Світ сліпих стає ближчим для зрячих у Львові

У Львові незрячі люди обділені увагою влади. Але вони не зважаючи на життєві ситуації і складність життя неодноразово доказують, що вада зору – це не вирок, а лише елемент життя. Люди про яких сьогоднішня наша розмова живуть, розвиваються і доказують усім, що головне не зір, а свідомість.

Декілька слів про….

Більшу частину інформації людина сприймає через зір. Очі - це один з факторів виживання не тільки в дикій природі, але і серед людей. Тому, якщо людина сліпне або сліпа від народження, їй потрібно
навчитися заповнювати брак зорової інформації іншими способами.
Сприйняття світу сліпими і зрячими дуже різниться. У сліпих зазвичай розвивається загострений слух й особлива чуйність пальців.

 Незрячі школярі Львова б’ються за підручники

Українські учні шкіл для незрячих знання не можуть ані побачити, ані прочитати. За роки незалежності підручників, написаних спеціальним шрифтом Брайля надруковано обмаль. Тож діти за книги б'ються і часто вчаться ще за радянськими посібниками. Пальцями вони відчувають літери і слова, а навпомацки отримують знання. Про це пише ТСН

 Проте у тиші читати шкільні підручники для українських незрячих учнів - велика розкіш. Посібників шрифтом Брайля Україна за усі роки Незалежності надрукувала обмаль. Діти досі вчаться переважно за старими радянськими або ж виробленими власноруч картками. Учень спецшколи для дітей з вадами зору Олександр Клемба розповідає: "Бувало таке, що ледве не бились за книжку – одні вже прочитали, а інші чекали. Не могли поділитись. Нам одної на клас вистачає - один читає інші слухають".

 Урок хімії часто проходить без підручника. Вчителі спецшкіл давно змирились і знають, як пояснити матеріал.

Директор львівської спецшколи-інтернату для дітей з вадами зору Ірина Костробій розповідає про умови роботи: "Матеріали самі виготовляємо. Не можна сказати, що діти не навчаються, і що не можна проводити уроки".

Торік колишній учень школи для незрячих Максим Голландський закінчив 11-й клас і, ознайомившись із умовами тестувань, розгубився: "Мені треба було обов'язково поступати, щоб отримати хоч якусь освіту".

Довелось разом із бабусею та ноутбуком підручники останніх шкільних років проштудіювати заново. Нині студент 2 курсу факультету психології у київському виші, Максим упевнений - неякісна освіта у спецшколах перекриває сліпим дітям шлях до майбутнього. Отримати добре оплачувану професію багатьом стає неможливо.

У всеукраїнській бібліотеці для незрячих заздрять географічним картам, виданим для сліпих у Росії. За 20 років - нічого не зроблено, є карти Радянського союзу і деякі з них поламані. Підручників мало, бо вони надто дорогі, пояснюють в Мінсовіті. Одна книга шрифтом Брайля коштує понад тисячу гривень. Сучасні діти із вадами зору не хочуть, щоб їх жаліли. Вони мріють про гідну освіту,аби потім у дорослому житті бути конкурентоздатним. Проте без нових спеціальних підручників така освіта неможлива.

Емоції через картини

4 грудня 2010 року у Львівському палаці мистецтв відбулось відкриття флуоресцентної живописної експозиції 36 слабозрячих художників. Вони прислали свої живописні полотна до Львова з різних куточків України.

 Ідея виставки належала мистецтвознавцю Христині Береговській. Вона розповіла кореспонденту ЗІКу, що вже давно мріяла реалізувати цей проект, але на закупівлю фарб та полотен, видрук поліграфії тощо для проведення благодійної акції не вдавалось знайти кошти.

«Місяць тому я сиділа з подругою на площі Ринок. За дві години вона мала вилітати до Києва, – розповідає Береговська. – Я навіть не знаю, чому я почала їй розповідати про свою ідею. Просто напевно наболіло. Того ж дня ввечері вона мені дзвонить, каже підійти до одного спільного знайомого. Там на мене чекав конверт. А в конверті – 1000 доларів. Подруга сказала, щоб я терміново закупляла усе необхідне і починала справу. Тоді я зрозуміла, що все вдасться зробити.»

«У той самий вечір Христя мені подзвонила десь зовсім вночі і втішила звісткою, що ось, є гроші, ми починаємо, – додала організатор виставки Галина Кальченя.

Поїздка до сліпих дуже вразила дівчат. Вони навперебій розповідають, що працювали з кількома дорослими і дітками. «Для них навіть оте, що ми приїхали і запросили їх взяти участь у якомусь проекті – це вже подарунок, – з сумом у голосі констатувала Галина Кальченя. – Їм так бракує спілкування.»

Звісно, відвідати усі 10 областей, що взяли участь у проекті, дівчата особисто не могли, тому домовлялись у телефонному режимі та за свій кошт відправляли полотна і фарби авторам. На експозиції були представлені твори сліпих художників з Одеси, Ужгорода, Луцька, Рівного, Кіровограда, Києва, інших великих та маленьких населених пунктів.

Тішить, що транспортування робіт на виставку «Зір, затриманий в долонях» до Львова взяли на себе меценати.

Експозиція діяла у Львові два тижні, а опісля була представлена в Києві та за кордоном: в Афінах, Мадриді, Ватикані.

Личаківський суд Львова став доступнішим для незрячих

Личаківський районний суд Львова став більш доступним для людей з вадами зору. На сходах у суді нанесли розмітку жовтою фарбою, а на стінах повішали таблички шрифтом Брайля. Про це сьогодні, 9 листопада, під час прес-конференції розповів голова суду Сергій Гирич.

суд

 За словами голови суду, будівля, у якій знаходиться установа, сама по собі досить проблемна для людей з обмеженим можливостями: старовинний будинок, круті сходи, довгі коридори з багатьма поворотами. Щоб судом могли пересуватися люди на візках, потрібно вкласти багато коштів, то ж у суді вирішили допомогти принаймні тим, хто має проблеми із зором.

До слова, Личаківський районний суд Львова є одним з найбільш проблемних в частині доступу людей з обмеженими можливостями. В липні фонд «Право і демократія» провів опитування відвідувачів у 37 судах України. За цим критерієм йому проставили найнижчу оцінку в Україні – 1,7 бала з п’яти можливих.

У Львові танцювали сальсу наосліп

1 грудня 2012 року  в приміщенні Львівської загальноосвітньої спеціальної школи №100 (вул. Франка, 119) відбувся вечір «Потанцюй наосліп» за участю дітей з вадами зору.

«Це вже другий захід цього року в рамках проекту. 15 вересня «танцювали на осліп» зрячі люди . З пов’язкою на очах любителі сальси під час танцю отримали нові відчуття» - розповідає керівник проекту Катерина Сеньків –«Я як керівник проекту, та Інститут Громадського Лідерства постали за мету подолати ось ту межу між світом сліпих і зрячих. Адже незрячі люди не інваліди, а повноцінні особистості» - додала організатор.

 Три місяці хореографи готували до танцю майже 20 незрячих дітей віком від 12 до 18 років. Вже 1 грудня учні продемонстрували основні елементи цього запального танцю – сальса.

Крім цього протягом вересня – листопада волонтери та учасники Інституту Громадського Лідерства реалізовували проект «Відпочивай із закритим очима». Метою проекту була організація дозвілля незрячих учнів Львівської загальноосвітньої спеціальної школи №100. Впродовж цього часу були проведені майстер-класи з сальси для учнів старших класів, а також майстер-класи з основ оздоровчого масажу. Крім того, відбувалися відпочинкові зустрічі з волонтерами Школи Християнського Аніматора. Спільно з гідом Андрієм Кусієм діти мали можливість пізнати місто Львів через дотик та звуки під час екскурсії «Вулицями Середньовічного Львова».

 «Захід має стерти кордони між здоровими людьми і людьми з вадами зору, адже не існує різниці у їхніх можливостях. Незрячі і слабозорі діти можуть жити і відпочивати так само, як ми. Саме через цей гарячий танець сальса ми зможемо побачити жагу до життя із закритими очима» - зазначають організатори заходу.

Кращі незрячі вокалісти зібралися на львівській сцені

23 січня у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбувся ювілейний концерт «Відчинилося життя», присвячений 5-річчю заснування однойменного творчого проекту.

 У концерті взяли участь кращі незрячі виконавці з України і Польщі. А також з ними в дуеті співали відомі співаки української естради. Не було лише "Скрябіна". Як повідомили організатори літак на борту якого перебував співак, не прийняв львівський аеропорт.

Під час концерту фантастичне соло прозвучало у виконанні Анни Фадеревської з Варшави і приємно вразив присутніх спів Марії Швардак з Мукачева та виступ Житомирського ансамблю «Гармонія».

Чудовими були виступи з Сімферополя Степана Гончаренка і Зєри Кіраджиєвої, львів’янки Вікторії Дудік та Світлани Пашкіної, з Тернопіля прибув Микола Пришнівський, з Вінниці Наталія Слюсарчук та з Луцька Василь Сукач.

Дует незрячим співакам склали провідні українські артисти Леся Горова,  Сашко Положинський, Віктор Бронюк, Сергій Фоменко, Павло Табаков, «Пікардійська терція» та оркестр Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької

У програмі концерту звучала українська і світова класика, твори сучасних композиторів, інструментальна музика, акапельні твори.

 «Особливістю концерту є живий звук, використання іноваційних оригінальних інструментів і механізмів, втілені організаторами проекту погляди на роль кожної особистості у сьогоденні.» - кажуть глядачі

Творчий проект «Відчинилося життя» задуманий і втілений Львівським обласним осередком всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ» (автор ідеї та організатор – Оксана Потимко) і оркестром Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької - єдиним в Україні професійним творчим колективом, який співпрацює з незрячими виконавцями (диригент – з.а. України Богдан Мочурад), а також зірками опери та естради.

«Сьогодні ми святкуємо п’яту річницю від часу заснування цього всеукраїнського, можливо він вже потрошки стає міжнародним, творчого проекту «Відчинилося життя». За ці п’ять років, ми зумисне підрахували, нам вдалось організувати 40 концертів. Вони відбулися в Україні у чотирнадцяти регіонах, в дуже багатьох містах. Ми гастролювали, окрім України, в Швеції, в Молдові, в Білорусі, в Угорщині та у Польщі. Записано два компакт-диски. Один з них - це сольний диск Степана Гончаренка, кримчанина, в супроводі оркестру. Цей диск має назву «Спасибі, музико, тобі». Другий диск має назву «Творча сила» - це диск, який ми позаминулого року записували в Швеції за участю українських і швецьких незрячих виконавців так само в супроводі нашого оркестру», - розповіла автор ідеї та організатор проекту, громадський діяч Оксана Потимко.

Як повідомила організатор, унікальність проекту зумовлена практичною складністю виконання творів незрячими солістами під супровід оркестру з огляду на їх неможливість бачити паличку диригента. Додатковим критерієм ускладненості проекту є відсутність у переважної більшості незрячих учасників спеціальної музичної освіти, а також налагодження гармонійного виконання музичних творів у дуеті з професійними артистами.

І спортивні перемоги

П’ятеро незрячих львів’ян увійшли в десятку призерів чемпіонату України з шахів. Такі результати наші шахісти здобули у паралімпійському центрі в Євпаторії, де відбувався чемпіонат України з шахів.

Усі п'ятеро львів'ян (Михайло Петрів, Володимир Дурнєв, Євген Лисенко, Іван Яцишин, Владислав Колпаков) увійшли у десятку призерів турніру, підтвердивши професіоналізм львівської команди незрячих шахістів, яка є чинним чемпіоном України з шахів.

 Як розповіли учасники турніру, наймолодший член команди – 17-річний повністю незрячий Владислав Колпаков, учень Львівської спецшколи-інтернату №100 для сліпих дітей, виконав норму кандидата у майстри спорту.

У чемпіонаті України брали участь 38 шахістів з України.

 Різниця між незрячим і несвідомим величезна

На одному із сайтів www.e-reading-lib.org до теми нашої сьогоднішньої розмови ідеально підійшла легенда Львова про сліпих і зрячих Юрія Винничука. ЇЇ суть в тому, що іноді і зрячі люди можуть бути сліпцями.

Спитав якось король жартома в Олелька:

– Олельку, скажи мені, кого більше при нашому дворі – сліпих чи зрячих?

– Сліпих, – без роздумів випалив Олелько.

– Як то сліпих? – здивувався король. – А можеш це довести?

– Певно, що можу. Тільки дай мені на допомогу писаря. Нехай стоїть коло мене і записує все, як я йому підповім.

Наступного дня зранку посеред замкового подвір'я простелив Олелько ряднину, поклав собі межи ніг гуску і заходився її скубати. За спиною в нього стояв писар з воловою шкурою, що була поділена на дві половини. Зліва мали вписуватися усі сліпі, а справа – всі видющі.

Не довго й чекати довелося, як на подвір'ї з'явився король і був дуже здивований, побачивши таку картину.

– Олельку, а то що ти робиш з самого рання?

– Гуску скубу, – відказав незворушно той.

Король стенув плечима і одійшов. Провівши його очима, Олелько звелів писареві:

– Запиши його величність до сліпців.

 Впродовж цілого дня з'являлися на подвір'ї бояри й боярині, воєводи й посадники, князівни й княжичі, королівни й королевичі і рідко хто з них не спинявся й не цікавився в Олелька, чим же він таким займається. І на всі оті запитання відказував Олелько терпляче:

– Гуску скубу.

Як почало сутеніти і король сів вечеряти зі своїм почтом, з'явився Олелько з обскубаною гускою і з писарем.

– Ну, що, Олельку, чи склав ти вже списки сліпих і зрячих?

– Аякже, все в мене готово. Ось прошу послухати. І писар першим сліпцем зачитав самого короля.

– Олельку? Ти мене зарахував до сліпців? Як то можливе?

– Самі згадайте, як вранці сидів я та й скубав гуску, а ви запитали мене, що я роблю.

– Ну?

– Якщо ви не бачили, що я роблю, то як можна вважати вас зрячим?

Всіх, хто запитував мене про це, я велів записувати серед сліпців. А зрячих виявилося зовсім мало. І я тішуся, що серед них також наш королевич Левко. Він тільки й гукнув мені: "Боже помагай."