Побороти безробіття

Безробіття залишається однією із ключових проблем в Україні. Щодня кількість людей, які не можуть знайти собі роботу збільшується. Чи можна вирішити цю проблему хоча б на місцевому рівні?

Відповідно до статистики Львівського міського центру зайнятості станом на кінець червня 2015 року, кількість зареєстрованих безробітних у Львові становить 5,5 тис. осіб. А це 24,2% від кількості безробітних області. 67,0% цієї статистики складають жінки, 48,3% – молодь у віці до 35 років.

Для того, аби знайти гідний заробіток та роботу часто українці їдуть за кордон. Комусь-таки вдається підзаробити, але не усім. Трапляються і випадки, коли люди потрапляють у трудове рабство.
Загалом у світі від торгівлі людьми потерпає близько 800 тисяч чоловіків, жінок та дітей щороку. Серед числа яких є й українці. Їм доводилося пройти через складні випробування, аби хоч живими повернутися додому.

“У мене були кредитні борги... Разом з іншими 11 чоловіками, кожен з яких мав кредитні борги, я поїхав на заробітки до Москви. У нас відразу забрали паспорти. Начебто для реєстрації. Нас попередили, що працювати мусимо по 16-18 годин на добу, а зарплату отримаємо після виконаних робіт. На вулицю виходити заборонили.... Ми пробували втекти, але нас жорстоко побили..... Через сім років такої роботи, ми вже були повністю виснажені. Нас під вартою привезли на вокзал в Москву., віддали паспорти і дали 100 доларів на дорогу. Я повернувся додому із захворюванням шлунку, ушкодженням спини та суглобів”, - Іван, 26 років.

“В газеті прочитав оголошення про набір людей на роботу в Португалію. Заплатив за працевлаштування 200 доларів. В Лісабоні нас поселили у складських приміщеннях. Грошей нам не платили...... Ми намагались втекти, але нас піймали, знову жорстоко били та почали водити на роботу під охороню. Відпустили лише за 9 місяців, посадили в автобус і нічого не заплатили”, - Роман, 44 роки, сантехнік.

Історії цих двох чоловіків — реальні. Вони розповіли їх психологам і спеціалістам, а згодом дали дозвіл, щоб їх оприлюднили у Львові у лютому 2015 року під час виставки “Невидимі”.

На жаль, українська держава не має достатньо коштів на реінтеграцію постраждалих від торгівлі людьми, тому таким людям важко адаптуватись та знайти нову роботу.

Також до групи ризику потрапляють матері-одиначки, люди з обмеженими можливостями, до так званої групи ризику належать також переселенці та біженці, яких, за даними статистики ООН, є близько 400 тисяч.

Для людей, які опинились у складних життєвих ситуаціях та самостійно не можуть дати собі ради в Україні запрацюють соціальні підприємства.

Вони будуть діяти у чотирьох містах України. У кожному місті соціальне підприємство матиме свою концепцію та ідею.

Створення соціального підприємство надаватиме тимчасове працевлаштування постраждалим від торгівлі людьми та представникам груп ризику, включаючи внутрішньо переміщених осіб, а це, кажуть експерти, надасть їм можливість отримати досвід роботи та професійні навики, що поліпшить їх становище на ринку праці.

Наприклад, у Київській області створять мале тепличне господарство, у Житомирі — мале швейне підприємство, у Вінниці буде студентська їдальня, а у Львові - реміснича майстерня, яку назвали “Надія”.

Директор департаменту економічної політики ЛМР Ірина Кулинич розповідає, що речі, які будуть виготовляти працівники соціального підприємства, є дуже важливими.

«Речі, які хочуть запровадити учасники проекту – навчання у соціальному підприємництві – дуже важливі. Люди будуть виготовляти ці роботи своїми руками. Знаю, що наша організація хоче також запровадити, окрім виробів з шерсті, шовку, вироби з дерева. Тому організація «Жіночі перспективи» запрошує до себе також на навчання чоловіків. Нам приємно, коли Львівська міська рада є співорганізатором та співініціатором таких правильних речей. Це маленький проект, але з кожної такої маленької частинки створюється імідж міста, імідж громадських організацій та міжнародної співпраці», - каже Ірина Кулинич.

Де візьмуть гроші на реалізацію проекту? Проект впроваджується за фінансової підтримки урядів Канади та Норвегії, а також у тісній співпраці зі Спеціальним Представником та Координатором ОБСЄ з протидії торгівлі людьми у Відні. Безпосереднім виконавцем проекту у Львові є Центр «Жіночі перспективи».

До слова, проект у Львові вже стартував. З початку червня 2015 року майбутні працівники соціального підприємництва проходять навчання. Термін реалізації проекту — грудень 2015. Планується, що до цього часу претенденти пройдуть навчання. Працевлаштувати планують на підприємство понад 30 осіб та ще біля 350 осіб з малозабезпеченої категорії львів’ян. Уже з грудня проект має стати самоокупним.

Що виготовлятимуть у ремісничій майстерні у Львові? Вироби в техніці батіку (розпис на тканині), вироби методом валяння, унікальні роботи з дерева та інші вироби ручної роботи.

Соціальне підприємство в майбутньому буде спрямовувати частину своїх прибутків на інші соціальні проекти. Вагомим елементом соціального підприємництва буде систематичне проведення навчання з підвищення професійних навичок, необхідних для подальшого працевлаштування або самозайнятості для потерпілих від торгівлі людьми та осіб з соціально незахищених груп, тимчасово переміщених осіб зі Сходу України та Криму.

Графік роботи з 9.00 до 19.00 год.

За словами, Любов Максимович, координатора проекту «Запобігання торгівлі людьми в Україні шляхом посилення економічних можливостей представників груп ризику» у Львівській області та голови ГО «Центр «Жіночі перспективи», соціальне підприємство допоможе людям реінтегруватися , знайти себе і створить робочі місця. Над тим, чим ж буде займатись соцпідприємство вони думали дуже довго, але все ж вирішили, що найкращий варіант — це вироби ручної роботи.

« Ми довго думали, яке підприємництво дало б можливість працювати звичайній людині, яка потерпіла від торгівлі людьми, чи є внутрішньо переселеною особою. Це будуть вироби ручної роботи, які будуть мати попит на ринку. Ми постійно проводимо курси щодо започаткування власного бізнесу. Ми мали кілька груп людей, які були жертвами торгівлі людьми, яких ми вчили започатковувати власний бізнес і вони зараз успішно працюють. Частина прибутку від соціального підприємництва би йшла на розвиток соціальних програм самої громадської організації. Я дякую місії ОБСЄ. Нам треба ставити питання про закон щодо соціального підприємства», - розповідає Любов Максимович.

І додає, що вони планують і виготовлення еко-виробів з натурального матеріалу, а також створювати інтернет-магазину.

До слова, соціальне підприємство щось нове для України, але аж ніяк для Європи. За кордоном такі підприємства уже давно і активно розвиваються, вирішуючи проблеми безробіття, соціального захисту.