Львів кінця 80-их – це окремий світ, оспіваний не в одній книжці і закарбований у пам’яті сотень тисяч людей. Наймодніші хіпі і найсмачніше пиво в Союзі було саме у Львові, культурній столиці та європейському осередку.
А яка культура без музики, особливо, якщо мова йде про рок-музику?! Журналіст сайту 032.ua пропонує пригадати легендарні рок-гурти кінця 80-х в історії Львова.
Брати Гадюкіни
Їх багато хто не розумів. Спочатку їх ганяли і критикували. Не розуміла "Гадюкіних" й українська інтелігенція. Мовляв, як так можна паплюжити українську мову. Щоб потім наректи їх українськими The Rolling Stones.
У той час, як в Москві Віктор Цой співав, що "ждет перемен", у Львові ніяких перемін від влади не чекали. Тому ще у 80-тих "Брати Гадюкіни" зверталися до Михайла Горбачова – "Міську, вважєй". Багато хто не розумів, що це таке. А партійна номенклатура обурювалась, що музиканти спотворюють радянську дійсність.
У вересні 1989 року "Брати Гадюкіни" стають лауреатом фестивалю "Червона Рута", який проходив у Чернівцях, і з цього моменту їх однаково забороняють як у Львівській області (наприклад, у Дрогобичі – бо це "бандерівці" і "фашисти"), так і по Україні; вони не могли нормально виступати, але слава розійшлась.
Ця група унікальним чином поєднала у собі всі найкращі традиції рок-н-ролу, світового блюзу і зробила це зі справжньою українською іронією. Вони відкрили абсолютно інший пласт української музики.
Читайте також: ТОП-10 андеграундних формацій Львова
Скрябін
У свідомості людей український Depeche Mode – група "Скрябін" асоціюється, перш за все, з її лідером Андрієм "Кузьмою" Кузьменком - людиною з неймовірним гумором, божевільними ідеями та відкритим серцем, що трагічно загинув у 2015-му році. Це - український музичний гурт, що за час своєї творчої активності пройшов шлях від синті-попу, пост-панку і техно до неоромантики та поп-року.
Гурт виник 1989 року в містечку Новояворівськ Львівської області. Лідер гурту - Кузьма - був улюбленцем школи. Вчився на "відмінно" і мріяв стати музикантом. Але з волі батьків вступив до медуніверситету. Та лікарем Кузьма так і не став. По закінченню вишу, диплом стоматолога заховав у шухляду, а сам подався у шоубізнес.
Скрябін був одним із перших, хто почав формувати стильну електронну, українську музику. Кузьма 90-х років дуже відрізнявся від того, що було тоді на музичному ринку. За час своєї творчості гурт видав 18 альбомів, 52 кліпи, безліч хітів та багато інших музичних проектів.
Ті, хто у другій половині 90-х дивився "Територію А", мабуть, пам’ятають цей гурт і його чорнявого фронтмена Андрія Віхотя. Гурт виник ще у 80-ті, але спочатку не здобув популярності. Точніше, здобув, але в іншій сфері. "Ми заробляли тим, що грали на весіллях і забавах. Паралельно з альбомами групи "Конгрес" записали під назвою "Мільчук і компанія" альбом галицького кантрі "Весілля у Львові", який побив усі рекорди продажів; я його досі чую в маршрутках", – згадує Віхоть в одному з ефірів на львівському телебаченні.
Перший відеокліп "Конгресу" був знятий на кіноплівку режисером Володимиром Зайковським, який знімав кліпи для раннього "Скрябіна" і "Океану Ельзи".
Пісня "Павутиння" потрапила до хіт-парадів, гурт помітили. Завдяки співпраці з "Територією А" "Конгрес" мав декілька років слави з гастролями в Україні та за її межами, але 2002 року припинив існування. Андрій Віхоть досі пише пісні, але вже для інших виконавців.
Мертвий півень
Вони б увійшли в історію українського року, навіть якщо б написали одну-єдину пісню – "Ми помрем не в Парижі". Гурт народився у середовищі Львівського університету ім. Івана Франка, де навчалися багато його майбутніх учасників.
У 1989 році музиканти збиралися в кафе "Старий Львів" на вулиці Валовій; назва гурту походить від вивіски кафе. Перші музичні експерименти Мертвого Півня відбувалися виключно з акустичними інструментами. Саме в такому звучанні гурт отримав перше визнання критиків та слухачів (перемоги на фестивалях "Вивих" у Львові у 1990 році, де виступив уперше, та "Червона Рута" у Запоріжжі в 1991 році), а також записав свій перший альбом "ЕТО" 1991-го року.
Особливістю "Мертвого Півня" є той факт, що майже усі його учасники паралельно займаються окремими проектами в різних галузях культури. Роман Чайка успішно виконував роль телеведучого "5 каналу" та гітариста МП, Юрій Чопик – в минулому директор дитячого "Видавництва Старого Лева". Басист гурту Олег "Джон" Сук співпрацює з низкою інших виконавців як музикант, продюсер та звукорежисер, а фронтмен Місько Барбара – з харківським театром "Арабески", як актор.
Плач Єремії
Гурт "Плач Єремії" заснував Тарас Чубай на початку 1990 року (у цей період Тарас виступав у складі музичного театру "Не журись"). Перший ж серйозний "електричний" концерт, відбувся на альтернативному фестивалі "Вивих" у 1990-му році.
У 1991 році на фестивалі "Червона рута" в Запоріжжі "Плач Єремії" отримав друге місце в жанрі рок-музики (перше місце журі не присудило нікому). У 1993 році на міжнародному фестивалі "Марія" (Трускавець) гурт зібрав всі можливі нагороди – спеціальний приз журі, приз за кращу пісню ("О хто ти, о хто…"), приз глядацьких симпатій.
Перший офіційний альбом гурту – "Двері, котрі насправді є" – був записаний у 1993 році. За підсумками року "Плач Єремії" визнано найкращим концептуальним рок-гуртом в країні. На початку 1995 року побачив світ другий альбом "Най буде все як є". Завдяки цій роботі літом 1996 року "Плач Єремії" отримав "Золоту Жар-птицю" Таврійських Ігор в номінації "Кращий рок-гурт України".
Океан Ельзи
Найуспішніша група в історії Львова – Океан Ельзи. Гурт було створено 1994 року. Публіка та критики неодноразово визнавали "Океан Ельзи" найкращим рок-гуртом та найкращим live-гуртом СНД та Східної Європи. Усього на території України та Росії продано понад мільйон їхніх дисків.
У 1992 році студент Денис Глінін (ударні) створює групу "Клан тиші" до якої увійшли його однокласники: Андрій Голяк (вокал) і Павло Гудімов (гітара), а також просто знайомий Юрій Хусточка (бас-гітара). Гурт виступав у палацах культури рідного Львова. Два роки потому А. Голяк одружується й покидає гурт – "Клан тиші" перетворився у тріо. У березні 1994 хлопці познайомилися з 19-річним студентом теоретичної фізики Святославом Вакарчуком. Влітку Вакарчук приходить на першу репетицію, а з осені четвірка репетирує регулярно і вже 12 жовтня 1994 року, як прийнято вважати, створено новий гурт – "Океан Ельзи", який тоді грав переважно суміш поп- і ліричної рок-музики. Святослав стає її вокалістом, а також автором більшості текстів і музики гурту.
У грудні 1994 гурт робить свої перші чотири демо-записи на студії "Галвокс". Перший серйозний виступ відбувся 12 січня 1995 року перед Львівським оперним театром, де зібралось 7 тисяч глядачів. У тому ж році гурт знімає свій перший (неофіційний) відеокліп на пісню "Long time ago" (режисер – Володимир Зайковський) та перемагає на фестивалі "Червона Рута" у Львові. У 1996 році група випустила максі-сингл "Будинок зі скла", котрий розповсюджувався серед шанувальників. Починаючи з того ж 96-го "океан" активно виступає, не тільки в Україні, а й у Польщі, Німеччині і Франції, бере участь у Таврійських Іграх, а також разом з іншими українськими гуртами, виступає на одній сцені з "Deep Purple" під час "Осіннього рок-марафону" в Києві. У 1997 році хлопці грають перший великий сольний концерт у Львові. Ближче до 98-го "океанівці" переїзджають до Києва.
Клуб шанувальників чаю
Гурт Олександра Ксенофонтова, більш відомий тепер, як продюсер і чоловік Руслани Лижичко, існував лише кілька років, але встиг виступити на "Вивиху", взяти участь у Революції на граніті, і попрощатися з публікою назавжди на Львівському "Вудстоку". Але найголовніше – поставив високу планку якості для молодих гуртів, які почали грати у той же час. Учасниками команди вже тоді були поважні, а зараз – легендарні Володимир Дебрянський, Андрій П’ятаков і Олег "Джон" Сук.
У 1996 році Ксенофонтов зібрав музикантів "Клубу шанувальників чаю" для спільного проекту з Русланою "Дзвінкий вітер". У 2009-му гурт знов ожив і записав кілька нових пісень.
Сестричка Віка
Переможниця "Червоної рути" Віка Врадій була королевою контркультурної сцени часів початку незалежності, але не знайшла собі місця в музиці, яка швидко комерціалізувалася. 1993 року вона виїхала до Америки, де зібрала нову команду під назвою "Exit". Згодом, у 2004 році, знов приїхала в Україну, але ненадовго. Зараз живе в Каліфорнії, та займається речами далекими від музики. Тим часом пісні "Сестрички Віки2 вже стали народними – їх співають під гітару люди, яких ще не було на світі, коли вона кидала зі сцени виклик радянському режиму.
Godo
Цей львівський гурт, у різні часи то більш роковий, то психоделічний, то більш електронний. Вистрілив у другій половині 90-х, і зазнав за свою історію кілька музичних та ідеологічних метаморфоз. Учасники групи позиціонували себе, як незалежна мистецька спільнота, від якої можна чекати чого завгодно, зокрема реінкарнації. Але "Ґодо" 90-х, на жаль, не повернеться: двох ключових музикантів його першого складу – Джанко і Діззі – вже немає.
999
"Дев’ятки" засновано в грудні 1986 року у Львові гітаристом Ігорем Толохою. Спочатку група грала класичний хеві-метал. Наприкінці 1988 року група розпадається. У грудні 1989 року група збирається знову, але в оновленому складі. У травні 1993 гурт завойовує "Гран-прі" у Львові та стає лауреатом фестивалю "Червона Рута" у Донецьку. Відтак перемагає на фестивалях "Тарас Бульба" та "Альтернатива". На той час "999" уже грають альтернативний рок або інді.
Читайте також: 10 цікавих туристичних місць недалеко від Львова
Повне або часткове копіювання матеріалу забороняється і вважається порушенням авторських прав.