Початок військової операції США та Ізраїлю в Ірані наприкінці лютого 2026 року став справжнім «чорним лебедем» для світової геополітики. Поки Близький Схід палає, у Москві нібито зітхнули з полегшенням. Але чи дійсно у Володимира Путіна є привід відкорковувати шампанське, і як ця нова регіональна війна б'є по Україні? Розберімося в економічних та військових сплетіннях цієї кризи.
Лютневі коливання Кремля: міф чи реальність?
Як стверджує російський опозиційний журналіст Михайло Зигар у колонці для The New York Times, у лютому 2026 року Путін уперше серйозно задумався про вихід із війни в Україні через наростання економічних проблем. Ознакою цього вважали кулуарні розмови про заміну декоративного перемовника Кирила Дмитрієва на важковаговика Ігоря Сєчина (голову «Роснефти»). Одночасно циркулювали чутки про відставку прем'єра Михайла Мішустіна та тиск на близьких до нього бізнесменів (вилучення майна Олександра Галицького на 8 млрд рублів, поновлення справи проти Сергія Мацоцького).
Ситуацію кардинально змінила дата 28 лютого 2026 року - початок операції в Ірані та ліквідація аятоли Хаменеї. Увага Вашингтона миттєво змістилася, ціни на нафту підскочили, а санкційний зашморг на шиї Москви тимчасово послабився. Стимул іти на поступки щодо України у Кремля миттєво зник. Проте багато хто в Москві вважає цей передих тимчасовим — до травня іранська кампанія може завершитися, а санкції повернуться.
Нафтові гойдалки та діра в російському бюджеті
До іранської кризи санкції західних партнерів давали чіткий результат. Як зазначив Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю Le Monde, спільна санкційна політика системно виснажувала військовий бюджет агресора. За прогнозами, дефіцит бюджету РФ на 2026 рік мав сягнути критичних $100 млрд (на кінець 2025 року він складав $83 млрд плюс $19 млрд перенесених зобов'язань).
Коли почалася війна в Ірані, нафтові ринки збожеволіли. Так WTI зросла на 30% -до $91 за барель. Brent додала майже 40% і перетнула позначку в $102.
Адміністрація Дональда Трампа вже прораховує наслідки потенційного стрибка нафти до $200 за барель, що стало б колосальним шоком для світової економіки (такий рівень з урахуванням інфляції фіксувався лише перед кризою 2008 року). Послаблення обмежень США щодо російської нафти на тлі цього дефіциту знову наповнює кишені Кремля мільярдами, які одразу конвертуються у зброю для війни в Україні та підтримку того ж таки іранського режиму.
Ще один неприємний момент. На тлі нафтової кризи адміністрація президента США Дональда Трампа послабила тиск на Росію, надавши країнам 30-денний дозвіл на купівлю підсанкційних російських нафтопродуктів, що перебувають у морі, - для стабілізації енергетичних ринків, які постраждали через війну в Ірані. Правда цей дозвіл наданий тільки тій нафти, яка вже була завантажена на танкери.
Противоракетний голод: ППО для України може перенаправити на Близький Схід
Найбільш тривожний дзвіночок для України зараз - можливий дефіцит ракет-перехоплювачів. За даними The Washington Post, Пентагон обговорює перенаправлення ракет, призначених для України, на Близький Схід.
За неповні чотири тижні війни проти Ірану сили США збили понад 9000 повітряних цілей (балістичні ракети, дрони), і американські арсенали виснажуються. Під загрозою опинилася програма НАТО PURL (Список пріоритетних потреб України), яка фінансується європейськими країнами. Наразі саме ця програма забезпечувала:
75% ракет для батарей Patriot;
практично весь боєзапас для інших систем ППО в Україні.
Рішення про повне зупинення поставок Києву ще не ухвалене, але по інформації американських ЗМІ Пентагон уже планують задіяти частину «європейських» грошей PURL виділених на закупівлі для України на власні потреби.
Як експортувати, коли горять порти: українська відповідь
Здавалося б, за ціни нафти понад $100 за барель і паралічу експорту з Ормузької протоки Росія мала б гребти надприбутки лопатою. Але в гру вступили українські безпілотники.
За даними Reuters, у лютому-березні було виведено з ладу до 40% експортних потужностей Росії по нафті. Удари припали на ключові морські вузли: Усть-Луга та Приморськ на Балтиці, Новоросійськ на Чорному морі, нафтопровід «Дружба» та нафтобази Краснодарського краю.
Особливо болючим став удар по Усть-Лузі. Це не просто термінал, це надскладний технологічний хаб. Один згорілий резервуар на 50 000 тонн (365 тис. барелів) — це мінус $27 млн чистого кешу. Кілька резервуарів за ніч — це втрата близько $100 млн.