У вівторок, 7 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Дмитром Воскобойніковим та Олександром Романовим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
У Львові попрощаються із двома Героями, - ФОТО
17:04, 6 липня
Суспільство
Надійне джерело
"Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань", - йдеться в повідомленні.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Дмитро Воскобойніков (30.04.1985 — 16.12.2024). Львів’янин.
Фото 1: 7 липня Львів попрощається з воїнами Дмитром Воскобойніковим та Олександром Романовим
Навчався у середній загальноосвітній школі №42 м. Львова.
Працював автослюсарем на станції технічного обслуговування.
Зі слів рідних, Дмитро був добрим, відповідальним, мужнім і наполегливим, вирізнявся щирістю та готовністю завжди прийти на допомогу. Був люблячим і турботливим батьком. Захоплювався риболовлею, полюванням і цікавився автомобілями.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Сил безпілотних систем Збройних Сил України.
У Дмитра Воскобойнікова залишилися дружина, донька та брат.
Олександр Романов (01.01.1968 — 03.10.2024). Уродженець міста Херсона.
Фото 2: 7 липня Львів попрощається з воїнами Дмитром Воскобойніковим та Олександром Романовим
Навчався у комунальному закладі «Східненський ліцей» Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області. Згодом навчався у Херсонському навчально-науковому інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
Проходив строкову військову службу.
Працював стивідором у державному підприємстві «Херсонський морський торговельний порт».
Зі слів рідних, Олександр був добрим, сімейним, компанійським, веселим, серйозним і працьовитим. Захоплювався футболом, цікавився боксом, любив рибалити та слухати важку музику. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 123-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Олександра Романова залишилися дружина, донька, син, мати та сестра.