Перемогти внутрішнього ворога: 8 обов’язкових кроків для всіх українців

Яна Матвійчук – підприємиця, волонтерка, СЕО креативного агентства ARENA CS.

Спільна перемога — наша мета. Але після неї потрібно бути налагоджувати життя і реформувати країну. Кожен, хто хоче бачити Україну майбутнього дійсно процвітаючою, має зробити хоча б один крок з запропонованих.

1. Контроль за державою. Треба запустити роботу інституту репутації

Останнім часом в медіапросторі побільшало історій про українських політиків, які продовжують брати хабарі та створювати «схеми» навіть попри війну в Україні. Та я більш ніж впевнена, що публічно відомо лише про мізерну кількість таких злочинів. Це очевидно, адже в Україні понад мільйон чиновників!

Вихід — активна протидія чиновникам та політикам, яка має бути наслідком постійного контролю. Для цього має запрацювати державний інститут репутації. У такому випадку політики боятимуться навіть думати про чергову «схему», «кумівство» або зазіхання на бюджетні кошти.

Але щоб це сталося, громадянам треба уважно слухати політичні обіцянки, а потім співставляти їх з результатами. Якщо обіцянка не виконана, політик має піти без права повернення. Репутація українського політика має стати настільки важливою, що її втрата означатиме повний крах амбіцій та закінчення кар’єри.

2. Кожен громадянин — політик. Ми маємо відстоювати свободу та вільну економіку

Всі свідомі українці мають усвідомлювати важливість вільної економіки та брати безпосередню участь у політичних процесах держави. Перемога відродить український політикум: з'явиться безліч нових політичних сил та партій. Я закликаю вже зараз: уважно придивляйтеся до «нових облич», аналізуйте їх минуле та підтримуйте партії, які виступають за громадянську, особисту та економічну свободу громадян (причому, мають чіткий план, а не лише заклики).

Участь у політичному житті держави — це, звичайно, дещо інше, ніж протирання депутатських крісел у Раді. Я про інше: вам треба долучитися до політичної сили у своєму населеному пункті (навіть якщо це селище чи невеличке місто). Якщо ви почнете виборювати громадянські свободи та право на вільну економіку «на місцях», згодом це вдасться зробити й на рівні держави.

Українці цінують свободу, і нам не можна втратити її після перемоги. А цей ризик є, адже політики «старого ешелону» знову бажатимуть набрати силу. І, на жаль, у них є шанси.

Тому пора розпрощатися з твердженнями: «Я не цікавлюся діяльністю держави, «Я поза політикою». Буквально кожен громадянин має стати політиком, щоб завадити «солодкому життю» соціалістів, корупціонерів та колаборантів. Інакше ніякого реформування України ми не дочекаємося.

3. Відкриття бізнесу. Кожен внесок в економіку безцінний

Українцям пора вчитися заробляти гроші самостійно. Кожен бізнес, зареєстрований у державі — це вклад у її обороноздатність, функціонування країни, добробут (власний і співгромадян).

У цей історичний етап ми живемо чужим коштом. Наше виживання фінансують донори та країни-партнери. Та рано чи пізно це завершиться. Тому пора вже зараз відкривати свою справу, активно працювати й розвивати економіку.

Я не закликаю всіх підряд занурюватись у великий бізнес. Просто почніть невелику власну справу у своїй громаді та розвивайте її. Чим більше буде підприємців — тим ефективніше ми зможемо заявляти про власні права та протистояти чиновникам. Так ми закладаємо фундамент майбутньої боротьби за економічну свободу, вкрадену у нас ще за часів «совєтів».

Прямо зараз відстояти право на вільну економіку дуже складно, адже країною керують соціалісти, і один з них (Данило Гетманцев) очолює податковий орган. Вони не зацікавлені у тому, щоб українці заробляли самостійно та ніколи не створять сприятливі умови для цього. Тож нам потрібно починати боротьбу вже зараз — адже ми відстоюємо наше природне право.

4. Розвиток громадянського суспільства. Ми маємо протистояти держапарату

Для країн Європи природно, коли люди активно беруть участь у житті та розвитку громади, волонтерять чи займаються благодійництвом. Коли почалася повномасштабна війна, переважна більшість українців займалася тим же. Проте тенденція вже спадає. Згідно з дослідженнями, активна фаза волонтерської діяльності тривала три місяці. Потім люди втомилися та почали перекладати ці функції на державу.

Але це неправильно. Насправді активне громадське життя має стати нормою для більшості з нас — у тому числі й після перемоги. Постійний громадський контроль та проактивність — найкраща «зброя» проти «схем» чиновників, які вже зараз ласо потирають руки в очікуванні партнерських коштів на реформування України. Якщо ми не об’єднаємося і не контролюватимемо держапарат, ефективність відбудови буде наднизькою.

Я розумію, що активна громадська позиція та бажання допомагати — це в першу чергу наслідки життя у достатку. Тому перше, що потрібно зробити — відстояти економічну свободу. Про це вже йшлося у попередньому пункті: якщо не побороти соціалістів при владі, ми не зможемо стати економічно вільними.

5. Історії успіху. Треба змінити уявлення світу про Україну

Інвестиції — те, чого потребує кожна нормальна країна, і що конче потрібно Україні. Шанс на залучення інвесторів значно зросте після перемоги. Але формувати фундамент потрібно вже зараз.

Це значить, що треба наповнювати міжнародний інформаційний простір не лише історіями про війну. Ми вже достатньо сформували образ українця, який потерпає від окупанта. Але інвесторів цікавлять не сумні розповіді, а історії успіху, реалізації, творчого розв’язання проблем.

Це очевидно: коли ми кажемо про війну, європейці нас жаліють. Але розповідати треба й інше: що ми, попри всі загрози, створюємо круті проєкти, відкриваємо та розвиваємо бізнеси. Нам треба сформувати образ нового українця — не лише героя, але й успішного підприємця. Так, це частина зовнішньої пропаганди. Але нам потрібні інвестори. Дуже багато інвесторів.

6. Просування бренду України. Кожен має стати амбасадором держави за кордоном

Навіть попри відкриту російську агресію, українці успішно вибудували багато бізнес-зв’язків з представниками інших держав. У багатьох з’явилися надійні партнери та друзі. І тому зараз надважливо спілкуватися з ними й розповідати про реальний стан речей у нас. Більше за те: треба залучати їх до нашої культури, традицій, мови, справжньої історії.

У світі зараз тренд на все українське, і нам варто цим користуватися, розповідаючи, хто ми є насправді. Адже всі 30 років незалежності ми були в очах світу пострадянським «апендиксом», який рано чи пізно повернеться до складу рф (адже є її частиною). Це жорстока правда, але саме так нас сприймали у цивілізованих країнах.

Хто може популяризувати Україну? Найбільше можливостей зараз — у наших біженців, адже їх спільноти є у більшості країн західного світу. Тому їх місія — показати, що українці є розумними, вихованими, освіченими, творчими людьми. Саме українці за кордоном є ключовими амбасадорами бренду нашої держави.

Проте, на жаль, це розуміють не всі. Саме тому до інфопростору потрапляють геть інші історії: наприклад, про 22-річну біженку з України, що зруйнувала британську сім’ю, яка її прихистила. Засуджувати дівчину не можна (зрештою, це її право на стосунки). Проте такі історії — геть не те, що потрібно для просування України.

7. Навчання за кордоном. Україні потрібні якісні знання

Українці мають здобувати будь-які знання, адже після перемоги нам доведеться відновлювати безліч сфер: від екології до промисловості та військової інфраструктури.

Зараз — саме той історичний період, коли варто вчитися не «для диплома», а заради успішного майбутнього. І ніхто, крім нас, його не побудує. Зрозумійте: кращі з кращих не їхатимуть до напівзруйнованої країни. Відбудовувати її належить нам: з нашими компетенціями, нашим суспільством і нашими ж чиновниками, як би це не було прикро. І ми зможемо зробити це успішно лише за умови реформування країни та впровадження вільної економіки. А от вже після цього держава стане привабливою для «кращих умів» світу.

8. Розвиток культури. Ми маємо експортувати українське

Українській культурі потрібен поштовх. Саме культура є реакцією на події. Нашим митцям треба просувати ідеї свободи та наголошувати на її цінності. Це дозволить сформувати правильне бачення держави у майбутньому, де Україна є вільною, а свобода людини — це найголовніша цінність.

Ще нам конче треба провести жирну риску та наголосити на культурній відмінності від росії. Світ повинен знати правду про українську культуру та відстоювати митців, викрадених у нас росіянами. Наприклад, нещодавно Нью-Йоркський Музей мистецтв Метрополітен визнав Івана Айвазовського, Іллю Рєпіна та Архипа Куїнджі митцями з України. Цей здобуток — найкраще  підтвердження того, що ми можемо відстоювати власну культуру та відновлювати історичну справедливість. 

Війна триває. Та попри це, нам вже зараз пора починати реформувати Україну. Потрібно сформувати єдине бачення України майбутнього. Для процвітання нам треба оголосити головною цінністю людину та її свободи: громадянську, особисту й економічну.

Якщо кожен громадянин України зробить хоча б один крок з наведених, це стане проривом для держави. У нас з’явиться можливість побудувати відповідальне, згуртоване суспільство, яке здатне перемогти зовнішнього ворога та закласти фундамент для майбутнього. Справжня перемога настане лише тоді, коли ми здолаємо не лише зовнішні загрози, але й внутрішні негаразди.