Невидимий ворог: що варто знати про вірус папіломи людини

Щороку сотні тисяч людей у світі дізнаються, що інфікувалися вірусом, про який і досі мало говорять у родинах, школах чи на роботі.

Вірус папіломи людини, або ВПЛ, давно перестав бути лише медичною проблемою – це суспільне питання, що потребує відкритого діалогу, вакцинації, просвіти і, головне, подолання стигми.

Що таке ВПЛ і чому про нього мають знати всі

Вірус папіломи людини (англ. HPV — human papillomavirus) — це одна з найпоширеніших інфекцій, що передається статевим шляхом. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% sexually active людей принаймні раз у житті інфікуються одним із типів ВПЛ. При цьому значна частина з них навіть не здогадується про зараження.

На сьогодні відомо понад 200 типів ВПЛ. Частина з них викликає бородавки на руках і ногах, інші — гострокінцеві кондиломи в зоні геніталій. Але найбільш тривожними є так звані високоонкогенні типи ВПЛ, які можуть спричиняти рак шийки матки, анального отвору, статевого члена, ротової порожнини та гортані.

Факт чи міф: основні помилки про ВПЛ

Міфів навколо вірусу — безліч. Від "їм це не загрожує, бо я вірний одному партнеру" до "ВПЛ — це вирок". Насправді:

• ВПЛ може передаватися навіть при використанні презервативу, оскільки він не покриває всю поверхню шкіри.
• Один статевий контакт достатній, щоб інфікуватися.
• ВПЛ не завжди проявляється симптомами, тому інфекцію можна роками носити в організмі, не знаючи про це.

У більшості людей імунітет самостійно "виводить" вірус з організму протягом 1–2 років. Але в частини — вірус залишається і стає хронічним.

Не тільки жінки, але й чоловіки є носіями ВПЛ і можуть як заражати інших, так і хворіти самі.

Як ВПЛ стає причиною раку

Найбільшу загрозу ВПЛ становить для жінок, адже є головною причиною раку шийки матки. Цей рак вважають майже повністю попереджуваним. Проте щороку він вбиває близько 340 тисяч жінок у світі. 99% випадків цього виду раку пов’язані саме з ВПЛ.

Онкогенні типи ВПЛ (насамперед 16 та 18) проникають у клітини шийки матки та змінюють їхню структуру. Якщо вірус не зник самостійно, а людина не проходить обстеження — це може призвести до передракових змін, а згодом — і до раку.

Коли тестування — життєво необхідне

Попри високі ризики, в Україні охоплення скринінгом на рак шийки матки — дуже низьке. Часто жінки звертаються до лікаря вже на пізніх стадіях захворювання, коли лікування вимагає хіміотерапії або хірургічного втручання.

На сьогодні існує кілька видів обстежень:

• Пап-тест (цитологічний мазок) — дозволяє виявити передракові зміни в клітинах.
• HPV-тест — шукає ДНК вірусу папіломи людини у клітинах шийки матки.
• Кольпоскопія — візуальний огляд шийки матки за допомогою спеціального приладу.

Жінкам після 25 років рекомендують проходити цитологію щонайменше раз на 3 роки, а після 30 — ще й тестування на ВПЛ. У більшості країн Європи це — частина національних скринінгових програм.

Чому мовчання навколо ВПЛ шкодить усім

В українському суспільстві розмова про статеве здоров’я досі лишається темою табу. ВПЛ — інфекція, яка ніби сороміцька: її нібито можна було "заробити", якщо "поводишся неправильно".

Така стигма лише погіршує ситуацію: люди бояться звертатися до лікаря, не проходять обстеження, приховують діагноз. Особливо це стосується підлітків, які можуть інфікуватися вже у перші роки статевого життя, а також чоловіків, які часто навіть не знають, що вони є носіями.

Чоловіки і ВПЛ: невидимий бік інфекції

Проблема вірусу папіломи людини довгий час вважалася "жіночою". Проте це — небезпечна помилка. Чоловіки — не лише носії, але й потенційні жертви ускладнень, які не менш серйозні, ніж у жінок. Високоонкогенні типи ВПЛ можуть викликати рак анального отвору, статевого члена, ротової порожнини, глотки. І кількість таких випадків зростає. Наприклад, у США за останні 20 років захворюваність на рак ротоглотки, пов’язаний із ВПЛ, зросла втричі, і значна частина пацієнтів — саме чоловіки.

Особливу тривогу викликає той факт, що чоловіки практично не мають доступу до діагностики ВПЛ. У жінок є ПАП-тести, кольпоскопія, мазки — а от у чоловіків немає рутинного скринінгу. Виявити ВПЛ можна хіба що за допомогою спеціального тесту з уретри або при наявності зовнішніх проявів — бородавок, кондилом. Але частіше за все чоловік навіть не здогадується про інфекцію, передаючи її іншим.

Тому вакцинація хлопців — не менш важлива, ніж дівчат. Це не лише захист їхніх майбутніх партнерок, а й інвестиція у власне здоров’я. На жаль, у багатьох країнах досі домінує думка, що щеплення потрібне лише жінкам. Та світові практики показують: тільки гендерно-нейтральна вакцинація забезпечує реальний колективний імунітет і знижує циркуляцію вірусу у популяції. Поки ж чоловіки залишаються "невидимими" пацієнтами — ризики ростуть.

Кондиломи, імунітет і рецидиви: що відбувається після зараження

Після потрапляння в організм ВПЛ поводиться непередбачувано. У когось він "засинає" і зникає самостійно, у когось викликає появу гострокінцевих кондилом — м’яких бородавкоподібних утворень на статевих органах, анусі чи навіть у роті. Вони можуть зникати самі, але часто потребують видалення лазером, кріотерапією або хірургічно. Проте навіть після лікування бородавки мають високий ризик рецидиву — до 30–40% випадків.

Чому так відбувається? Все залежить від імунної системи. Якщо вона сильна — вірус може залишитися в "латентному" стані і ніколи не активуватися. Якщо ж ослаблена — можливі повторні прояви. Стрес, хронічні хвороби, куріння, вагітність чи прийом імуносупресантів — усе це може послабити захист і "дозволити" ВПЛ активізуватися.

Цікаво, що під час звичайного гінекологічного огляду лікар може не помітити кондиломи, якщо вони розташовані всередині або дуже малі. Тому так важливо не покладатися лише на візуальні огляди, а проходити тестування на ВПЛ, особливо якщо були підозрілі симптоми або кілька статевих партнерів.

Крім того, ВПЛ може існувати паралельно з іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), — хламідіями, мікоплазмами, герпесом. Їхня комбінація ще більше підвищує ризики онкологічних змін. Тож боротьба з ВПЛ — це не один аналіз і не один прийом у лікаря, а системна стратегія спостереження, турботи про імунітет і відповідального сексуального життя.

Революція у профілактиці: вакцина проти ВПЛ

Найбільш ефективним способом запобігти інфікуванню є вакцинація. На сьогодні існує кілька вакцин проти ВПЛ, найвідоміша — Gardasil 9, що захищає одразу від 9 типів вірусу, в тому числі — онкогенних.

ВООЗ рекомендує вакцинувати дівчат і хлопців у віці 9–14 років, до початку статевого життя. Але щеплення мають сенс і в старшому віці — до 26, а в деяких країнах — навіть до 45 років, особливо якщо людина ще не інфікувалася всіма типами ВПЛ.

У розвинених країнах вакцинація стала частиною національних програм. Наприклад, в Австралії — одній із перших країн, що ввели загальнонаціональну вакцинацію — захворюваність на рак шийки матки за останні 15 років знизилася майже вдвічі. У Швеції, де рівень охоплення дітей перевищує 85%, спостерігається різке зменшення кількості передракових уражень.

В Україні вакцинація також стала доступною — з 2022 року щеплення проти ВПЛ включено до Національного календаря профілактичних щеплень. Проте темпи залишаються низькими через брак інформації, недовіру до вакцин і відсутність послідовної просвітницької кампанії.

ВПЛ і школа: чому про це мають говорити з підлітками

Одна з найбільших перепон на шляху до масової вакцинації — брак сексуальної освіти в українських школах. Дітям не пояснюють, як працює їхнє тіло, що таке ВПЛ, навіщо потрібна вакцина. Через це, коли батьки чують про щеплення, яке "нібито стосується статевих органів", вони лякаються і відмовляються.

У багатьох країнах сексуальна просвіта — це обов’язкова частина навчальної програми, і саме вона стає ключем до свідомого вибору. Підлітки там знають: ВПЛ — це вірус, від якого можна захиститися до початку статевого життя. Щеплення не має жодного стосунку до моральності чи сексуальності — воно, як і вакцинація від гепатиту чи дифтерії, рятує життя.

Успіх програм вакцинації напряму залежить від довіри до держави, лікарів та освіти. Якщо дитина не знає, що таке шийка матки, — вона не зрозуміє, чому це важливо. Якщо вчителі уникають теми статевого здоров’я — шанс на свідоме покоління зменшується.

Крім того, поширення фейків і дезінформації через соцмережі часто зводить нанівець усі зусилля лікарів. Люди бояться вакцин, вірять у міфи про безпліддя, вважають щеплення "змовою фармкомпаній". Тому просвітницька робота — не менш важлива, ніж наявність вакцини.

Мовчання не захищає дітей. А знання — так. І якщо ми хочемо, щоб у майбутньому тисячі жінок не дізнавалися про ВПЛ через діагноз "рак" — ми маємо говорити. Вголос, з фактами, і починаючи ще в школі.

Вірус папіломи людини — не вирок, але й не дрібниця. Це інфекція, яка має потенціал змінити людське життя — або в гірший бік, якщо її ігнорувати, або на краще, якщо вчасно пройти тестування, зробити щеплення і не мовчати.

Стигма й мовчання — найкращі союзники цього вірусу. Щоб зупинити ВПЛ, ми повинні насамперед перестати соромитися говорити про нього.