«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам?», – Володимир Гірський

Нещодавно ми публікували інформацію про перехід Палацу спорту «Україна» у Товариство з обмеженою відповідальністю. Сьогодні у нашій суботній розмові ми покажемо Вам, як виглядає спорткомплекс за лаштунками, і які легенди криються у ньому.

Зараз львівські політики активно готуються до місцевих виборів, застосовуючи ті чи інші технології, а чи знають вони про реальні проблеми своїх виборців? Напевно, що ні, якщо допустили ситуацію, коли львівський спортсмен із чемпіонськими титулами не має, навіть, власного житла.

Отже, знайомтесь – Володимир Гірський – 7-разовий чемпіон України, Майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, вихованець Палацу спорту «Україна», тодішнього «Спартака».

Держава мені на сьогоднішній день нічого не дала, а усім своїм досягненням завдячую лише людській доброті

За спиною у нього нелегке життя. В 11-річному віці його паралізувало і впродовж року він не ходив. «Лікарі мене виписали помирати, і врятував мене один дідусь-знахар. Він своєю методикою до тижня часу поставив мене на ноги. – розповідає Володимир Гірський. – Я навчився заново ходити, бігав і все було гаразд. Згодом, через рік, лікарі довідалися, що я одужав, стали перевіряли та призначили ще якесь лікування. Після курсу уколів в мене почались сильні судоми і я проходив 3 роки на напівзігнутих ногах.

Згодом мені порадили поїхати у Москву, де я переніс операцію на колінних суглобах. Зрозуміло, що опісля мене чекав інвалідний візочок та милиці».

Після перенесеної операції, у 1993 році, він випадково потрапив у «Спартак» до покійного тренера Ігоря Лукачука.

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 1

«Я прийшов сюди у «Спартак» інвалідом на милицях. Через 2 місяці я їх викинув, через 4 місяці – я викинув паличку. А у 1995 році я вже був фізично здоровою людиною, став чемпіоном України і здобув ще 7 чемпіонських титулів з пауерліфтингу», – каже Володимир Гірський.

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 2

Але, незважаючи на усі здобутки, спортсмен не має власного помешкання у Львові, хоча стоїть на черзі ще з 2008 року

Але, незважаючи на усі здобутки, спортсмен не має власного помешкання у Львові, хоча стоїть на черзі ще з 2008 року. Зараз він працює у Палаці спорту «Україна» масажистом, який став для нього своєрідним домом. Звістка про перехід закладу у ТзОВ неприємно вразила, адже він у ньому проводить більшість свого життя.

«Я тут працюю на громадських засадах, надаю людям послуги з масажу, відтак, маю можливість нормально харчуватися і тренуватися. Держава мені на сьогоднішній день нічого не дала, а усім своїм досягненням завдячую лише людській доброті.

Держава навпаки хоче забрати останнє, що в мене є – «Спартак», який свого часу служив мені не лише місцем праці, а й житлом. Зараз, маючи реєстрацію бездомного, я живу у маленькій кімнатці в соціальному готелі на вул. Городоцькій, 163, де пильную за дітьми-сиротами.

І дякуючи цьому спорткомплексу, я став фізично здоровою та натренованою людиною. Так, вада у мене залишилася, трохи ногу тягну, прихрамую, але це мені нагадує про моє минуле. Багато спортсменів тут готується. Тому цю будівлю потрібно у будь-якому випадку зберегти, а не дати комусь загарбати, все продати і впустити людей просто по вітру. Тому що жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам, які тут тренуються?», – зауважує Володимир Гірський.

«Таких легендарних спортсменів, як Володимир Гірський, тут виховувалось багато», – каже директор спортивно-оздоровчого комплексу «Спартак» Олеся Бень. – Тому не хотілося б, щоб така будівля була занедбаною. Оскільки, тут багато чого можна зробити, лише було б бажання».

А зараз ми поглянемо, що вдалось зробити пані Олесі, щоб довести до належного стану приміщення, котре вона орендує у Палаці спорту «Україна». Зокрема, було зроблено ремонт – роздягалок, туалетів, душових, де постійно є гаряча вода, проведено заміну вікон та плитки, а також здійснили капітальний ремонт коридору. В закладі постійно відбуваються заняття як для дорослих, так і дітей. Серед них аеробіка, йога, дитячий фітнес, гімнастика, корекція постави, силові заняття у тренажерному залі тощо.

Також йдуть на зустріч студентам, аби вони мали можливість займатись у тренажерному залі та ставали новими чемпіонами України. Варто зазначити, що також тут діє школа тенісу, де займаються діти починаючи із 5-6-річного віку.

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 3

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 4

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 5

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 6

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 7

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 8

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 10

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 11

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 12

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 13

«Жадібність людська вже не має меж. А куди подітися простим людям і спортсменам», – Володимир Гірський (фото) - фото 14

Як бачимо, будівля живе силами симпатиків та ідейників, котрі роблять все можливе, аби тільки спортивний заклад обласного значення не відійшов у минуле. Мабуть політичним силам, котрі зараз бажають пройти на місцевих виборах, слід більше цікавитись нагальними проблемами мешканців і не допускати знищення установ державного значення.

Автор: Ольга Мельник