25 січня, на рушничок щастя стали наречені в одній із львівських колоній. Основні весільні атрибути було збережено: біла сукня, обручки та вигуки «гірко!». Молодята розписалися і дали обітницю в церкві.
Засуджений наречений Олександр одружувався вперше. Зізнався, що трохи хвилюється.
«Сім’ї ніколи не було. Рідних вже нема. Тож вирішив одружитися, щоб було куди повернутися», - розповів Олександр Коваль.
Тетяна - наречена Олександра, приїхала до коханого з Волині. Все починалося з листування.
«Така романтика. Я завжди прагнула до чогось такого екстремального», - пояснила Тетяна чому вирішила вийти заміж за ґратами.
Без Мендельсона, але з традиційними урочистостями молодят у тісній тюремній кімнаті розписав працівник РАГСу. А в церкві їх повінчав отець Юрій.
«Перед Богом всякий шлюб має однакове значення, однаковий зміст, однакову силу», - зазначив отець Юрій Кінас.
Окрім Олександра і Тетяни того дня у львівській колонії побралися ще три пари. Керівництво розповіло, що останнім часом весіль побільшало.
Хоч без шампанського та медового місяця, однак молодятам дозволили провести три дні у тій самій кімнаті, де вони одружилися. На волі Олександра вже чекатимуть, окрім дружини, двоє її дітей. Сидіти йому залишилося менше чотирьох років.