У SAP-проєктах для України найбільш очевидними проблемами вважають ПДВ, друковані форми та ЕДО. Але реальні ризики часто приховані в менш помітних елементах — тих, про які згадують надто пізно: валютні операції, передоплати, розрахунок собівартості, облік основних засобів.
Валютні курси — одна з відмінностей між Україною та ЄС. За законом облік ведеться за курсом НБУ, але бізнес часто використовує комерційний курс для цін, планування та аналізу. Якщо ці моделі не узгодити, компанія отримує паралельні реальності: “управлінський” облік у Excel і “регуляторний” в SAP. Правильна SAP локалізація повинна враховувати обидва варіанти, забезпечувати автоматичне завантаження курсів та розмежування їх використання.
Передоплати — масово поширений інструмент українських компаній. Вони завжди релевантні для ПДВ, а значить SAP повинен правильно формувати ПН на передоплати, враховувати часткові погашення, часткові відвантаження і забезпечувати прозорі зв’язки між FI та SD/MM. У глобальних шаблонах такі сценарії майже не зустрічаються, тому все доводиться налаштовувати окремо.
Собівартість — ще один прихований драйвер складності. Для торгових компаній достатньо стандартного середньозваженого методу. Але виробничі компанії, особливо в агросекторі, використовують Material Ledger і часто потребують AVR (Alternative Valuation Run) для річного розрахунку собівартості. Без цього SAP не відповідатиме вимогам законодавства, а дані у фінансовій звітності будуть некоректними.
Не менш важливою частиною є облік основних засобів: українські компанії часто ведуть паралельну оцінку за трьома стандартами — локальним, податковим та груповим. У SAP це вимагає відповідних областей оцінки, коректної логіки амортизації та узгоджених правил між FI-AA і FI-GL.
Якщо ці “другорядні” блоки не включити в дизайн SAP із першого дня, вони стають головними причинами затримок, перевитрат і технічного боргу. Саме тому досвідчені інтегратори починають локалізаційний аналіз із прихованих зон ризику.
Більше про ці нюанси — на офіційних ресурсах:
