Колишній працівник «Онуру» поскаржився ГПУ на Шевченківську прокуратуру Львова

Колишній дорожній робітник ТзОВ «Онур конструкціон інтернешнл» Ігор Глушко звернувся до прокурора Львівської області та генпрокурора України зі скаргою на «бездіяльність посадових осіб органів прокуратури Шевченківського району м. Львова».

Як повідомив Ігор Глушко 12 листопада на прес-конференції, він неодноразово звертався до прокуратури Шевченківського району Львова з інформацією щодо протиправних дій службових осіб «Онуру» та порушення ними вимог законодавства про працю України. Але, зі слів Глушка, реакції на його численні заяви немає.

Зокрема, заяви стосувалися порушення трудового законодавства на фірмі, невиплати зарплати, неналежного ремонту доріг, які проводила фірма «Онур» тощо.

Правозахисник і представник потерпілого Любов Качмар наголосила, що інформацію стосовно неналежного ремонту доріг та тривалості робочого дня, яку Ігор Глушко оприлюднював і в ЗМІ, Шевченківський районний суд, за позовом про захист ділової репутації юридичної особи, визнав недостовірною. Тепер Глушко має її спростувати.

«Якби в суд були надані результати перевірок автодору, пенсійного фонду, інспекції праці і нарешті прокуратури, яка здійснює нагляд за всіма цими органами, то, можливо, не було би такого рішення суду», – підкреслила вона.

Нагадаємо, колишній працівник фірми «Онур» Ігор Глушко 28 травня повідомив, що подав позов у Шевченківський районний суд Львова «за рабство» у турецькій фірмі. Натомість в «Онурі», як зауважила Любов Качмар, вирішили вчинити своєрідний тиск на Ігоря Глушка – також подали позов до Шевченківського суду про захист ділової репутації фірми.

Довідка ZIK.

Робота на турецьку фірму, яка з 2007 року будує дороги у Львові, – це рабство.

Таку заяву у програмі Остапа Дроздова «Прямим текстом. Бліц», що виходить на телеканалі ZIK, зробив звільнений працівник фірми «Онур» Ігор Глушко.

«При працевлаштуванні на ремонт доріг нам умов праці ніхто не пояснював. При спілкуванні з турками всі ми, українці, відчули сильний психологічний тиск. Права голосу ми не мали у жодному питанні. Навіть якщо виникали конфліктні питання щодо технології виконання тих чи інших робіт, нам погрожували звільненням. Робота в фірмі «Онур» – це рабство. За півроку роботи я мав 4 дні вихідних. Робочий день – по 16-17 годин. Працювали українці в жахливих умовах. Починалося все з 7-ї ранку, коли з офісу нас автобус довозив на трасу, яку ми будували. В автобусі ми мали право займати тільки задні місця, наперед турки нас не пускали. При цьому ми мали сидіти в автобусі мовчки. Від випаровування шкідливих канцерогенних речовин гарячого асфальту ми не були захищені взагалі. Температура асфальту становить 150 градусів, ніякого взуття чи захисту нам не видавали. Внаслідок цього я обпік ноги і переніс операцію».

Оплата праці, стверджує звільнений працівник «Онуру», в українців і турків відрізнялася у 5 разів: за повний місяць роботи без вихідного українець отримував 4500 грн, а турок – 2 тисячі доларів + 500 грн на кишенькові витрати. «Однак у відомостях фігурує сума 1400 грн для українців, тобто велася подвійна бухгалтерія. Мій підпис під інструктажем із техніки безпеки підроблений. Інженера по охороні праці я ніколи не бачив».

Також Ігор Глушко заявив, що під час будівництва доріг були допущені кричущі порушення технології: «При нанесенні другого шару асфальту його товщина становила 3 см, а мала бути 10-12 см. Турки змушували нас по краях дороги насипати вручну шар асфальту, щоб імітувати товщину. У тих місцях, де стара дорога була значно вужчою проти нової, приблизно 20 см асфальту клалося на голий пісок».