, онлайн-покупки, офісна робота — усе це зменшило щоденну фізичну активність до мінімуму. Якщо раніше людина проходила 10–15 тисяч кроків на день, то сьогодні — у середньому менше п’яти. Організм, який не витрачає енергію, накопичує жир, зокрема у внутрішніх органах. Це провокує інсулінорезистентність — стан, коли клітини перестають “слухатися” інсуліну. До цього додається постійний стрес, який підвищує рівень кортизолу — гормону, що також стимулює вироблення глюкози. У результаті навіть люди, які не мають надмірної ваги, можуть бути у групі ризику. Сучасна медицина фіксує зростання діабету серед офісних працівників, студентів, ІТ-фахівців — тих, хто проводить більшість часу сидячи. Таким чином, “хвороба комфорту” стала символом епохи: ми живемо у світі, де тіло більше не працює фізично, а мозок постійно перебуває у стані напруження.

Спадковість, екологія та соціальні фактори

Не можна пояснювати поширення діабету лише способом життя. Велику роль відіграє генетика: якщо один із батьків має діабет, ризик для дитини зростає до 40%, якщо обидва — до 70%. Проте гени лише підвищують чутливість, а не визначають долю. Екологічні чинники — забруднення повітря, важкі метали, нестача вітаміну D через урбанізацію — теж сприяють розвитку хвороби. Цікаво, що діабет частіше виявляють у великих містах, ніж у сільській місцевості. Тут люди живуть у хронічному стресі, менше бувають на сонці, їдять швидку їжу. Соціальні причини також важливі: дешеві продукти зазвичай є найшкідливішими, тому саме малозабезпечені верстви населення частіше хворіють на діабет. Водночас доступ до якісної профілактики та лікування обмежений. Так формується порочне коло: людина має хворобу, але не може її контролювати через вартість ліків або відсутність знань. Діабет — не лише медична, а й соціальна проблема, яка відображає нерівність у суспільстві.

Як можна зупинити епідемію

Хоча діабет здається “тихою” хворобою, він має колосальні наслідки. За оцінками ВООЗ, щороку через ускладнення діабету помирає понад 6 мільйонів людей — більше, ніж від ВІЛ, туберкульозу та малярії разом. Але хороша новина в тому, що більшість випадків діабету другого типу можна запобігти. Регулярна фізична активність, збалансоване харчування з мінімумом цукру й оброблених продуктів, контроль ваги, якісний сон і управління стресом — це не “поради для здорового життя”, а конкретна профілактика.

Лікарі радять раз на рік перевіряти рівень глюкози, а після 40 років — обов’язково здавати аналіз на глікований гемоглобін, який показує середній рівень цукру за три місяці. Держава теж має роль — через програми раннього скринінгу, шкільне харчування без цукру та просвітницькі кампанії. Бо діабет — це дзеркало нашого способу життя. І якщо ми хочемо зупинити епідемію, потрібно не лише лікувати, а й змінювати культуру харчування, руху й турботи про себе.