Целіакія — це не модна алергія і не вигадка маркетологів. Це підтверджене автоімунне захворювання, яке визнане Всесвітньою організацією охорони здоров'я та має чіткі діагностичні критерії. За даними міжнародних досліджень, на целіакію хворіє приблизно 1% населення планети, але більшість людей навіть не здогадуються про свій діагноз. В Україні офіційної статистики бракує, адже хвороба недостатньо діагностується. Люди роками лікують «синдром подразненого кишечника», анемію чи втому, не розуміючи справжньої причини проблем.
Медична спільнота опрацювала чіткі протоколи діагностики целіакії. Саме тому в медичному контексті говорять не про міфічну користь чи моду, а про реальну шкідливість глютену для людей із целіакією, підтверджену лабораторними та гістологічними дослідженнями. Існують специфічні аналізи крові та біопсія тонкої кишки, які дають точну відповідь. Це не випадок, коли людина сама собі призначає дієту на основі відчуттів. Тут потрібен системний підхід, бо помилка може коштувати здоров'я.
Що таке целіакія
Целіакія це аутоімунне захворювання, за якого імунна система атакує власний організм у відповідь на глютен. Глютен це білок, який міститься в пшениці, житі та ячмені. Коли людина з целіакією їсть продукти з глютеном, її імунна система сприймає це як загрозу та починає атакувати слизову оболонку тонкої кишки.
Внаслідок таких атак пошкоджуються ворсинки — крихітні вирости на внутрішній поверхні кишечника. Ворсинки відповідають за всмоктування поживних речовин. Коли вони атрофуються, організм втрачає здатність засвоювати вітаміни, мінерали та інші важливі елементи з їжі. Виникає парадоксальна ситуація: людина може їсти досить, але тіло голодує на клітинному рівні.
Важливо розуміти це не тимчасовий стан і не те, що можна «переростити». Целіакія залишається на все життя. Єдиний спосіб контролювати хворобу - повністю виключити глютен з раціону. Навіть маленька кількість може запустити імунну реакцію та пошкодження кишечника.

Чому глютен шкодить при целіакії
Механізм шкоди досить складний, але зрозумілий. У здорової людини глютен розщеплюється у травному тракті на окремі компоненти і засвоюється без проблем. При целіакії один з фрагментів глютену - гліадин запускає неправильну імунну відповідь. Імунні клітини помилково ідентифікують гліадин як ворожу субстанцію. Вони виробляють антитіла, які атакують не лише сам білок, але й власні тканини організму. Головна мішень — ферменти тканинної трансглютамінази, які знаходяться в стінці кишечника. Саме ці ферменти допомагають перетравлювати їжу.
Коли антитіла атакують трансглютаміназу, виникає запалення. Запалений кишечник втрачає свою структуру. Ворсинки згладжуються, площа всмоктування зменшується у десятки разів. Навіть якщо людина їсть повноцінно, корисні речовини просто проходять транзитом і виводяться з організму.
Процес пошкодження може бути повільним або швидким залежно від кількості глютену та індивідуальної реакції. Дехто відчуває погіршення через кілька годин після їжі, інші — лише через тижні регулярного вживання продуктів з пшеницею.

Типові симптоми з боку травлення
Класичні прояви целіакії пов'язані саме з травним трактом.
- Діарея — найчастіший симптом. Випорожнення стає частим, рідким, має світлий колір і неприємний запах через високий вміст жирів, які не всмоктались. Це називають стеатореєю.
- Здуття живота супроводжує багатьох пацієнтів. Живіт роздувається після їжі, з'являється відчуття розпирання. Гази утворюються через неперетравлену їжу, яка бродить у кишечнику. Людина може виглядати вагітною, хоча насправді це лише скупчення газів.
- Болі в животі різної інтенсивності — від тупих до гострих спазмів. Локалізація буває різною, часто біль концентрується навколо пупка або в нижній частині живота. Нудота та блювання трапляються рідше, але теж можливі, особливо після вживання великої кількості глютенових продуктів.
- Запор як симптом здається парадоксальним, але деякі люди з целіакією стикаються саме з ним. Запалення кишечника порушує його моторику, і замість прискорення відбувається уповільнення просування вмісту.
Нетипові симптоми целіакії
Целіакія маскується. Часто вона проявляється симптомами, які здаються зовсім не пов'язаними з кишечником. Хронічна втома та слабкість виникають через дефіцит вітамінів групи В та заліза. Людина може спати по дев'ять годин і все одно прокидатись розбитою.
Анемія — дуже поширений прояв. Організм не всмоктує залізо, фолієву кислоту та вітамін В12. Аналіз крові показує низький гемоглобін, але традиційне лікування залізовмісними препаратами не допомагає, бо проблема не в нестачі заліза в раціоні, а в неможливості його засвоїти.
Шкірні прояви включають герпетиформний дерматит — специфічний висип, який свербить та з'являється на ліктях, колінах, сідницях. Це прямий наслідок аутоімунної реакції. Також можуть виникати екзема, псоріаз, алопеція — випадання волосся вогнищами.
Проблеми з кістками розвиваються через погане засвоєння кальцію та вітаміну D. Остеопороз може з'явитись у молодому віці. Людина ламає кістки від незначних травм або взагалі без видимої причини. Болі в суглобах та м'язах теж частий супутник целіакії.
Неврологічні симптоми включають головні болі, мігрені, порушення координації, оніміння кінцівок. У деяких розвивається периферична нейропатія — пошкодження нервів, що призводить до поколювання та втрати чутливості в руках і ногах. Депресія, тривожність, туман у голові — все це може бути наслідком целіакії.
Проблеми з репродуктивною системою проявляються безпліддям, викиднями, порушеннями менструального циклу у жінок. У чоловіків може знижуватись якість сперми. Багато пар роками лікуються від безпліддя, не знаючи, що причина криється в недіагностованій целіакії.
Ознаки целіакії у дітей
У дітей целіакія часто дає про себе знати після введення прикорму, коли в раціоні з’являються каші з пшениці. Перші місяці життя дитина може розвиватися цілком нормально, а потім ніби щось змінюється. Вага перестає додаватися, апетит погіршується, малюк виглядає втомленим, хоча наче й не хворіє.
Для немовлят і маленьких дітей характерна дуже впізнавана картина: роздутий, напружений живіт на тлі загального виснаження. Ручки й ніжки худенькі, а живіт — непропорційно великий. Дитина стає неспокійною, часто плаче, погано спить, важко заспокоюється.
Випорожнення зазвичай рясні, світлі, пінисті, з різким неприємним запахом. Підгузки доводиться міняти по шість–вісім разів на день. Часто з’являються зригування, відмова від їжі, блювання. Через порушення всмоктування поживних речовин поступово формується відставання у фізичному розвитку: дитина пізніше починає сидіти, ходити, говорити.
У старших дітей целіакія може маскуватися. Симптоми вже не такі очевидні, але не менш важливі. Низький зріст у порівнянні з однолітками, затримка статевого дозрівання, проблеми з зубною емаллю — плями, борозенки, підвищена крихкість зубів. Такі діти часто хворіють, адже організм постійно відчуває дефіцит поживних речовин.
Зміни торкаються і поведінки. Дитина може бути дратівливою, швидко втомлюватися, мати труднощі з концентрацією уваги та навчанням. Батьки часто списують це на характер, лінь або перехідний вік, хоча насправді мозок просто не отримує достатньо ресурсів для нормальної роботи.
Хто в групі ризику
Генетика відіграє ключову роль у розвитку целіакії. Якщо хворий один з батьків — ризик для дитини становить близько 10%. Якщо обидва — ризик зростає до 30-40%. У однояйцевих близнюків, якщо один має целіакію, другий захворіє з імовірністю 70-80%.
Певні генетичні маркери роблять людину схильною до хвороби. Це гени HLA-DQ2 та HLA-DQ8. Близько 95% людей з целіакією мають один або обидва ці варіанти генів. Але важливий нюанс: багато здорових людей теж мають ці гени, проте целіакія у них не розвивається. Отже, генетика — необхідна, але недостатня умова.
Інші аутоімунні захворювання підвищують ризик. Якщо людина має цукровий діабет 1 типу, аутоімунний тиреоїдит, ревматоїдний артрит або хворобу Шегрена — ймовірність целіакії вища. Синдром Дауна, синдром Тернера та деякі інші генетичні стани теж асоціюються з підвищеним ризиком. Вік може мати значення, але целіакія може дебютувати у будь-який період життя. Два піки захворюваності: ранній дитячий вік (після введення прикорму) та 30-40 років. Проте діагноз ставлять і немовлятам, і людям похилого віку.
Як перевіритися на целіакію
Діагностика починається з аналізів крові. Найінформативніший тест — визначення антитіл до тканинної трансглютамінази (anti-tTG) класу IgA. Додатково перевіряють загальний рівень імуноглобуліну А, бо деякі люди мають його дефіцит, що може дати хибнонегативний результат.
Якщо аналіз на anti-tTG позитивний або є дефіцит IgA — призначають додаткові тести. Це антитіла до ендомізію (EMA) та дезаміновані пептиди гліадину (anti-DGP). Комплексне дослідження підвищує точність діагностики.
Золотий стандарт діагностики — біопсія дванадцятипалої кишки під час гастроскопії. Лікар бере кілька крихітних зразків тканини та відправляє на гістологічне дослідження. Патолог оцінює стан ворсинок, наявність запалення та атрофії. Генетичне тестування на HLA-DQ2 та HLA-DQ8 використовують не для підтвердження діагнозу, а скоріше для його виключення. Якщо цих генів немає — целіакії майже напевно немає. Але їх наявність не означає, що хвороба є.
Важливо розуміти: діагностика має проходити поетапно та під контролем лікаря. Інтерпретувати результати самостійно небезпечно, бо нюанси важливі. Подібні теми регулярно піднімаються в блозі Fitbeauty, який спеціалізується на поясненні проблем здоров’я з позиції сучасної медицини.

Чому не можна прибирати глютен до аналізів
Це критично важливий момент, який люди часто ігнорують. Якщо виключити глютен з раціону до проведення обстежень — результати будуть недостовірними. Антитіла в крові з'являються лише коли організм контактує з глютеном. Без нього рівень антитіл падає, і аналіз може показати хибно негативний результат.
Те саме стосується біопсії. Слизова кишечника починає відновлюватись вже через кілька тижнів безглютенової дієти. Ворсинки регенерують, запалення зменшується. Патолог може не побачити типових змін, і діагноз не буде встановлений.
Деякі люди самостійно прибирають глютен, відчувають поліпшення і вирішують, що це підтверджує целіакію. Але полегшення симптомів не є діагнозом. Без глютену може ставати краще з різних причин: від синдрому подразненого кишечника до просто ефекту плацебо.
Якщо людина вже виключила глютен, потрібно повернути його в раціон мінімум на шість-вісім тижнів перед обстеженням. Це називають провокаційним тестом або глютеновим челенджем. Так, це неприємно, якщо симптоми повертаються, але це єдиний спосіб отримати точний діагноз.
Чому діагноз так важливий? Бо целіакія потребує пожиттєвого контролю, регулярного моніторингу ускладнень та має вплив на родичів. Діагноз дає доступ до спеціалізованої медичної допомоги. Без підтвердження людина залишається в невизначеності.
Чим целіакія відрізняється від інших станів
Целіакію часто плутають з алергією на пшеницю. Але це зовсім різні стани. Алергія — це негайна імунна реакція з участю імуноглобулінів класу E. Симптоми з'являються протягом хвилин або годин: кропив'янка, набряк, задишка, анафілактичний шок у важких випадках. Алергія на пшеницю не пошкоджує кишечник так, як це робить целіакія.
Чутливість до глютену без целіакії (non-celiac gluten sensitivity) — ще один стан. Люди з такою чутливістю погано почуваються після глютену, але аналіз крові нормальний, біопсія не показує атрофії ворсинок, автоімунного процесу немає. Механізм до кінця не з'ясований. Симптоми можуть бути схожими на целіакію, але немає ризику довгострокових ускладнень.
Синдром подразненого кишечника (СПК) часто імітує целіакію. Здуття, біль, зміни випорожнень — все це буває при СПК. Але при СПК немає пошкодження кишечника, немає дефіциту поживних речовин, аналізи в нормі. Деякі люди з СПК почуваються краще без глютену просто тому, що пшениця містить FODMAP — ферментовані вуглеводи, які провокують симптоми.
Запальні захворювання кишечника — хвороба Крона та виразковий коліт — теж дають схожі симптоми. Але при них колоноскопія показує виразки, запалення в товстій кишці. Це хронічні стани, які потребують зовсім іншого лікування.
Тому важливо не ставити собі діагноз на основі відчуттів чи інтернет-тестів. Лише професійне обстеження дасть точну відповідь.

Що робити після діагнозу
Якщо целіакію підтверджено — єдине лікування це повністю безглютенова дієта на все життя. Жодних медикаментів, які б вилікували хворобу, поки не існує. Але хороша новина: у більшості людей слизова кишечника повністю відновлюється протягом шести-дванадцяти місяців суворої дієти, симптоми зникають.
Безглютенова дієта означає виключення всіх продуктів з пшениці, жита, ячменю. Це хліб, булочки, макарони, печиво, більшість готових соусів, ковбаси з хлібом у складі, пиво. Глютен ховається в найнесподіваніших місцях: у соєвому соусі, бульйонних кубиках, солодощах, навіть у ліках.

- Потрібно навчитись читати етикетки.
Дозволені продукти: рис, гречка, кукурудза, просо, картопля, м'ясо, риба, яйця, молочні продукти, овочі, фрукти, горіхи. Є спеціальні безглютенові альтернативи — хліб, макарони з рисового чи кукурудзяного борошна. - Перехресне забруднення — велика проблема.
Навіть крихти звичайного хліба на дошці для нарізки можуть спровокувати реакцію. Вдома потрібно організувати окремий посуд, тостер, дошки. У ресторанах важливо попереджати персонал про целіакію. - Спостереження у лікаря має бути регулярним.
Через три-шість місяців після початку дієти повторюють аналіз крові — рівень антитіл має впасти. Через рік може знадобитись контрольна біопсія, щоб переконатись у відновленні кишечника. - Потрібен моніторинг дефіцитів: перевіряти залізо, вітамін D, кальцій, вітаміни групи В, фолієву кислоту.Часто призначають добавки на початковому етапі, поки кишечник не почне нормально всмоктувати речовини.
- Психологічна підтримка теж важлива.
Жити з целіакією означає постійно контролювати їжу, відмовлятись від звичних продуктів, пояснювати іншим свої обмеження. Спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз, може дуже допомогти адаптуватись.
Життя з целіакією вимагає дисципліни, але це цілком керований стан. Люди працюють, подорожують, народжують дітей, живуть повноцінно. Головне відповідально ставитись до дієти і регулярно обстежуватись. Здоровий кишечник це основа для гарного самопочуття та активного життя.

