На Енцеладі знайшли останню складову, необхідну для зародження життя

Вже не перше десятиріччя у наукових та інших колах точаться суперечки щодо можливості позаземного життя у Сонячній системі. Найбільш ймовірними місцями для його появи називають супутники Юпітера Європу та Ганімед, а також Супутник Сатурна Енцелад.

Звичайно, мова йде не про “зелених чоловічків”, а про найпростіші форми життя - бактерії чи одноклітинні. Навіть ймовірність їх існування буде таким же везінням, як і виграш в ігрові автомати Космолот. Про будь-які форми високоорганізованої матерії не йдеться.

Шість складових для існування життя

Моделюючи можливість життя на інших планетах, вчені виходять з того, як воно розвивалося на землі. Звичайно, це дуже приблизне припущення - ми не знаємо, чи здатне життя розвиватися також іншим чином.

Для розвитку життя за земним сценарієм - потрібні шість компонентів:

• вуглець;

• кисень;

• водень; 

• фосфор;

• азот;

• сірка.

З цих компонентів, наприклад, кисень та водень складають воду, необхідну для зародження будь-яких форм життя земного типу. Фосфор використовується у формування ДНК - без цього компоненту воно неможливе. 

Енцелад та його дослідник Кассіні

Енцелад - це супутник Сатурна, 14-тий по віддаленості від планети. Він вважається найбільш яскравим небесним тілом сонячної системи. Поверхня Енцеладу вкрита водяним льодом, що й спричиняє такі відбивальні властивості.

Площа поверхні Енцеладу досить невелика - вона близька до площі Туреччини чи Пакистану.

Енцелад також цікавий тим, що це найбільш геологічно активний супутник Сатурна. На ньому діють так звані кріовулкани, які вивергають воду та гази у рідкому стані. Саме їх діяльність призвела до того, що поверхня супутника майже не має кратерів.

Причина активної вулканічної діяльності на небесному тілі так далеко від Сонця досі не вивчена. Припускається, що нею може бути дія припливних хвиль, викликана гравітацією Сатурна та його системи супутників.

Основна інформація про цей супутник була отримана від зонда “Кассіні”, який у 2004-му році вийшов на орбіту Сатурна та став його супутником. Саме цей зонд зафіксував наявність на Енцеладі води у рідкому стані, дослідив хімічний склад рідини, яку вивергають кріовулкани та зібрав багато інших даних.

Десятиліття невивченої інформації

 Зонд “Кассіні” пропрацював у системі Сатурна з 2004-го по 2017-й рік. За цей час він забрав та передав на Землю шалену кількість даних. Всі вони зберігаються на серверах NASA, потребуючи подальшої розшифровки та обробки. 

Обмежений аналіз цих даних було опубліковано у 2017-му році після закінчення місії “Кассіні”, у якого закінчилося паливо для корекції орбіти. Після публікації вчені отримали грант від Європейської дослідницької ради на вивчення більшого масиву зібраних даних про Сатурн та його супутників.

Однією з точок прикладення уваги став і Енцелад. “Кассіні” застосовував аналізатор космічного пилу, щоб збирати залишки речовини, яка залишалася у космічному просторі після виверження кріовулканів. Як відомо, саме речовина з Енцеладу складає одне з кілець Сатурну. 

Як стверджують вчені, вони не шукали фосфати спеціально. Сполуки фосфору були виявлені у крижаних зернах, аналіз складу яких надіслав “Кассіні” на Землю. Судячи з концентрації фосфатів, можна припустити, що на Енцеладі фосфору у 100 разів більше, ніж на Землі. 

Вчені наголошують, що це перша знахідка фосфору у позаземних океанах. Припускається, що фосфор міг стати результатом взаємодії між водою океану, якщо покриває Енцелад та вуглецевою хондритовою породою, з якої складається ядро супутника.