“Не маю сил бомжувати”: у Львові жінка з родиною вже 25 років не має де жити

Попри те, що Львів активно розбудовується, тут з’являються нові багатоповерхівки та  приїжджає щоразу більше туристів, у місті досі існує проблема з людьми, які втратили свої домівки та опинилися просто неба. Зазвичай, до таких складних життєвих обставин їх змушує зрада найближчих та соціальна незахищеність.

Кореспондент сайту 032.ua поспілкувався із мешканкою Львова, яка у відчаї просить небайдужих меценатів надати їй житло, якщо не в подарунок, то хоча б в оренду. Каже, що чула історії, коли люди й справді віддавали квартири потребуючим, якщо виїжджали на заробітки за кордон. Але єдиний спосіб сповістити про себе світові для Алли Василівни - це стояти посеред вулиці з табличкою, з надією, що хтось допоможе.

Зараз Аллі Василівні Гіршпіль 55 років. Сама вона народилася у невеличкому селі на півдні України, у Миколаївській області. Згодом переїхала до Миколаєва, але 25 років тому життєві обставини змусили її з жахом втікати аж на Західну Україну, до Львова.

Надворі був 1995 рік - сумнозвісна пора рекетів та розквіту злочинного піддпілля. Тоді ще молода дівчина, без рідних (бо ті рано померли) опинилася у великому місті. Жінка каже, що впродовж тривалого часу відчувала підступ зі сторони знайомих людей, саме тому врешті й втекла звідти.

“Я не настільки наївна була, щоб не зрозуміти, що відбувається за моєю спиною. І це мене дуже страшило. Коли у нас з дому викрали все, що можна було викрасти, в тому числі - документи, це була остання крапля мого терпіння. Я забрала дитину і приїхала до Львова, до знайомої”, - розповідає Алла Василівна.

Історію минулого згадує з болем і неохоче. Каже, що раніше була заміжня, але до Львова приїхала лише з донькою.

Читайте також: Стало відомо, чому у Львові літня жінка впродовж тижня ночувала на вулиці

Одразу після того, як сталася масштабна крадіжка, жінка викликала поліцію, яка зробила опис зниклого майна, але на тому все й скінчилося.

“У поліції мені дали зрозуміти, що вони мені не допоможуть. Ця ситуація мене дуже страшила, тому моїм рішенням було переїхати до Львова”, - зазначила Алла Василівна.

У Львові життя також було складним. Доньку довелось влаштувати у школу-інтернат, де вона навчалася; а мешкала родина постійно в інших квартирах та студентських гуртожитках. Повноцінне житло здавати в оренду ніхто їм не хотів.

З роботою теж було нелегко. Оскільки всі документи, у тому числі дипломи про освіту, були викрадені, Аллу Василівну не хотіли брати на облік у центрі зайнятості.

“За 25 років вони мене жодного разу не поставили на облік. У них дуже суворі правила: щоразу, коли я до них приходила, у мене просили диплом. Я відповідала, що дипломи не збереглися, і чула, що в такому випадку мені підійдуть лише професії прибиральника чи двірника”, - згадує жінка.

Читайте також: Підозрюваний у вбивстві львів'янина Тараса Познякова росіянин загинув під час вибуху в Києві

Якось Аллі Василівні пощастило влаштуватися на фабрику швеєю, де вона пропрацювала 20 років. Але один прикрий випадок змінив усе її більш-менш налагоджене життя: жінка прошила собі пальця і її звільнили з роботи. Після цього вона намагалася влаштуватися на роботу всюди, де її брали, переважно прибиральницею.

Останні 2 роки погане самопочуття не дозволяє жінці влаштуватися на роботу, але й пенсію по інвалідності їй теж виплачувати не спішать.

“Я зверталася в медичну установу, щоб оформити інвалідність, але мені сказали, що недостатньо тих документів і аналізів, які є, щоби мені видавали пенсію. Тобто я не настільки хвора, щоб отримувати компенсацію. Звичайну пенсію також не отримую, бо у пенсійному фонді сказали, що оскільки мій вік ще не 60 років, я не маю права її отримувати”, - розповіла Алла Василівна.

Жінка переконує, що за останні 25 років неодноразово зверталася до можновладців та різних служб, зверталася до суду та навіть до Президента Кучми, який керував Україною на той час, але ніхто не вирішив її проблему, хоч уже десяток років в країні говорять про соціальне житло.

“Я вже немолода людина. 25 років переселяюсь з квартири на квартиру, з гуртожитка в гуртожиток. Зараз я перебуваю у притулку для бездомних людей і не маю вже сил бомжувати, тому прошу людей щоб хтось звернув на мене увагу й хто може, вирішив моє питання”, - пояснила жінка.

Читайте також: В Україні створили документальний фільм про добровольців, - ВІДЕО

У Центрі обліку та нічного перебування бездомних громадян на вулиці Кирилівській, 3а у Львові зареєстрована Алла Гіршпіль, її 35-річна донька, яка перебуває в декреті, та двоє онуків.

За словами жінки, її донька також заміжня. Чоловік працює, але щоб забезпечувати усіх житлом, не вистачає заробітку.

Втім, таке життя теж не солодке: у Центрі на Кирилівській є лише умови для ночівлі. Удень людям немає куди подітися. Навіть в туалет сходити немає можливості, каже Алла Василівна.

Коли жінка ще мала роботу, то вдень працювала, а ввечері поверталася в Центр, щоби переночувати. Свого часу зверталася й у інші соціальні організації, але зіткнулася з приниженням людської гідності, про яке теж не дуже хоче згадувати.

“Я колись розносила листи, тому знаю, що люди інколи мають по 2, 3 або 4 квартири, за які просто не платять і які стоять зачинені. Тому я звертаюся з надією до людей, можливо, хтось подарував би чи дав у користування квартиру. Але донині таких пропозицій у мене не було”, - резюмувала Алла Василівна.

Повне або часткове копіювання матеріалу забороняється та вважається порушенням авторських прав