Біля музею "Територія терору" відкрили вуличну виставку, - ФОТО

У Львові відкрили вуличну виставку про втрачене дитинство у часи радянського і нацистського терорів.

29 жовтня біля Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія терору" відкрили вуличну виставку "Втрачене дитинство: почуте та "непобачене".

У основі виставки - 10 історій людей, які у ранньому віці стали жертвами репресій, депортацій, свідками масових вбивств і геноцидів ХХ століття у Центрально-Східній Європі. Це унікальні голоси дитячого досвіду Голокосту, Голодомору, депортації кримських татар тощо. Тут поєднані ексклюзивні усноісторичні свідчення, біографічні інтерв’ю та поодинокі історичні документи, адже залишилось надто мало документальних свідчень про дитинство в умовах тоталітарного насильства.

Зокрема, в експозиції є стенд із історією Дарії Гермак (1936 року народження) із с. Радохинці Львівської області. У 13-річному віці Дарину арештували радянські органи безпеки просто за шкільною партою. У її сумці вчителька виявила підпільні листівки. Дівчинка впродовж певного часу вже виконувала функції зв’язкової для старшого брата - вояка УПА, який облаштував криївку в лісі. Радянська влада засудила його до 25 років таборів, а Дарину відправила на "перевиховання" до дитячої колонії суворого режиму.

"Дитинства у мене не було. По-перше, я вже мусила стати дорослою зразу… Я казала, шо маскаль в мене дитинство і молодість забрав. Я мусила стати скоро дорослою", - цитують на одному з стендів слова Дарії Гермак.

Ініціатори виставки наголошують, що хоч кожна історія особлива, але всі герої виставки у свій спосіб зазнали травми "втраченого дитинства" й були позбавлені можливості "нормального" дорослішання. Через особисті оповіді, через пряму мову можна побачити як великі трагедії середини ХХ століття вплинули на долю дітей. Усі ці історії незабаром можна буде прослухати і прочитати на онлайн-платформі "Втрачене дитинство".