Чи хочуть росіяни війни восени 2016?

Хотят ли русские войны?
И от Китая до Литвы
Найдется ль хоть один сосед,
Который твердо скажет,- «НЕТ!»

За останні тижні українські ЗМІ щедро засипали читачів аналітикою, згідно з якою Кремль найближчим часом почне неприкриту і великомасштабну агресію проти України. Якщо вірити деяким російським та українським експертам, таймер зворотного відліку вторгнення вже включений і рахунок йде вже на дні, а то й години.

Спробуємо розібратися, чи дійсно країна стоїть на порозі вже не «гібридної», а повноцінної війни.

Є армія вторгнення?

Для того щоб наступати, Росія повинна розгорнути по периметру українських кордонів потужну армію вторгнення.

У суботу, 27 серпня, екіпажі Повітряно-космічних сил, Західного і Центрального військових округів армії Росії приступили до перебазування авіаційної техніки на оперативні аеродроми Південного військового округу для участі в рамках раптової перевірки боєготовності військ.

Кількість російських військ, задіяних у раптовій перевірці боєготовності, становить близько 100 тисяч чоловік.

З цього російський експерт Павло Фельгенгауер робить висновок: «Російські війська приведені в повну бойову готовність і просуваються до кордонів України — це факт. Безсумнівно, це - брязкання зброєю, але зрозуміло, що можна чекати і повноцінного збройного конфлікту. За логікою, він повинен початися в найближчі кілька тижнів. А якщо не почнеться, тоді незрозуміло, навіщо все це організовується, тому що сили висуваються дуже серйозні - з цими бомбами, ракетами, торпедами».

Нагадаємо, що, згідно з правилами військового мистецтва, сили вторгнення повинні, як мінімум, втричі перевершувати сили оборони противника. А по мірі успішного наступу у ворожій країні ще необхідно залишати гарнізонні війська, формувати мережу блокпостів для контролю над дорогами. Сьогодні, навіть не роблячи активних наступальних дій, Росія на окупованих територіях Донбасу змушена тримати 35-тисячне угруповання, а ОРДЛО зараз — це менше трьох відсотків усієї території України.

Нагадаємо, що в 1918 році Німеччина і Австро-Угорщина, перебуваючи в стані війни з Антантою, тримали в дружній Україні Центральної Ради, а потім гетьмана Скоропадського 300-тисячне угруповання військ.

Сьогодні в українській армії і Національної гвардії під рушницею перебувають близько 350 тисяч чоловік. Її найближчий резерв — 75 тисяч демобілізованих військових, які мають досвід бойових дій. Тобто для захисту країни вже в перші дні вторгнення — Україна здатна виставити майже півмільйонну армію. А значить, сили вторгнення повинні становити не менше мільйона чоловік — а сьогодні вся російська армія налічує 800 тисяч солдатів.

Брак особового складу можна було б компенсувати технічним перевагою російської армії, а також наявністю потужної авіації. Однак нічого особливого в російській армії, щоб продемонструвати цю перевагу, немає. Приблизно такі ж танки, та ж артилерія. Так, ВПС Росії значно кількісно, і в якійсь мірі якісно, перевершують українські. Але на цей випадок за два роки війни в Україні відтворено практично з нуля потужна система протиповітряної оборони. Країна сьогодні надійно прикрита десятками комплексів С-300 і «Буками». На охорону повітряних кордонів Україна здатна виставити близько 90 винищувачів-перехоплювачів.

Нагадаємо, що під час операції «Буря в пустелі» багатонаціональні сили на чолі з США мали майже в три рази більше бойових літаків і абсолютна перевага у військово-морських силах.

І незважаючи на це, сухопутна угруповання була майже рівною всієї іракської армії - 600 тисяч чоловік проти 700 тисяч у Саддама.

Як бачимо, стотисячне угруповання російської армії плюс навіть розміщені війська на Донбасі та Криму — дуже мало для переможної війни, але як раз вистачить, щоб добре отримати по зубах — та налагодити потік похоронок російським матерям якраз напередодні виборів в Держдуму.

Відзначимо, що зовсім недавно Україна успішно випробувала нові тактичні ракети, розроблені ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім.М. К. Янгеля» (Дніпро) і ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч». Українські ракети за своїми характеристиками перевершують хвалені російські «Іскандери» і здатні досягти Москви. Немає сумнівів, як тільки перша російська бомба буде скинута на Київ — столицю Росії очікує  адекватна відповідь.

Навіщо це Путіну?

Що б не говорили про психічний стан Володимира Путіна, його поведінка сьогодні яскраво демонструє, що господар Кремля цілком адекватно оцінює можливості російської армії і не є клінічним ідіотом.

Навіть в 2014 році, коли після Іловайського котла на сотнях кілометрах від Донбасу до Києва у ВСУ залишалася всього одна боєздатна бригада, Путін не наважився дати наказ на наступ. Оскільки Генштаб Росії на пальцях розповів йому, які страшні воєнні, а головне, політичні та економічні наслідки викличе явна і неприхована агресія.

Відключення системи SWIFT, ембарго на експорт нафти і газу — все це протягом тижнів вкине в руйнівний колапс і так дихаючу на ладан економіку Росії.

А от пограти мускулами перед зустріччю двадцятки в Китаї, а заодно по можливості дестабілізувати обстановку в Україні - це ті дивіденди, які Кремль розраховує витягти зі своїх військових маневрів.

Справжня мета Путіна - банальний шантаж Заходу. Ось як охарактеризував дії російського президента історик і публіцист Андрій Пионковский: «Путін рве на собі сорочку – тримайте мене, я припадочний і піду не зрозуміло на що. Ну і вся путінська агентура на Заході підіграє йому, заявляючи, що потрібно прислухатися до позиції Росії і не заганяти її в кут. Тобто це все – дешева спроба шантажу. Я думаю, що вона не вдасться...

Щоб Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, Путін повинен зовсім зійти з розуму. А він не божевільний просто прикидається. І робить це для того, щоб вичавити для себе політичні дивіденди і досягти цілей за руйнування України не військовим шляхом, а дипломатичним – заштовхнувши до складу країни цю "Лугандонию", – резюмував Він.

Відзначимо, що нові санкції, введені США проти компаній, пов'язаних з «Газпромом», демонструють, що блеф Путіна зрозумілий сьогодні навіть дуже терплячою і миролюбної адміністрації Обами.

Гаряча осінь 2016 року

Якщо спроби Заходу примусу до любові знову виявляться безрезультатними, то у Володимира Путіна буде в запасі ще один варіант. У період з вересня до середини грудня ми напевно побачимо, як Путін спробує дестабілізувати ситуацію за допомогою кремлівських агентів і примкнулою до неї шостої колони — групи корисних ідіотів з числа української політеліти, які готові побачити зраду навіть у новому ранці сина Порошенко.

Восени опозиційні трибуни спробують вивести українців на масові акції, вимагаючи проведення дострокових парламентських виборів, плавно переходять потім у дострокові президентські. А з новим «договороздатним» урядом можна буде вирішити питання і повернути на путінських умовах Донбасу і спробувати легимитизировать анексію Криму.

Однак якщо до середини грудня ці сценарії не пройдуть, то на всіх планах російського президента можна буде поставити остаточний жирний хрест.

У 2017 році російську економіку чекає величезний економічної колапс, який кардинальним чином змінить порядок денний як для Росії, так і України.

Швидше за все, він призведе якщо не до зміни, то до значного переформатування нинішнього режиму у Кремлі.

І тоді Київ буде обговорювати з Москвою вже не стільки умови, скільки терміни повернення Донбасу, а можливо, вже й Криму під повноцінний і беззаперечний український контроль.

Україна Росiя Путiн
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі