Відома польська журналістка і письменниця Йоанна Батор візьме участь у дискусії «Пам'ять і історія» під час Форуму видавців у Львові. Про це 032 повідомили у прес-службі Форуму.
У дитинстві Йоанна любила розглядати картинки у великій італійській кулінарній книзі та уявляти запахи страв. Дорослішою вивчала філософію у Варшавському університеті. Однією з перших у Польщі зацікавилась темою фемінізму. Її докторська присвячена дослідженню аспектів феміністичного дискурсу в контексті психоаналізу та постмодернізму. З 1999 до 2008 викладала в Інституті філософії та соціології Польської академії наук.
Жила у Вроцлаві, Варшаві, Лондоні, Нью-Йорку, Токіо. Японія надихнула її на книгу «Японське віяло», за яку отримала Премію видавців та Премію Беати Павляк.
2011 року залишила викладацьку діяльність заради літератури. Дописувала у польські видання «Творчість», «Час культури», «Плющ» та ін. Наразі живе у Варшаві, працює у «Газеті Виборчій», а також успішно видає книжки.
Дебютна художня книга Йоанни – «Kobieta» («Жінка») – не викликала особливого фурору. Натомість справжнім успіхом стала «Piaskowa Góra» («Піщана гора»), яка вийшла через 7 років. Це такий собі феміноцентричний роман-панорама особистих драм «простих людей». Три покоління жінок – донька, матір та дві бабці зосередились на своїх мріях, страхах і переживаннях. Письменниця зображає три виміри життя жінки: соціальний, сімейний та особистий. Співчуваючи своїм героїням, авторка все ж залишається налаштованою критично і не шкодує саркастичних зауважень та оцінок їхніх вчинків.
Наступний роман «Chmurdalia» («Хмурдалія») тільки закріпив успіх письменниці. В одному з інтерв’ю Йоанна тоді зазначила: «Я не можу собі уявити читача. Проте, я знаю, що книга вийде у світ, і відчуваю відповідальність. Я боялася, що мій роман вийде занадто «академічним». Але якось одна читачка з провінційного містечка сказала мені на зустрічі, що в неї на городі є ділянка з квітами, яку вона назвала «Хмурдалія». Мені було дуже приємно».
Остання книга «Ciemno, prawie noc» («Темно, майже ніч») вийшла у 2012 р.
У Йоанни Батор можна тільки повчитися: 90% речей в її житті – приємні, і лише решта – необхідність. В цьому вона зізналась в одному з інтерв’ю: «Для мене не існує ніякого «Жінка повинна, жінка не повинна».
