Останнім часом астрономи випустили одразу кілька повідомлень про відкриття цікавих екзопланет. Так називаються планети, що обертаються біля зірок у чужих сонячних системах. Серед них відкрита планета, яка скоро зустріне свою смерть у обіймах власної зірки.

Пошук планет навколо інших зірок - це дуже нетривіальна справа. Так як зірка світить у тисячі раз яскравіше, ніж планета відбиває її світло - помітити останню складно. А ще складніше - виявити певні характеристики планети. Подібні дослідження потребують везіння не згірше, ніж виграш в українські ігрові автомати. Тому відкриття екзопланети з нестандартними характеристиками є такою подією.

Спіральний шлях до смерті

Екзотична планета, якій залишилося недовго жити - це Kepler-1658b. Це гарячий Юпітер, що обертається на орбіті, наближеній до материнської зірки - Kepler-1658. Її назва походить від інструменту, зробившому можливим відкриття небесного тіла - телескопу Кеплера.

Спостереження за цією планетою проводилися за його допомогою. А також з залученням супутника TESS та телескопів Паломарської обсерваторії. 

Як показали результати спостережень, планета обертається навколо зірки за орбітою, що кожного разу зменшується. Це значить, що рано чи пізно вона "впаде" на зорю, зустрівши таким чином свій кінець.

Звичайно, це дуже повільний процес - як і все у космічних масштабах. Так орбітальний період планети зменшується лише з швидкістю близько 131 мс на рік.  

Точна причина цього явища невідома. Вчені висувають припущення, що зірка Kepler-1658 знаходиться у кінці свого життєвого шляху. Вона досягла ступеню розвитку, на якому втрачається баланс між взаємодією гравітації зорі та її внутрішніх процесів. 

Це призводить до нестабільності зорі, вона починає розширюватися, що з часом призведе до розпаду. При цьому виникають гравітаційні коливання - так звані припливи. Вони створюють вплив і на планети, які обертаються навколо зорі. Так стабільні орбіти перетворюються на непередбачувані. Більшість планет чекає падіння на материнську зорю, як і Kepler-1658b. Але деяким небесним тілам може і “пощастити” - під дією припливів, їх може “виштовхнути” з рідної зоряної системи у одиночний політ. 

Як астрономи досліджують екзопланети

Наявність світів навколо інших зірок завжди хвилювала людей. Проте реальні пошуки екзопланет стали можливими лише у 90-х. Для цього використовуються наступні методи:

  1. Метод Доплера. Грунтується на вивченні найдрібніших коливань орбіти зірки, на яку незначно впливає своєю масою планета. Фактично, дозволяє визначити лише мінімальні показники всіх великих небесних тіл, які обертаються навколо зорі.  

  2. Пряме спостереження. Нещодавно вчені, що працюють з телескопом імені Джеймса Вебба, повідомили, що зробили перше в історії людства фото екзопланети. Це відкриває нову сторінку у їх дослідженні.

  3. Транзиторний метод. Саме на ньому основані дослідження знаменитого телескопу Кеплер, який відкрив уже безліч екзопланет. Суть метода полягає в тому, щоб зареєструвати зміни у світності зірки, які відбуваються через рівні проміжки часу. Вони є свідченням того, що на фоні зірки проходить по своїй орбіті планета - інакше кажучи, здійснює транзит. 

Саме цей метод використовувався при дослідженні Kepler-1658b. Вчені визначили, що кожний наступний транзит відбувається через менший проміжок часу. Це дозволяє говорити про скорочення орбіти планети.