Відродження українського кіно, або Чому «Кіборги» стоять сотні «Оплотів»

Головною культурною подією тижня, що минає, став неймовірний успіх прокату в українських кінотеатрах фільму про захисників донецького аеропорту «Кіборги». За перший уїк-енд фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва зібрав 8 186 701 гривень.

Це новий рекорд по зборах українського фільму за перші вихідні в прокаті. Як повідомляють дистриб'ютори картини, тільки за два дні «Кіборгів» подивилися 106 350 глядачів.

Переломний 2017-й рік

Український кінематограф має давню і багату історію. Фільми Дзиги Вєртова, Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка входять до скарбниці світового кінематографа.

Але після 1991 року в Україні практично перестали знімати велике кіно, яке привертає до кінотеатрів мільйони глядачів.

І якщо в Росії вчасно згадали, що «кіно є найважливішим з мистецтв», і держава стала направляти мільярди у створення історичних фільмів, здатних конкурувати з голлівудськими блокбастерами - «Сталінград», «Вікінг», то перегляд українського кіно став справою, в основному, самих кінематографістів і критиків. А в успішних комерційних ремісничих підробках типу серіалу «Свати», крім українських грошей і громадянства сценаристів, більше не було по суті нічого українського.

Довгий час патріотичним фільмом про вітчизняну історію вважався польський шедевр Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». Завдяки блискучій грі Богдана Ступки і Олександра Домогарова - в цьому польському погляді на визвольну війну запорізьких козаків гідно виглядали образи Хмельницького і Богуна.

На жаль, український фільм про великого гетьмана режисера Мащенка виявився провальним. А вельми своєрідний фільм Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» виявився, м'яко кажучи, незрозумілим масовому глядачеві.

Однак в 2017 році відразу кілька українських картин стали справжнім проривом і зібрали рекордну, як для вітчизняного кінематогрофа, касу.

«Секрет» успішного відродження національного кіномистецтва виявився простий. Держава почала виділяти на кінематограф гроші. Кабмін виділив в 2016 році на кіно 250 мільйонів, а в 2017 - 515 мільйонів гривень. Чи не бозна-яка сума, якщо розділити на 27 фільмів, знятих в цьому році, але ефект від вкладених витрат виявився досить непоганим.

Нагадаю, що в цьому році вийшов на великі екрани фільм «Червоний». Кіно, що розповідає про молодого воїна УПА Данила Червоному, що підняв повстання в сталінському ГУЛАГу, користувалося популярністю в українського глядача.

Також майже 20 мільйонів в українському прокаті зібрало перше вітчизняне фентезі «Сторожова застава».

Картина розповідає про українського школяра Вітька, який через загадковий портал часу опинився в Київській Русі в 1120 році, де зустрів легендарних богатирів Добриню, Іллю і Олешко, з якими бореться проти половців і кам'яного монстра.

У розпещених «Хоббітом» і «Піратами Карибського моря» українських тінейджерів фільм отримав досить високі оцінки.

Весела українська комедія "DZIDZIO Контрабас" за перший вікенд зібрала майже 8 мільйонів і вперше в історії очолила рейтинг прокатного списку в Україні. Головну роль у фільмі зіграв Михайло Хома, більш відомий як Дзідзьо.

І тріумфально завершує цей кінематографічний рік фільм «Киборги» вартістю в 48 мільйонів гривень. Без перебільшення, команда фільму змогла зняти чесний, без натужного пафосу, пронизливий і яскравий фільм про війну на Донбасі.

Головним достоїнством фільму стали аж ніяк не батальні сцени (хоча й вони зняті на рівні найвищих світових стандартів), а приголомшливі діалоги, в яких герої картини сперечаються про війну, про Україну і намагаються осмислити, за що і заради кого вони воюють. Сценаристу Наталії Ворожбит вдалося не скотитися в примітивне чорно-біле протиставлення добра і зла. Важливим є те, що в «Кіборгах» є і спроба зрозуміти мотивацію тих українців, які стали на бік «тієй сторони».

А важкий діалог сина червоноградського шахтаря правосека «Серпня» з полоненим сепаром, сином донецького шахтаря - закінчується дуже важливою фразою - «ми жили в одній країні 25 років, але мало розмовляли один з одним». І це той місток на окупований Донбас, який дозволяє розраховувати не тільки на перемогу, але і на майбутнє примирення навіть з тими українцями, хто сьогодні через російську пропаганду виявився по іншу сторону барикад.

«Кіборги» стали своєрідним дзеркалом для країни, в якому ми можемо подивитися на себе з боку і зрозуміти, як же багато нас об'єднує. І в нескінченних суперечках, як облаштувати Україну, які ведуть в терміналах донецького аеропорту герої фільму - у кожного своя вистраждана правда. І що суперечки навколо генерального плану будівництва країни не так важливі, як перемога над спільним ворогом. Головне, що представники трьох поколінь - «Мажор», «Серпень» та «Дід» - чомусь люблять Україну, хоча, як несподівано з'ясовується, раціональних причин до цього, поки, на жаль, не мають.

І тому «Киборги» для України 2017 року трохи більше, ніж просто касове кіно. Сьогодні на вагах війни - це, можливо, навіть більше, ніж поява на фронті сотень танків «Оплот» і десятків ракетних комплексів «Джавелін». Тому що у війні перемагають не танки і ракети, а перш за все сильніша мотивація людей. І «Кіборги» - це те кіно, яке допомагає цю мотивацію ще глибше усвідомити.

У бюджеті на 2018 рік уже закладено понад мільярд гривень на розвиток українського кінематографа. І якщо це дозволить хоча б двом або трьом українським фільмам вистрілити і потрапити в ціль так, як це вдалося сьогодні зробити «Кіборгам», це означає, що ці гроші будуть витрачені не даремно.

Роман Лазоренко