Історичний батл у Львові: Козицький пропонує перейменувати вулицю Винниченка - Княжицький проти

Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький звернувся до Львівської міської ради з ініціативою перейменувати вулицю Володимира Винниченка, на якій розташована адміністрація області.

За його словами, топоніми є важливою частиною інформаційної безпеки держави та ідеологічними маркерами, які формують світогляд молодого покоління. Очільник ОВА вважає, що Винниченко, попри те, що не потрапив під дію закону про декомунізацію, мав політичну позицію, яка суперечила ідеї української незалежності.

Козицький назвав його «прихильником автономії України в складі Росії», противником самостійництва, української армії та людиною, яка «співпрацювала з московською владою» навіть з еміграції. Він закликав обрати нову назву для вулиці, яка б символізувала державність та ключові українські цінності.

«Винниченко – історична постать, яка не підпала під декомунізацію, адже досі не внесена в перелік перейменувань Українського інституту національної памʼяті. Однак, багато істориків наголошують, що він прихильник автономії України у складі росії, критикував політиків-самостійників, зокрема Миколу Міхновського.

Неодноразово конфліктував зі Симоном Петлюрою щодо самостійництва, був відвертим противником створення української армії, був переконаним комуністом, і навіть організував у Відні закордонну групу українських комуністів, після того, як більшовики окупували Україну, активно співпрацював з московською владою, навіть будучи за кордоном, його утопічні заклики до московської влади щодо українізації та літературний спадок є неспівставними з тією шкодою, якої він заподіяв українській державності в період Перших Визвольних Змагань», - зауважив Козицький.

На цю ініціативу відреагував на своїй сторінці у Фейсбук народний депутат Микола Княжицький, який став на захист постаті Винниченка. Він наголосив, що перший прем’єр-міністр УНР і член її Директорії не може бути названий ворогом України чи колаборантом.

«Винниченко — видатний український письменник, один із найталановитіших прозаїків першої половини ХХ століття. Так, це складна історична постать і, безперечно, невдалий політик. Багато його рішень і сьогодні викликають негативні емоції — через помилковість, пріоритет особистих амбіцій над інтересами держави й нації.

У його біографії відображено всю трагедію українського ХХ століття, коли успіх визвольних змагань залежав винятково від самих українців. Жодна з великих держав Антанти, що перемогли в Першій світовій війні, не надала нам реальної допомоги», - написав Княжицький.

Нардеп нагадав про «Заповіт борцям за визволення», написаний Винниченком після Другої світової війни, у якому той підтримав боротьбу українського народу за незалежність. Також нардеп навів приклади, коли контроверсійних політичних діячів поважають у Польщі та Ізраілі.

«Великі нації стають великими тоді, коли здатні винести уроки зі своєї історії, з відстані часу об’єктивно оцінити історичні постаті — визнаючи й заслуги, і помилки.

У Польщі ніхто не ставить під сумнів, що в національному Пантеоні є місце і для Юзефа Пілсудського, і для Романа Дмовського, Вінценти Вітоса та Войцеха Корфанти. Хоча між ними були жорсткі конфлікти. У 1926 році Пілсудський здійснив державний переворот проти уряду, сформованого трьома іншими названими політиками. У 1930 році Вітоса і Корфанти він запроторив до Берестейської фортеці та судив за державну зраду.  Але сьогодні всім цим політикам у Варшаві встановлені пам’ятники. І вони нікому «не заважають».

В Ізраїлі всі громадяни шанують пам’ять Давида Бен-Гуріона — соціаліста, одного з «батьків-засновників» держави та її першого прем’єра. Поряд з ним згадують і Абрама Штерна — правого радикала, який 1941 року звертався до Гітлера з пропозицією співпраці проти британців», - написав Княжицький.

Нардеп закликав до історичного балансу та наголосив, що великі нації мають силу визнавати як досягнення, так і помилки своїх лідерів, не стираючи їхніх імен з історичної пам’яті. Своєю чергою, Козицький закликав громадськість долучитися до обговорення нової назви. На його думку, вулиця має вшановувати особу або подію, яка символізує державність і ключові цінності для України та українців.

Читайте також: Хто такий Рафал Лемкін та чому його імʼям назвали вулицю у Львові