В цей день, 1 квітня 1929 року, українській поет та письменник Олесь Бабій, який вчився та багато років прожив у Львові, написав свій “Марш націоналістів”.
Сам автор з початку був у сумнівах з приводу значення свого поетичного твору. Він писав до секретаря ПУН Володимира Мартинця: “..Якщо воно мені не вдалося, то викинемо на сміття, бо я сам не можу оцінити, що варта моя дитина".
1932-го пісня була затверджена Проводом Українських Націоналістів, керівним органом ОУН, як гімн організації.
Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.
І ось йдемо у бою життєвому
Тверді й міцні, незламні мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплата нам - це радість боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж в путах жити, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди:
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.
Велику правду для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Вітчизні будь ти вірний до загину,
Нам Україна вище понад усе!
Веде нас в бій борців упавших слава.
Для нас закон найвищий то наказ:
«Соборна Українськая держава —
Міцна й одна від Сяну по Кавказ».
24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став маршем українського війська на параді до дня Незалежності України.