Коли мова заходить про головні магістралі Львова, більшість містян та туристів одразу згадують Городоцьку. Вона гамірна, історична та стратегічно важлива. Проте в карті міста затаївся справжній рекордсмен, який часто залишається в тіні своєї «конкурентки». Мова йде про вулицю Зелену. Якщо Городоцька простягається приблизно на 8 кілометрів, а Стрийська — на 7,5 км, то Зелена впевнено тримає першість, сягаючи майже 9 кілометрів у довжину (аж до Об’їзної дороги).
Це не просто асфальтована стрічка, що з’єднує центр із околицями. Це живий літопис, що бере свій початок ще у XVI столітті.
Від «Влоського мосту» до сучасної назви
Історія Зеленої почалася у 1544 році. Тоді її знали як Влоський міст або Влоську дорогу. Назва була пов’язана з вихідцями з Валахії (сучасної Румунії), які користувалися цим шляхом. Проте природа взяла своє: оскільки шлях пролягав крізь густі гаї та мальовничі пагорби, народна назва «Зелена» (Zielona) почала витісняти офіційну вже на початку XVIII століття.
За свою історію вулиця змінила вісім назв. Австрійці називали її Grünen Straße, поляки — Zielona, а в часи Другої світової війни вона встигла побути частиною імені польського генерала Розвадовського та німецькою Grünestrasse. Цікаво, що з 1944 року назва вулиці жодного разу не змінювалася — рідкісний випадок для Львова.
Аристократичне минуле та промисловий «бум»
У XIX столітті Зелена була престижною «заміською» зоною. Тут будували свої розкішні резиденції найбагатші шляхетні родини: Замойські, Яблоновські, Руссоцькі. Деякі з цих палаців збереглися й донині, нагадуючи про колишню велич вулиці.