Трамвай для міста Лева завжди був трохи більше, ніж саме власне транспорт. Львівський трамвай став частиною міського фольклору, натхненням для поетів та темою для батярських шлягерів.
Цікаві факти, як львівська конка еволюціювала до сучасної лінії на Сихів, зібрав для читачів 032.ua.
Перший на території України кінний трамвай було відкрито у Львові 3 травня 1880 року. З 5 травня введена оплата проїзду. Газета «Діло» з цього приводу писала:
«Львівський трамвай розпочав 5 травня правильний рух по квитках з площі Митної до казарм Фердинанда. Кожні 9 хвилин від'їжджає вагон від переду казарм. П'ять вагонів будуть їздити 19 разів щодня, отже 95 разів можуть сідати пасажири на станціях, де зупиняється вагон. Спочатку всі вагони трамвая були у всякій порі дня битком набиті. Зрештою, більшість сідала з цікавості».
Функціонували дві лінії (головний залізничний вокзал — вулиця Городоцька — площа Митна і головний залізничний вокзал — Підзамче), які перевозили в середньому 1 867 000 пасажирів на рік. Середня швидкість руху транспорту становила 6,4 км/год., персонал налічував 70 осіб.
У 1888 році Товариство Львівсько-Белзької залізниці подало до львівського магістрату проєкт будівництва у місті парового трамвая. За проєктом передбачалося спорудження двох ліній: перша мала пройти від станції Клепарів вулицями Шевченка, Раппопорта, Джерельною, Під Дубом та Турецькою до станції Підзамче; друга мала пройти від станції Клепарів вулицями Шевченка та Залізничною, повз Чернівецький вокзал, вулицями Бандери, Нечуя-Левицького, Вітовського, Франка та Личаківською до станції Личаків.
Ідея парового трамвая набула широкого розголосу у Львові, проте проєкт Товариства Львівсько-Белзької залізниці не знайшов підтримки у міських урядників.
31 травня 1894 року у Львові було відкрито регулярний рух другого в Україні (Київ обігнав Львів всього на два роки) і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая. Довжина ліній становила 8,3 км.
Діяли такі маршрути (подані сучасні назви вулиць): «проспект Свободи — вулиця Степана Бандери — головний вокзал», «проспект Свободи — вулиця Івана Франка — Стрийський парк» і «проспект Свободи — вулиця Личаківська — Личаків». Відкриття було пристосовано до Крайової виставки 1894 року, що проходила у Стрийському парку.
У серпні 1894 року почали прокладати лінію на Личаків протяжністю у 5,3 км. На маршрут виділили 11 вагонів, які курсували з інтервалом у 8 хвилин. 30 листопада 1894 року відкрили лінію від церкви Петра і Павла (вул. Мечникова) до Личаківського кладовища.
Деякий час лінії електричного та кінного трамвая співіснували. У 1907-1908 обидві лінії кінного трамвая викупив магістрат міста. Вони були електрифіковані та приєднанні до мережі електричного трамвая.
Про львівські трамваї співають пісні, вони давно стали натхненням для поетів та музикантів Так Михайло Хома (Дзідзьо) нещодавно ефектно переспівав чи то довоєнну пісню львівських батярів чи невідомого жебрака «Бувайте здорові» — де трамваю присвячені окремі строки.
Пісня «Старенький трамвай» була написана у 1991 році. Її автор Олександр Шевченко хоче, щоб трамвай відвіз його спекотним літом на Піскові озера (Алтайські озера) у Франківському районі міста.
Відомий співак Олександр Пономарьов теж вшанував трамвай у своїй «Пісні про Львів».
З 1959 року було припинено рух трамваєм проспектом Свободи і площею Міцкевича для їх вивільнення під тролейбусний рух. Натомість була прокладена об'їзна ділянка біля Театру ляльок. У зв'язку із прокладанням тролейбусних маршрутів було також припинено рух трамваїв такими лініями: на Богданівку (1953), вулицею Пантелеймона Куліша (1959), вулицями Зеленою, Дніпровською і Левицького (1963).
У 1978 році розпочалося проєктування лінії швидкісного трамвая довжиною 7,5 км по вул. Суворова (Сахарова) та Боженка (Княгині Ольги), з підземною ділянкою в комплексі з депо на 250 вагонів. Наземна лінія стала частиною лінії швидкісного Побудована вона згідно зі стандартом лінії: на окремому полотні, з огородженнями та шляхопроводами. Рух було відкрито 6 листопада 1987 р. Тут пішли вагони маршруту № 3 “вул. Боженка – вул. 30-річчя Перемоги (Мушака)”. На лінію вийшло 12 поїздів типу КТ-4SU з інтервалом руху 4 – 5 хв.
Відповідно до проєкту швидкісного трамвая, планувалось спорудити два тунелі з габаритами метро під центром міста, а до них підвести наземні маршрути. Рампа першого тунелю повинна була розміститися на перехресті вул. Сахарова та Вітовського. У неї повинна була входити колія наземної лінії з південного житлового району та колія від вокзалу.
Другою чергою передбачалося будівництво третього тунелю з площі Івана Франка через Цитадель, вулицю Бандери і залізничний вокзал до Янівського цвинтаря з підземними станціями «Політехнічний інститут», «Площа Кропивницького» і «Вокзал». У 1987 році спорудили першу наземну швидкісну ділянку від вулиці Сахарова до вулиці Наукової. Підземне будівництво розпочалося зі зведення у дворі палацу Потоцьких першої вентиляційної шахти, що призвело до пошкодження навколишніх будівель. Відтак, з огляду на це, а також фінансову кризу кінця 1980-х років реалізацію проєкту було заморожено.
17 листопада 2016 року у Львові відкрили трамвайну лінію на Сихів. Вона сполучила найбільший мікрорайон із центральною частиною міста.
Перший трамвай №8 поїхав від площі Соборної до Центру Довженка. Через 5 місяців лінію продовжили до вул. Вернадського. А з 2019 року тут курсує і маршрут №4, який сполучає Сихів із залізничним вокзалом.
Довжина трамвайної лінії на Сихів – 11,5 км, тут є 14 зупинок із Сихова до центру Львова, і 15 – у протилежний бік. За інформацією ЛКП «Львівелектротранс», за цей час пасажиропотік на цій лінії склав 63,7 млн пасажирів. Зокрема, трамваями №8 та №4 скористалося 22,3 млн платних та 41,4 млн безплатних пасажирів
Для будівництва лінії будівельники проклали понад 20 км рейок та майже 3,5 тисячі трамвайних залізобетонних плит, встановили 226 опор контактної мережі, натягнули понад 8 тисяч метрів контактного дроту, змонтували 16 посадкових платформ, поклали майже 10 тисяч м.кв. тротуару.
Проєкт реалізували коштом кредиту від ЄБРР у розмірі 12 млн євро, гранту німецького уряду у 5 млн євро, технічної допомоги ЄС у розмірі 1,5 млн євро та за кошти з міського бюджету – 8,850 млн євро.
Вартість проїзду у кінному трамваї становила 15 центів, місячний абонемент коштував 3 злотих. Пасажирів-безбілетників карали громадськими роботами: вони мали один день відпрацювати на січкарні — зрізувати січку (корм для коней).
Під час російської окупації Львова у Першій світовій війні вартість проїзду у першому класі становила 6 копійок (20 гелерів; 10 центів). У другому — 3 копійки.
У польський період квиток на разовий проїзд коштував 20 грошів, для школярів і студентів — 10 грошів. Після Другої світової війни до 1961 року проїзд у трамваї коштував 15 копійок, а після Грошової реформи 1961 року — 3 копійки.
З середини 1960-х у вагонах стояв автомат, опустивши в який 3 копійки, можна було відмотати собі необмежену кількість квитків. З 1970 року їх замінили на автомати, які після опускання монети видавали лише один квиток, проте згодом була введена компостерна система.
Після здобуття Україною незалежності вартість проїзду поступово підвищувалася. У 2008 році заново запроваджено компостерну систему, скасовану на початку 1990-х.
До 1 червня 2014 року вартість проїзду незалежно від відстані становила 1,50 ₴. З 1 червня 2014 р. проїзд у львівському трамваї подорожчав: 2,00 ₴ — повна вартість проїзду.
З 16 квітня 2018 року встановлена вартість проїзду у розмірі 5 гривень. Через два роки сталося нове підняття тарифів. З 15 січня 2020 рок проїзд став коштувати сім гривень при покупці у водія та 6 гривень - якщо заздалегідь чи у електронному вигляді.
З 27 травня 2021 року сталося червове зростання. Проїзд став коштувати 10 гривень.
З 1 вересня 2024 року для мешканців, які купують паперовий квиток у водія, поїздка коштувати 25 гривень. Останні підвищення тарифів на проїзд у трамваї відбулось з 1 червня 2025 року. Оплата допомогою «Леокарт» – зросла до 17 гривень.
Зараз у Львові є загалом 155 пасажирських трамвайних вагонів. Дев'ятнадцять із них – низькопідлогові Electron T3L441, T5L64 та T5L641. Їх виготовили на львівському підприємстві «Концерн-Електрон.
Також у місті чимало старих трамваїв Tatra КТ4SU і КТ4D, а саме 94, які в 1980-х роках випустили в Чехії та передали до Львова.
Ще 30 трамваїв КТ4Dm шість років тому передали з Берліна. Завдяки споживанню у 2-2,5 раза менше електроенергії, ніж попередні, ці трамваї є енергоефективними та дозволяють місту економити на електроенергії.
Львів також отримав 11 трамваїв зі швейцарського Берна. Наразі 8 із них вже курсують на міських маршрутах №1 та №6, а решту готують до випуску на лінію. Також від швейцарського Базеля Львів вже отримав 14 26-метрових вагонів Schindler Be 4/8 з низькопідлоговою секцією.
Французьке агентство розвитку (AFD) виділило Львову грант у 5 мільйонів євро на реалізацію першого етапу масштабного інфраструктурного проєкту — реконструкцію частини вулиці Миколайчука біля лікарні святого Пантелеймона та центру UNBROKEN. Проєкт передбачає створення транспортної основи для майбутньої трамвайної лінії.
Роботи планують розпочати восени після завершення експертизи, орієнтовна тривалість — близько 8 місяців. Паралельно готується реалізація наступних етапів, які передбачають з’єднання лікарні з вул. Городницькою, будівництво розворотного кільця та продовження колії до соціального житла. Повна довжина нової трамвайної лінії складатиме 2,6 км в один бік.
Коментарі