Десять-п'ятнадцять років тому посвідчення народного депутата було обов'язковим атрибутом українського олігарха.
У дні вирішальних голосувань у коридорі Верховної Ради можна було зустріти Віктора Пінчука без краватки. Олександр Ярославський не гидував спускатися до загальної їдальні. Ігор Бакай приїжджав під купол в супроводі міліцейського ескорту, а Григорій Суркіс навіть одного разу отримав від Юлії Тимошенко удар підбором по нозі.
У ті дні радник президента Кучми і "директор-розпорядник парламенту" Олександр Волков демонстрував дива відкритості - він погоджувався давати коментарі журналістам! Щоправда, тільки один раз на кілька тижнів - і тільки коли навколо зберуться всі телекамери.
Сьогодні ці звичаї в минулому. Українські олігархи масово відмовилися від ідеї отримати депутатський мандат. З числа лідерів найбільших фінансово-промислових груп до наступного парламенту можуть потрапити хіба що Костянтин Жеваго та Петро Порошенко. На рахуючи Юрія Іванющенка, статус і статки якого все ще визначити неможливо.
"Українська правда" аналізує шляхи потрапляння до наступного парламенту людей, близьких до тих чи інших фінансово-промислових груп.
Досвід останніх років показав, що депутатство не рятує від неприємностей - прикладом чому став той таки Жеваго, підприємства якого "трясуть" всі роки президентства Януковича. Водночас можна домовлятися з будь-якою владою, і не будучи депутатом - це показав протягом останніх років Олександр Ярославський.
Тому найчастіше в списках кандидатів можна побачити не самих олігархів, а їхніх людей. Це - код для розгадки, хто підтримує цю політичну силу або грошима, або медіа-ресурсом, або зв'язками.
