Формально головний результат останньої зустрічі двох президентів - Володимира Зеленського і Дональда Трампа - виглядає ніяким: «домовилися домовлятися далі».
Втім, як не дивно, це дуже сильний і позитивний результат для України. З усіх реально можливих сценаріїв саме цей наразі є найкращим. Українська дипломатія знайшла рішення, яке унеможливило спробу зробити Київ крайнім у провалі мирних переговорів.
Референдум і перемир’я: соломонова відповідь Києва на пастку Путіна та тиск Трампа
«Ми обговорили всі аспекти мирної угоди, яка включає - і це наше велике досягнення - 20-пунктний мирний план, узгоджений на 90%; гарантії безпеки США - Україна - узгоджені на 100%; гарантії безпеки США - Європа - Україна - майже узгоджені; військовий аспект - узгоджений на 100%; план процвітання зараз доопрацьовується», - заявив Зеленський після зустрічі.
Втім, головний неприйнятний для України пункт - питання територій - так і не знайшов вирішення. Київ не міг погодитися без бою віддати Росії близько 25% території Донбасу з такими великими й важливими містами, як Краматорськ і Слов’янськ. Ба більше, будь-яка людина, яка б підписала таке рішення, одразу стала б порушником Конституції України з усіма кримінальними наслідками.
Водночас пряма відмова несла серйозні ризики: Україна могла постати в очах Трампа недоговороспроможною стороною, наразитися на гнів очільника Білого дому й залишитися без підтримки Вашингтона.
Тому було знайдено своєрідну «морквину» для Трампа: Київ готовий обговорювати створення вільної та демілітаризованої економічної зони на Донбасі. Але для цього потрібен референдум, а для його проведення - перемир’я щонайменше на 60 днів.
Російським військам і зараз украй важко: вони, фактично, «удобрюючи» українські чорноземи, з великими втратами намагаються просуватися вперед на Донеччині. А якби ЗСУ отримали двомісячний перепочинок, змогли остаточно облаштувати лінію бойового зіткнення сучасними фортифікаціями й замінувати «кіл-зону» тисячами протипіхотних та протитанкових мін, прорвати таку оборону стало б майже неможливо.
Звісно, на такий сценарій Путін піти не може. Але й повністю відмовитися від мирного плану та переговорів він також боїться.
Варто відзначити, що президент України добре підготувався до цієї зустрічі й зробив висновки після скандальної березневої розмови в Овальному кабінеті. Зеленський не поправляв Трампа і не вступав із ним у публічні суперечки навіть тоді, коли той говорив відверту нісенітницю про «доброго Путіна, який переймається українською енергетикою».
Вираз обличчя Зеленського під час цієї промови, ймовірно, ще увійде до підручників з історії дипломатії.
У світі давно зрозуміли, що в Білому домі оселився, можливо, найбільший нарцис в історії США. Тому на певний час «величність Трампа», його «доброта» і «людяність» упевнено перекочують у словники світової дипломатії - приблизно так, як колись блатний шансон у російську естраду.
Що далі?
За підсумками зустрічі Трамп і Зеленський назвали її чудовою та продуктивною. Водночас вони визнали: найпроблемніші питання - зокрема статус Донбасу та кардинально різні позиції України й РФ щодо окупованих територій - залишаються невирішеними.
Українська та американська делегації домовилися провести нову зустріч у найближчі тижні й створити робочі групи для доопрацювання домовленостей. Трамп традиційно говорив про «кілька тижнів», коли може з’явитися ясність щодо можливої мирної угоди.
Він також висловив упевненість, що Путін серйозно налаштований на мир: «Він хоче, щоб це сталося. Він сказав мені це дуже рішуче, і я йому вірю».
Реальність же така: боротьба нині йде навіть не за те, щоб зробити США союзником, а хоча б за те, щоб Вашингтон залишався позитивно нейтральним - продовжував продавати Україні зброю та ділитися критично важливими розвідданими.
І тут з’являються обережно позитивні новини. Час частково грає на боці України. У США вже фактично стартувала передвиборча кампанія до Конгресу, яка завершиться у жовтні 2026 року. За її підсумками Республіканська партія може втратити більшість в обох палатах парламенту. Для Трампа це означатиме не лише перетворення на «кульгаву качку» в останні роки каденції, а й реальні ризики імпічменту та навіть кримінального переслідування.
Аналітики звертають увагу: якщо раніше Трамп у рамках тиску на Росію окреслював чіткі дедлайни, то тепер уникає конкретних термінів. Це може свідчити про усвідомлення ризику - Путін може не відповісти, що поставить самого Трампа в незручне становище.
Натомість розмиті строки дозволяють знижувати очікування та зменшувати колективний тиск на Білий дім. Показово, що тепер саме Зеленський озвучує часові рамки - кілька тижнів. І якщо результату не буде, у публічному просторі неминуче з’явиться питання: «То що ж Путін?», як пише аналітичне видання Resurgam.
Українці, як жоден інший народ, прагнуть швидкого й справедливого миру. Але для цього мають зійтися щонайменше три умови. Перша вже частково виконана - ЄС проголосував за репараційний кредит для України на 90 млрд євро. Друга — економічний колапс у самій Росії. Третя - стабілізація лінії фронту.
Шанси на те, що до першої складової додадуться ще дві, є. Але навіть за найоптимістичнішого сценарію ці передумови зійдуться не раніше весни. Втім, як співається в українській - уже майже народній - пісні: «Весна прийде - весна вгамує».