Президент Володимир Зеленський на цьому тижні збирав депутатів від «Слуг народу» на закриту зустріч.
Під час спілкування з нардепами глава держави заявив, що є надія на завершення «гарячої фази» війни до листопада, нібито вони мають план, як досягти угоди з Росією. Зрозуміло, що йдеться не про «здачу Донбасу», а про угоду на умовах України, тобто із заморожування активних дій по лінії бойового зіткнення. При цьому саме на цьому тижні Кремль зробив новий крок в ескалації - столиця пережила один із самих тяжких обстрілів за всі роки війни. Чи дійсно є шанси побачити світ миру у кінці нескінченного тунелю війни на виснаження?
Мілітарна істерика Кремля або чотири тузи російського апокаліпсиса
За роки війни вже можна було вирахувати російську абсолютно передбачувану амплітуду перманентних російських погроз, коли діла у Кремлі починають йти дуже погано. Це чотири тузи російського апокаліпсиса.
Перший туз. Погрози ядерною зброєю
Мабуть, складно вже перерахувати, скільки часів українцям погрожували застосуванням російської тактичної ядерної зброї. Але при цьому в Москві чудово розуміють, що після цього і самого Путіна та його оточення очікує участь повністю знищеного керівництва Ірану. І цей той дивний випадок, коли такі країни, як США, Китай та Індія будуть союзниками у цьому питанні. Бо жодній великій державі не потрібне порушення ядерного табу.
А зазвичай, дипломатичний генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголосив, що в разі використання Росією ядерної зброї наслідки для Москви будуть руйнівними. Тому подібні погрози давно доручають неофіційним лицям. Такім, як старий сталініст режисер Володимир Бортко чи божевільний філософ Олександр Дугін.
Другий туз: масова мобілізація
Ще одним аргументом у посиленні ескалації є погроза мобілізації чи мільйона, чи навіть трьох мільйонів росіян для того, щоб остаточно «розвʼязати українську проблему» мʼясними штурмами. Відомий фсбешний агент професор Володимир Соловей (автор відомого фейку про Путіна у холодильнику) вже три місяці, як лякає росіян та українців масовою мобілізацією.
В принципі, не можна повністю відкидати цієї можливості, але багато воєнних експертів вважає, що Москва вже назавжди втратила час, коли десятикратна перевага у чисельності могла би стати фатальною для ЗСУ. Навіть такі ще недавно затяті фанати мобілізації у РФ, як Ігор Гіркін (Стрєлков) вважають, що вже запізно.
«Тільки кретини оголошуватимуть мобілізацію на 5-й рік невдалої війни і саме в той момент, коли країна вже від війни сильно втомилася, не хоче її і не вірить у перемогу. Зараз (якщо мобілізація дійсно буде оголошена, а раніше виборів/осені це навряд чи трапиться, якщо тільки партнери не відлупцюють нас як-небудь особливо чутливо) замість маси поповнень ВС отримають проблему з масою «ухилянтів», а навіть тих, кого вдасться мобілізувати – лише з працею вдасться одягнути/. Ну і, нарешті, на порядок денний вийде головне питання: «А чи застосовувати як мобілізованих будуть?».
На них на всіх БПЛА і систем РЕБ, засобів ППО (тобто того, що зараз особливо потрібно) не знайдеться абсолютно точно, а «затоптати ворога чисельністю» – етап вже пройдений – так можна (і потрібно) було зробити в 2022 - 24-му (м.б. навіть у 25, хоча сумніваюся) роках, а зараз масової атаки – тим більше трупів атакуючих за тих же (дуже скромних) результатів», - вважає Ігор Гіркін.
Третій туз. Явний вступ Білорусі у війну
Ще одна карта російської пропагандистської машини — це відкриття так званого «Білоруського фронту». Ну, по-перше, як показує історія, білоруський диктатор Олександр Лукашенко зовсім не горить бажанням вступати у війну. Тим більше тоді, коли США зняли з Білорусі частину санкцій і за рахунок експорту калійних добрив можна зараз трішки поправити справи в економіці. Бо вони, як і у РФ, дуже погані.
По-друге, 48-тисячна білоруська армії немає ні досвіду бойових дій, ні сучасної зброї, ні навіть запасів снарядів та ракет для довгої війни, бо давно, ще у 2022 році все, що було на складах передала російській армії.
А по-третє, щоб наступ на Київ не перетворився у визволення Мінська полком Кастуся Калиновського, армії РФ буде потрібно виділити союзнику безліч дефіцитних ресурсів.
«Реальний наступ лукашенківських «берсерків» через поліські ліси і болота, швидше за все, вимагатиме від кремля чергового (а найголовніше – ДОДАТКОВОГО) «напруги» і «мобілізації» для їхніх потреб власних внутрішніх резервів і ресурсів (особливо, якщо ці «берсерки» полізуть в Україну всім товаришам. Без палива, снарядів та патронів, запасних частин, їжі та іншого необхідного на війні, причому у досить товарних обсягах, заглиблюватися в українське Полісся, звичайно, можна, але дуже недовго і не надто глибоко…», - зазначає військовий експерт Костянтин Мащовець.
Четвертий туз. Ракета «Орешн
Ну і сама смішна козирна карта — це російська вундервафля під назвою ракета «Орешник». В страшну силу якої чомусь досі вірить російський диктатор Путін.
«Орешник» – це балістична ракета середньої дальності класу «земля – земля». Її можна запускати як із ядерним зарядом, так і в без'ядерному варіанті. Що стосується швидкості, то на фінальному відрізку вона становить 13,5 тисяч км/год. За наявною інформацією, одна ракета може нести до шести бойових блоків, кожен із яких містить ще по шість касетних елементів — загалом до 36 одиниць ураження.
За даними Служби зовнішньої розвідки України, станом на кінець січня 2026 року Росія мала на озброєнні лише 3–4 ракети комплексу «Орешник». Під час масованої атаки у ніч на 24 травня Росія застосували одразу дві балістичні ракети середньої дальності комплексу «Орешник».
Перший запуск ракети був невдалим — боєприпас, ймовірно, впав у передмісті тимчасово окупованого Донецька. А друга влучила у гаражний кооператив у Білій Церкві, хоча обидві ракети цілили ймовірно в Київ.
«Удар «Орешником» по гаражному кооперативу чи в Дніпрі навколо Південмашу — глобально це шкода рідша, ніж від серійного реактивного дрону. А таких ударів, як біля «Артема», було вже кілька десятків: вони можуть спалити торговий центр чи «Сільпо», але масово вибити промку не можуть. 40 «Богдан» на місяць або десятки тисяч FPV та мід-страйків – чіткі маркери їхніх зусиль.
Той, хто вважає, що росіяни нас шкодують і не застосовують усе з коліс, тому що немає наказу — той Філіп Кіркоров. З 22-го року йде абсолютно все, включаючи газ, крім ядерної зброї. І як вони не змогли перекреслити мобілізацію та західні постачання, як не змогли увігнати нас у тотальний блекаут, так не зможуть і затероризувати столицю одними лише ракетами. Отже, перемир'я неминуче. Економіка у них складеться раніше, і ми їх дотиснемо. І нам категорично протипоказано вступати в це перемир'я прохачами. Ми маємо продавати себе як новий центр сили у Східній Європі. Історія нам це цілком дозволяє», - пише військовий експерт Кирило Данильченко.
Логістично пекло Московії
Як бачимо, все російські козирі із відомої серії «ми ще не починали» виглядають дуже сумнівно. Тим часом ситуація на фронті вже у найближчі тижні може кардинально змінитися не на користь Кремля.
Відомий французький військовий осінтер Клемент Молін проаналізував українські атаки безпілотниками. За словами фахівця, все більше українських БпЛА досягають ключової траси Ростов-Крим.
Зараз на мапі фахівця 125 уражених російських вантажівок на ключових дорогах, з них 80 повністю знищено. В основному удари були завдані у травні, вся кампанія триває менше ніж місяць, а її основна фаза почалася після перемир'я на 9 травня.
«Під'їзди до Донецька та маршрут уздовж Азовського моря майже від Таганрога до Криму перетворюються на тир. Сили оборони України послідовно випалюють військові вантажівки, бронемашини та бензовози росіян. Число незалежно підтверджених успішних атак перевалило за 100, насправді їх більше, т.к. частину згорілих машин окупанти встигають потягнути з поля зору. Якщо влітку вдасться втримати такий темп, окупаційним військам стане більш сумно», - пише колишній заступник міністра оборони Олексій Копитько.
Кульгава качка Трамп
Є ще один важливий чинник, який свідчить що годинник завершення війни дійсно може почати свій зворотний рахунок.
Вже в листопаді у США пройдуть проміжні вибори у Конгрес. І зараз соцопитування свідчать, що республіканська партія може втратити більшість в обох палатах — Конгресу та Сенаті. Що автоматично перетворює Дональда Трампа в останні два роки президентства у кульгаву качку і взагалі загрожує імпічментом. Тому всі дійсно щедрі поступки Трампа, який він пообіцяв російському диктатору, можливі тільки до виборів в Конгрес. Не говорячи про те, що лаври миротворця взагалі можуть врятувати виборчу кампанію для американського президента. І в адміністрації Трампа, здається, вже зрозуміли, що тиск на Україну нікуди вже їх не приведе. Я вот знайти якісні аргументи для Кремля вони, при бажанні, ще дійсно можуть.
Шанси на мир дійсно є, але...
Таким чином, сукупність всіх стратегічних факторів підкреслює, що прогноз на завершення активних бойових дій восени 2026 року дійсно має право на життя.
Але ж ми маємо справу з божевільним диктатором для його захоплення України вже давно стала ідеєю-фікс. Бо розумна прагматична людина ніколи не наважилась на повномасштабне вторгнення. Або погодилось на мир ще весною 2022 року, коли російський бліцкриг зазнав повного провалу.
Відомий український публіцист Віталій Портніков підкреслює, що за час війни Путін не став більш зваженим, а скоріше навпаки.
«Це новий Путін – розчавлений роками безрезультатності в російсько-українській війні й зраджений власною неадекватністю. І до наступних дій такого Путіна треба ставитися ще з більшою пересторогою», - зауважив Портніков.
Тому можемо сподіватись на нашу Перемогу та достойний мир, але при цьому треба розуміти, що точний час завершення кровавої російсько-української війни не зможе передбачити зараз жодний експерт чи навіть мольфар з родини Нострадамуса.
Роман Лазоренко