Викликати охорону або вимкнути мікрофон...

В Європі експертно обговорюють, як боротися з пропагандою війни і агресії. Діляться югославським досвідом, висловлюють професійні думки, цивілізовано ведуть дискусію, стверджуючи, що тільки якісна журналістика здатна дати адекватну відсіч пропаганді. А пропаганда тим часом  на їхніх зустрічах, (думаю, всі здогадалися, про кого йдеться) яскраво і наочно демонструє: є тільки два способи її побороти - викликати охорону або вимкнути мікрофон.

 12 лютого в віденському конгрес-холі «Хофбург» відбулася конференція, організована Бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ спільно з Чинним представництвом ОБСЄ. Тема дискусії - «Пропаганда війни і ненависті і свобода масової інформації».

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 1

Рівень дискусії - більш ніж компетентний. Дунья Міятович, представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ і організатор зустрічі, сама родом з Югославії. Вона каже, що в її країні пропаганда насильства і агресії почалася раніше, ніж сама агресія. А Боро Контіч, директор Медіацентру в Сараєво (Боснія і Герцеговина), який довгі роки вивчав вплив пропаганди на жителів колишньої Югославії, стверджує, що коли починається війна, під дією пропаганди знаходяться всі без винятку.

«Тільки через 20 років після конфлікту я зрозумів, що я сам був зброєю пропаганди», - каже Контіч.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 2

Сьогодні в Європі ні в кого немає сумнівів, що саме журналістика, вірніше, псевдожурналістіка, є головним розповсюджувачем ненависті в суспільстві. А відсутність критичної преси в прямому сенсі слова вбиває демократію.

Тобто ворога визначено. Тепер питання - що з ним робити?

Труднощі термінології

В даний час ні в Європі, ні в світі правовий статус пропаганди не визначений. Тобто до цих пір не існує чіткого юридичного поняття, що ж таке пропаганда, і які правові наслідки її застосування.

Дунья Міятович відзначала в своїй доповіді, що ще 40 років тому в заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі держави-учасники зобов'язалися утримуватися від взаємної пропаганди агресії та війн. Країни домовилися, але далі цих домовленостей справа не пішла. В результаті юристи досі сперечаються, що є пропаганда, а що - право на свободу вираження власних поглядів. Чим займалася журналістка, яка міркувала про необхідність відірвати частину Одеської області від України і організувати там Бесарабського народну республіку - пропагандою або реалізовувала своє право на свободу самовираження? Від відповіді на це питання залежить, чи зможе країна в суді, законним порядком, захищати свої права і свої території чи ні.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 3

Є і ще один момент, який сьогодні заважає юристам ефективно протидіяти пропаганді. У сучасному світі загальноприйняте поняття війни занадто застаріло, відзначають європейські експерти. А тим часом ці два поняття - війна і пропаганда агресії - безпосередньо пов'язані.

Майкл Кірні, старший викладач правових дисциплін Університету Сассекса (Великобританія) запропонував переглянути і цю частину термінології. «Треба йти від поняття «офіційне оголошення війни». У сучасному світі ніхто війну не оголошує. Потрібно аналізувати інтенсивність обстрілів і інші чинники, для того щоб констатувати початок військового конфлікту», - вважає Кірні. Він переконаний, що врегулювання терміну «війна» має відбуватися до того, як буде врегульовано термін «пропаганда». Але поки що політичної волі для такого врегулювання немає, констатує правник.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 4

Так що, і у Відні дати відповіді на всі ці нові виклики часу не змогли. В Європі не поспішають. Поспішають в Україні, яка більше 10 років живе в умовах антиукраїнської пропаганди, і як мінімум останні 2 роки - в умовах відкритої інформаційної агресії з боку Росії. А тому деяким членам української делегації, які були присутні на конференції, весь цей експертний діалог видався спробою заболтування проблеми. А вона тим часом, ця сама проблема, у вигляді представників російських ЗМІ, весь час нагадувала про себе, викрикуючи з задніх рядів ...

Стопфейк. Стоп, «Звєзда». І регіональний досвід протидії пропаганді

Діалог українських і російських журналістів в Європі проходив в два раунди. Перший, в форматі круглого столу, так би мовити тет-а-тет, за посередництва місії ОБСЄ, був досить миролюбним. Назвати його результативним складно, але те, що діалог між журналістськими професійними спілками України і Росії можливий, - це очевидно.

Доповідь, яку українська делегація презентувала в рамках круглого столу, стосувався досвіду журналістів сходу України, і конкретно журналістів 0629.com.ua і 62.ua, які останні два роки намагаються по своєму розумінню протистояти російській пропаганді. Власне, назвати цей досвід успішним складно. Є окремі матеріали, які розвінчують міфи і фейки та отримали широкий резонанс і мали ефект. Але це швидше виняток, ніж правило. Найчастіше люди, що потрапили під вплив російської передавальної антени, відмовляються вірити українським ЗМІ, вважаючи, що вони зацікавлені приховувати правду. І в такій ситуації якість публікованих матеріалів не має ніякого значення - результат, як правило, один.

«На початку конфлікту ми були наївними, не володіли інформацією, що відбувається, і з ким ми маємо справу, і з готовністю ділилися інформацією, давали коментарі російським колегам, поки нам читачі не стали надсилати посилання на те, що в результаті такого спілкування з'являлося в ефірі. Все викривлялося, перебріхувалося. І тоді ми вирішили взагалі припинити спілкування з РосЗМІ », - пояснювали українські журналісти.

Але і це не рятувало, оскільки російські пропагандисти стали брати інформацію безпосередньо з сайтів і, перекручуючи її, поширювати з посиланням на українські ресурси.

«У нас не було і немає правових способів захиститися від цього», - відзначали журналісти під час доповіді.

Власне, російській стороні заперечувати доповідачу на це було нічого.

 - А ви підтверджуєте факт мародерства з боку української армії? - запитували росіяни.

- Підтверджуємо. І пишемо про це. Мародерство - такий же супутник війни, як кров, вбивство, насильство. Питання - як реагує командування на ці випадки. Командування української армії - реагує жорстко, а російські «відпускники» дають найманцям на відкуп окуповані землі, заохочуючи грабежі.

- А ви зв'язувалися з міжнародними організаціями за фактами насильства над жінками?

- Ні. Ми розслідували інформацію про зґвалтування в своєму рідному місті, і не знайшли жодної зґвалтованої.

- А ви спілкуєтеся з журналістами в Донецьку?

- Ті журналісти, що там залишилися, не можуть з нами спілкуватися, оскільки це небезпечно для їх життя. А ті, хто працює в пропагандистських виданнях, не є журналістами.

Ну ось такий приблизно діалог відбувся в перший день. На завершення розмови українська делегація подарувала російським колегам книгу «Маріуполь. Останній форпост» про події «російської весни» і початок російсько-української війни на підступах до Маріуполя.

«У цій книзі немає пропаганди - тільки факти, свідчення очевидців і фотографії з місця трагічних подій. Можливо, ця книга допоможе вам розібратися в тому, що ж насправді відбувалося на сході сусідньої з вами країни », - зазначила співавтор книги Анна Мурликіна, звертаючись до колег з РФ.

А ось нашій колезі, заступнику редактора інтернет-проекту «Стопфейк» Вікторії Романюк, довелося набагато складніше - вона виступала на наступний день в широкому форматі прес-конференції, і їй протистояли вже не просто російські колеги, а справжні пропагандисти з телеканалів «Звєзда» і «Раша тудей».

Вікторія Романюк на конкретних прикладах намагалася донести до європейців думку, що сьогодні російська пропаганда - це вже не просто проблема України. Вона розширює межі свого впливу, і тепер це проблема Туреччини, Польщі, Німеччини.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 6

Слайд, де українська актриса Ципко, яка зіграла роль одеситки, що постраждала 2 травня, дончанки, на очах у якої нібито вбили родину російського найманця, та багато інших ролей, не посоромилася зіграти роль «зґвалтованої Лізи» в Німеччині, викликав сміх у присутніх в залі. А у замдиректора телеканалу «Звєзда» пана Додонова - майже істерику. У хід пішли закиди щодо утиску свободи слова, тиску на журналістів. Додонов стрясав якимись листочками на доказ своїх слів, а головним аргументом, який на його думку, повинен був убити присутніх і переконати всіх, що «Стопфейк» - пропагандистська організація, назвав ім'я його фінансиста - фонд Сороса. Природно, все це ще більше розвеселило європейців.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 7

«Ось бачите, бачите, ми з вами гриземося, а вони сміються», - прошепотіла на вухо журналістка телеканалу «Росія-1». Вона, як і всі росіяни, переконана, що ми єдиний народ, і це злі європейці сіють між нами ворожнечу, а потім радіють. Що стосується російських «Градів» на братерській землі, то у журналістки і тут не виникло когнітивного дисонансу. «Я до вас їх не посилала», - відповіла вона.

Викликати охорону або вимкнути мікрофон... (фото) - фото 8

«Безнадійні! Вони безнадійні...»- резюмувала все це дійство Ольга Герасим'юк, допомагаючи всім членам делегації зберігати спокій.

Але Додонов не вгамовувався. Він все вигукував і вигукував, не чекаючи, коли йому нададуть слово, ображав колег і в цілому поводився, як Чуркін в ООН, в той час як європейські колеги міркували про те, що тільки професійна журналістика зможе побороти пропаганду. Їх власні аргументи розбивались через хамство «Звєзди». І тоді Дунья Міятович пригрозила Додонову викликати охорону і виставити його з залу.

Всього кілька секунд, і Дунья поборола пропаганду на окремо взятому заході, тим самим довівши, що насправді є тільки один спосіб впоратися з цим завданням - це силою відібрати у пропаганди мікрофон. У масштабах геополітичних, - потрібно просто відключити передавальну антену.

Анна Мурликіна