Чи піде Путін з Донбасу в 2018 році, або Як ВВП потрапив до капкану ОРДЛО

На цьому тижні президент Росії Володимир Путін на прохання свого кума і глави руху «Український вибір» Віктора Медведчука несподівано перейнявся долею обміну заручників на Донбасі.

Медведчук попросив Путіна вплинути на ватажків ОРДЛО в цьому питанні. «Україна готова звільнити 306 осіб і розраховує на звільнення Донецьком і Луганськом 74 осіб, і це можна було б зробити до новорічних і різдвяних свят», - сказав Медведчук.
І Путін пообіцяв "зробити все, що від нього залежить". У той же день прес-служба Кремля повідомила, що Путін нібито зглянувся до телефонної розмови (вперше, якщо це правда) зі своїми донбаськими маріонетками Олександром Захарченко та Ігорем Плотницьким. В ході розмови ватажки ОРДЛО погодилися на обмін.

Відзначимо, що більше року в питання обміну полоненими не було прогресу. А це значить, що не виконувався один з найбільш базових пунктів Мінських угод. З огляду на те, що російський президент ставиться до українських заручників як до важливого козира і одному з приводів для дестабілізації відносин в Україні, його поступливість в цьому питанні досить сенсаційна. Хоч сам обмін ще і не відбувся, але, з огляду на залученість Путіна в цю історію, можна прогнозувати, що майже половина українських заручників ОРДЛО нарешті будуть звільнені. З огляду на те, що цей факт стався на тлі складних перемовин Путіна і Волкера з розміщення миротворців ООН на Донбасі, - це можна трактувати, як спробу Москви продемонструвати свою здатність домовлятися. Адже насправді часу у Кремля, щоб, зберігши обличчя, залишити Донбас, залишилося зовсім небагато. І ось чому.

Чотири аргументи на користь того, що Путін покине Донбас в 2018 році

Так склався політичний картковий пасьянс, що іміджеві втрати, які понесе Кремль, «благородно» злив «народні республіки», несумісні з тієї катастрофою, яка чекає на Москву, якщо вона залишиться в ОРДЛО.

Аргумент перший: Справа на трильйон

Як свідчить параграф 241 прийнятого конгресом США «Акта протидії агресії з боку урядів Ірану, Російської Федерації та Північної Кореї», фінансова розвідка США не пізніше 2 лютого 2018 року має оприлюднити дані про активи «впливових політичних фігур, олігархів і керівників державних підприємств Російської Федерації, близьких до режиму в Кремлі».
Після чого відбудеться заморозка всіх цих активів і, можливо, навіть їх конфіскація. За найскромнішими оцінками, мова йде про суму в трильйон доларів, зароблених російською елітою за останні 17 років. Прощай гроші, Америка і надії на безхмарне життя для себе і своїх нащадків.
Навіть президент США Дональд Трамп, незважаючи на всю свою згубну пристрасть (перш за все, для нього самого) до російського президента, не в силах відстрочити це спопеляюче кремлівську еліту фінансове аутодафе.
А адже в Росії царів душили шарфами і кінчали табакерками з набагато більш смішних приводів.

Аргумент другий: доленосні українські вибори

Жалюгідний вихлоп від «Майдану» Саакашвілі-Соболєва-Семенченко продемонстрував Москві, що зіпхнути нинішню київську владу на дострокових виборах навряд чи вже вийде.

А це означає, щастя доведеться ловити на термінових - в 2019 році. Якщо миротворців вдасться розмістити вже в 2018 році, то навесні 2019-го там можна буде провести вибори місцевої адміністрації під контролем ООН. Таким чином, виборці окупованого Донбасу вже зможуть взяти участь восени 2019 року в парламентських виборах в Раду. Безумовно, після трьох років окупації в ОРДЛО серйозно змінилися настрої. Але як би там не було, у Кремля є підстави думати про те, що в майбутній Раді, завдяки електорату Донбасу, стане більше проросійських депутатів, ніж без нього. А адже в разі, якщо нинішні партії влади зможуть забезпечити в майбутньому парламенті більшість - то страшний сон Путіна - членство України в НАТО може стати реальністю вже в найближчі роки.

Аргумент третій: повний розвал економіки ОРДЛО і загроза соціального вибуху

Незважаючи на спробу російських кураторів зробити економіку окупованого Донбасу більш життєздатною, результати стали ще гірше.

Зі 107 шахт, які залишилися на території ОРДЛО, 62 вугільних підприємства або вже закриті, або працюють тільки в режимі водовідливу. 18 шахт повністю затоплені і відновленню не підлягають.

Деякі шахти, що працюють, продають вугілля структурам олігарха Курченка в три рази нижче його ринкової вартості - за 25 доларів замість 75-85.

Так звана «націоналізація» остаточно добила і без того дихаючу на ладан економіку «республік».

Відповідно, зменшилася і зарплата шахтарів: замість 15-12 тис. грн, вони отримують близько 6 тисяч рублів (2,6 тис. грн) на місяць.

Не краща ситуація і в металургії. Алчевський меткомбінат зупинений, на Єнакіївському (ЄМЗ) і Донецькому (ДМЗ) метзаводах працює по одній домні.

За визнанням колишнього «секретаря ради безпеки ДНР» Олександра Ходаковського, бюджет «республік» сьогодні на 80 відсотків залежить від дотацій з Росії.

За оцінками експертів, утримання ОРДЛО обходиться Росії в суму близько двох мільярдів доларів.

Про повальні злидні в «республіках» пишуть навіть ті, хто оспівував ОРДЛО три роки тому і писав пафосні статті про героїзм «ополченців».

Ось що російська журналістка Марина Ахмедова написала про ситуацію в Донецьку:

«Мені страшно бачити, як літня жінка в магазині купує дві картоплини. Мені страшно дивитися на молодих, які тягнуть через кордон баули з дешевим ганчір'ям. Вони повинні вчитися і працювати за спеціальностями. Мені страшно чути, коли пенсіонери, яким видають 2300 пенсії, кажуть, що краще здохнути від снаряда, ніж так жити. Я боюся, кожен раз приїжджаючи, по-новому відчувати Донецьк - його ізоляцію. Це не тому, що о восьмій вечора я одна йду по центру, і на набережній, крім мене, нікого немає. А тому, що я задихаюся, як в пакеті, з якого поступово викачують повітря. І я бачу, що люди пристосовуються жити в тій субстанції, яка замість повітря. Борсаються в ній, як в болоті. Але я - приїжджаючи - цим дихати не можу. І я бачу, як радість стрімко покидає місто, люди хмурніють, всюди розповзаються злидні».

Тільки наявність жорстокого репресивного апарату дозволяє поки бойовикам ОРДЛО блокувати спроби соціального вибуху. Але не факт, що доведені до відчаю люди не влаштують щось схоже на події в радянському Новочеркаську. При нинішньому рівні смартфонізаціі населення приховати жорстоке придушення силою народного протесту буде просто неможливо. А це остаточно поховає міф про соціальну справедливість в «народних республіках».

Аргумент четвертий: тупик імені «Газпрому»

Що добре для «Газпрому», як відомо, добре і для Росії. А ситуація складається так, що головна компанія Росії змушена буде домовлятися з Україною про транзит в дуже невигідних для себе умовах.

Отже, в 2018 році закінчується дія сумнозвісного договору імені Путіна і Юлії Тимошенко на транзит газпромівського газу через Україну. Ставки на будівництво Північного потоку-2 і Турецького потоку в спробах звільнитися від залежності від української труби виявилися битими. Будівництво Північного потоку-2 заблоковано, а Ердоган дозволив поки будувати тільки одну гілку.

І це при цьому, що США розгорнули шалену експансію на головний і самий смачний для «Газпрому» - європейський ринок.

На думку російського політолога Анатолія Несміяна (Ель-Мюрида), питання Донбасу може стати головним у переговорах по транзиту на 2019 рік.

«Донбас стає першою, найлегшою частиною виконання умов транзиту. Його доля буде вирішуватися протягом 18 року, і з величезною ймовірністю кремлівські постараються виконати мінські угоди і здати Донбас назад до кінця 18 року. Можливо, що якимось чином буде вирішена і доля Криму - в неявній формі. Газові інтереси правлячої знаті набагато важливіші», - зазначив Несміян.

Прогноз Гримчака

Сукупність усіх цих чинників може підсумувати оптимістичний прогноз заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Юрія Гримчака про те, що Кремль виведе війська навесні 2018 року. «Це інформація, яку я особисто, я це підкреслюю, отримав з декількох джерел, які знаходяться в Москві і за "поребриком". Мені навіть було названо точний термін, коли це станеться. Це березень-квітень 2018 року", - заявив Гримчак.

Замість післямови

Насправді передбачити, яке рішення прийме російської президент, досить складно. Будь його дії підвладні логіці і якоїсь розумної стратегії, Путін ніколи б не наважився на анексію Криму і не вплутався б у війну на Донбасі.

Але і крім іміджевих втрат після відходу з Донбасу Росія може зіткнутися не тільки зі страшним стогоном, що «Акелла промахнувся».

Як зазначив британський експерт Пітер Дікінсон, «відхід Росії з Донбасу відкриє справжній ящик Пандори в плані одкровень ... Навіть найдавніші поля бою містять безліч доказів. Так що логічно буде припустити, що міста Донбасу переповнені свідоцтвами російських військових злочинів. Цілі армії журналістів і громадських активістів уже готові перевернути догори дном весь регіон, як тільки вони отримають туди доступ. З ними поруч встануть сім'ї з обох сторін конфлікту, які шукають своїх коханих. Ми вже приблизно розуміємо, чого слід очікувати, завдяки стабільному потоку фото і відеодоказу по рейсу Малазійських авіаліній, що тік зі сходу України з 2014 року. Ця інформація дозволила підтвердити відповідальність російської армії за загибель пасажирського літака, але це лише вершина айсберга. Крім загальних могил, відхід росіян покаже все - від камер з тортурами до розграбованих заводів», - зазначив Дікінсон.

Сам Путін часто любить порівнювати Росію з ведмедем - господарем тайги. Але так вийшло, що російський ведмідь сам заліз у власний донбаський капкан, виставлений для України. Піти з нього без втрат, цілим і неушкодженим, вже не вдасться. Правда, можна відгризти лапу і забратися в свій барліг зализувати рану. А можна і залишитися. Але звуки ріжка запеклих мисливців, що йдутьпосліду,вже чутинавітьуКремлі.Аякий вибірпідкаже зробитиПутінуінстинктсамозбереження,мидізнаємосявжескоро.