Дмитро Гудима: одне із завдань нинішньої влади – створити умови для встановлення довірливих відносин між народом і владними органами

На початку квітня 2015 року, українські чиновники погодили пакет законопроектів за якими має розпочатися реформування структур ВМС. Власне, воно вже розпочалося. 1 липня цього року, на вулицях на Києва з’явилася Національна поліція, яка покликана замінити  працівників служби ДАІ та нинішніх міліціянтів. Вже восени, відчути на собі зміни у правоохоронних органах зможуть і львів’яни.

Загалом, реформування МВС буде тривати близько 5 років. За цей час, громадяни України мають побачити реальні зміни та відчути, щ міліція дійсно з народом, а не проти нього.

Про те, якою має бути структура оновленого Міністерства Внутрішніх Справ, плюси і недоліки нинішніх новаторських реформ та багато іншого, в інтерв’ю 032.ua розповів координатор правозахисної адвокатсько-експертної групи «Конвенція 50», Дмитро Гудима.

Дмитре, як Ви можете охарактеризувати метаморфози в МВС після перемоги Революції?

Навіть всередині органів МВС України на рівні рядових працівників ще під час Революції гідності був запит на зміни. Я пригадую, як наприкінці лютого 2014 року у Львові розгорнувся «міліцейський Майдан». Тоді міліціонери Управління Державної служби охорони (УДСО) у Львівській області поза волею керівництва провели збори рядового та сержантського складу, не допустивши до участі у них офіцерів.

Спонукою до цього демаршу називалась нагальність потреби глибинного реформування системи органів МВС України загалом і ДСО України зокрема з метою викорінення корупції та хабарництва. Крім того, міліціонери не могли більше терпіти кумівство в їхньому керівництві, а також використання рядових для збагачення керівного офіцерського складу.

Вони викрили схеми керівництва з маніпулюванням зарплатою і преміальними, примус рядових до «відкатів» частини премій на користь офіцерів, масштаби розкрадання держмайна ДСО в автогосподарстві, зокрема, традиційне списання службових автомобілів на користь офіцерів, привласнення керівництвом страхових відшкодувань за пошкодження службових автомобілів, створення в умовах економічної кризи VIP-автопарку для задоволення особистих потреб керівників, тоді як службові автомобілі груп затримання ДСО, які необхідні для якісної роботи з оперативного реагування, зокрема на виклики «102», перебувають у непридатному для використання стані.

Пожалілися рядові і на те, що їхня службова підготовка з року в рік зводиться до обов’язкового переписування у зошити Конституції України та нормативної бази МВС, що не додає знань і не підвищує фаховий рівень, а фізична підготовка зведена виключно до гри у футбол.

На зборах міліціонери повідомили про факти доведення до самогубств, переслідування рядових і сержантів, тиску на них, висловили безумовну підтримку Майдану та його цінностям, а також підписали заяву до нового міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханнями, окрім іншого, дозволити шляхом голосування визначити новий керівний склад УДСО у Львівській області з числа офіцерів, які користуються серед рядового і сержантського складу працівників авторитетом, характеризуються високим професіоналізмом, сумлінністю, людяністю та відданістю своїй справі; вжити заходів для ретельного розслідування усіх фактів самогубств, вчинених працівниками УДСО у Львівській області за останні роки; забезпечити проведення об’єктивного розслідування та вжиття заходів для притягнення до встановленої законом відповідальності працівників Державної служби охорони України, які причетні до злочинних схем; ліквідувати Департамент ДСО України як структуру, яка перетворилася на верхівку фінансової піраміди, верхівку, яка споживає те, що нею не наробляється; залучити до обговорення проблем ДСО громадськість, незалежних юристів і мас-медіа.

Реакція Департаменту ДСО України була миттєвою: до вечора всі працівники отримали зарплату, яка виявилася значно вищою, ніж завжди, і нічого не треба було віддавати начальству. А крім того, київське керівництво призначило новим начальником УДСО у Львівській області людину, яку на тих самих зборах обрали собі очільником рядові міліціонери, висловивши недовіру чинному на той час керівникові.

Отож, якщо у частини міліціонерів на фоні революційних подій проявилося усвідомлення їхнього рабського становища, якщо рядові та сержанти виявили готовність діяти задля позитивних змін їхнього відомства, то вже у 2014 році можна було помітити, що у державі є шанси на позитивні зміни у системі міліції.

Після Революції гідності деякий час ніякі метаморфози не спостерігалися, але робота над втіленням проекту побудови нової поліції йшла. На жаль, змінити будь-яку систему за один день, місяць чи навіть рік неможливо. Для того, щоби побачити чи відчути зміни у роботі органів МВС, потрібно набратися терпіння та взяти активну участь у проведенні відповідної реформи (наприклад, у ролі члена журі з відбору кандидатів на роботу у поліції, їхнього тренера чи, можливо, навіть такого кандидата).

Фактично, трохи більше ніж за рік часу після революції Україна отримала новий Закон «Про Національну поліцію», розгорнула масштабну кампанію з відбору бажаючих працювати у поліції, організувала тренінги для кандидатів, які пройшли відбір, сформувала перші групи патрульних поліцейських тощо.

Звісно, це лише перші кроки з перебудови органів МВС. До завершення реформування пройде ще декілька років. Окремі фрагменти Закону «Про Національну поліцію» поетапно набиратимуть чинність аж до 1 липня 2018 року. Але людям потрібна надія на те, що у повсякденному житті вони матимуть справу з поліцейськими, які не будуть дозволяти собі те, що дозволяють деякі міліціонери. А якщо хтось і вийде за межі дозволеного, то буде притягнутий до юридичної відповідальності.

Дмитро Гудима:  одне із завдань нинішньої влади – створити умови для встановлення довірливих відносин між народом і владними органами (фото) - фото 1

Назвіть ключові положення, які передбачені реформою МВС?

Прийнятий 2 липня Закон «Про Національну поліцію» відміняє Закон «Про міліцію» і запроваджує багато нововведень у діяльність правоохоронців як формального, «косметичного» характеру, так і змістовного. До перших можна віднести, наприклад, зміни у спеціальних званнях, які матимуть поліцейські порівняно з міліціонерами. Так, звання молодшого сержанта міліції замінене званням капрал поліції, старшина, прапорщик і старший прапорщик міліції – званням старший сержант поліції, а генеральські звання генерал-майора, генерал-лейтенанта та генерал-полковник міліції – званнями генерала поліції третього, другого та першого рангу відповідно.

Не зовсім зрозуміло, однак, чому вказаний Закон забороняє використання спеціальних звань, відзнак, форменого одягу і службового посвідчення поліцейського особою, яка не є поліцейським, аж з 1 січня 2017 року. Чи означає це, що до цього часу, наприклад, посвідчення та форму поліцейських зможуть використовувати ті, хто не має стосунку до поліції взагалі?

Творці Закону намагалися змінити філософію цього виду правоохоронного органу – трансформувати його функції з контрольно-репресивних на сервісні

Стосовно змістовних змін, то наголошу на тому, що творці Закону намагалися змінити філософію цього виду правоохоронного органу – трансформувати його функції з контрольно-репресивних на сервісні. На користь цього свідчить, зокрема, запровадження терміну «поліцейські послуги» для характеристики завдань Національної поліції.

загружено (1)

Особливо важливо, що Закон гарантує право в будь-який час доби звернутися за допомогою до Національної поліції або поліцейського. І Національна поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно захисту прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або на закінчення робочого дня.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити заходів для попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, визначення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий орган Національної поліції.

У спілкуванні з людьми поліцейський зобов’язаний відразу назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, однак, не випускаючи його з власних рук.

Позитивним аспектом Закону, як на мене, є також регламентування з урахуванням європейської практики меж застосування поліцейських заходів превентивного та примусового характеру, визначення їх виключного переліку й особливостей. Так, будь-який поліцейський захід уживається лише для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід повинен бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним (у тексті Закону пояснюється, що розуміти під цими термінами). Поліцейському заборонено обирати ті заходи, які не визначені законами України. А той захід, який вжитий, припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності в подальшому застосуванні такого заходу.

Цікаво те, що конституційний принцип верховенства права згідно із Законом застосовується поліцією з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відтак, поліцейські у різних підрозділах повинні отримати належні знання такої практики. Однак, складно сказати, наскільки можливо це належно зробити у рамках тренінгів, які проводяться для кандидатів на роботу у патрульну поліцію.

Видається вкрай важливим, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати і навіть терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів до їх припинення й обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. Крім того, він зобов’язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими. А у випадку приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими, керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про ці факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Новим Законом запроваджуються можливості реального громадського контролю за діяльністю органів поліції на місцях. Громада через місцеві ради (крім сільських і селищних) зможе висловити недовіру керівнику територіального підрозділу поліції, що є підставою для його відсторонення, проведення відповідної перевірки та звільнення вищестоящим керівником за її результатами.

У разі прийняття рішення про залишення керівника органу поліції, щодо якого ухвалена резолюція недовіри, на займаній посаді місцева рада має право повторно розглянути питання про резолюцію недовіри керівнику органу поліції. Якщо при повторному розгляді за рішення про прийняття резолюції недовіри проголосувало не менше трьох четвертих від складу відповідної ради, таке рішення вважається остаточним і підлягає обов’язковому виконанню в триденний строк з моменту прийняття.

Для того, щоби уникнути політизації діяльності керівників територіальних підрозділів поліції, «новопризначенцям» гарантується, так би мовити, імунітет від резолюції недовіри строком на 1 рік з дня призначення на посаду. А сама така резолюція має бути мотивованою та містити посиланням на обставини, що обґрунтовують відповідні мотиви.

На відміну від теперішньої ситуації, коли керівників МВС у регіонах призначає особисто міністр (фактично – політик, який може не бути фахівцем з питань діяльності міністерства), новий Закон встановлює, що керівником Національної поліції міністр не буде. Відтак, можна сподіватися, що за належних умов роботи дії керівника поліції не будуть політично мотивованими. Хоча зв'язок поліції з МВС зберігатиметься. Для прикладу, від міністра залежатиме погодження кошторису поліції, внесення до Кабміну подань про утворення та припинення територіальних органів поліції, погодження їх структури, забезпечення нормативно-правового регулювання діяльності поліції тощо.

Існуюча система міліції складається з кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, ДАІ, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції, внутрішньої безпеки, особливого призначення, а також зі створених МВС спецпідрозділів. Новий Закон встановлює іншу структуру. Згідно з ним у складі Національної поліції функціонуватимуть: кримінальна поліція, патрульна поліція, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, а також можуть бути утворені науково-дослідні установи та установи забезпечення.

Для охорони судів замість теперішньої судової міліції у системі Державної судової адміністрації за погодженням з МВС України будуть сформовані підрозділи відомчої воєнізованої охорони, працівники яких під час виконання службових обов’язків матимуть право користуватися вогнепальною зброєю та спеціальними засобами.

Крім того, новим Законом передбачено, що до створення, укомплектування спеціально підготовленими поліцейськими та забезпечення функціонування на всій території України патрульної поліції до 31 грудня 2016 року дозволяється функціонування в складі Національної поліції державної автомобільної інспекції та підрозділів громадської безпеки, на які покладаються обов’язки з охорони публічного порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (зараз вона формується лише у декількох обласних центрах). Відтак, складно прогнозувати, як вплине на нових поліцейських їхнє достатньо тривале співіснування зі «старими» міліцейськими підрозділами та чи не буде передаватися «усталена практика» від тих регіонів, де продовжуватимуть працювати ці підрозділи, до тих, в яких функціонуватиме патрульна поліція.

Чи є якісь інші застереження щодо регулювання діяльності нової поліції?

Так, Закон «Про Національну поліцію» непозбавлений недоліків. І хоч немає ідеальних, зразкових нормативних актів, проте не звертати увагу на недоліки того, що парламент пропонує народу, не можна.

Поліцейські матимуть достатньо широкі повноваження та межі розсуду, зокрема щодо застосування заходів як превентивного, так і примусового характеру. Перелік таких заходів чітко визначений у Законі «Про Національну поліцію». Так, до превентивних заходів віднесені: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога покинути місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування автоматичної фототехніки (радара) та відеотехніки. А до заходів примусу віднесені: 1) психологічний або фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

До слова, на відміну від Закону «Про міліцію», Закон «Про Національну поліцію» достатньо детально регламентує умови та межі застосування вищевказаних заходів (раніше така регламентація здійснювалася підзаконними нормативними актами, що, на мій погляд, не відповідало Конституції України). Проте, здебільшого, абстрактний характер цих умов і меж вимагатиме від кожного поліцейського здорового глузду в оцінці ситуації, в якій, можливо, доведеться застосовувати превентивні чи примусові заходи. Без здорового глузду закріплені в актах держави правила залишатимуться «мертвими» або знаходитимуть у суспільстві неочікуваний, а то і небезпечний, для нього прояв.

Надмірний формалізм у роботі поліцейського щодо застосування положень Закону «Про Національну поліцію» чи, навпаки, надто вільне їх тлумачення, може мати, щонайменше, неприємні, якщо не фатальні, наслідки для тих, хто «зустрівся» з поліцаєм. Відтак, на фахівцях, які проводять відбір кандидатів на роботу у поліції, лежить велика відповідальність за подальшу діяльність правоохоронців.

Законом запроваджений інститут так званих поліцейських комісій, які створюються для забезпечення прозорого добору та просування по службі поліцейських на підставі об’єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції. Ці комісії на всіх рівнях матимуть у своєму складі більшість членів, які не є елементами поліцейської системи. Проте, чи зможуть нефахівці належно оцінити як професійний рівень, так і психологічні особливості кожного поліцейського, покаже час.

Певну загрозу використання сил поліції проти громадян становлять ті положення Закону, в яких регламентується можливість наповнення та підтримки в актуальному стані аж 18 баз даних, об’єднаних в єдину інформаційну систему МВС, а також можливість оперативного доступу поліції через службу інформаційних технологій МВС до 21 державного реєстру.

Крім того, для ведення банку даних осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративного затримання; затримання згідно з дорученнями органів правопорядку; затримання осіб органами досудового розслідування; адміністративний арешт, домашній арешт) Національна поліція зобов’язана буде не лише збирати та накопичувати мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис), але й біометричні дані (дактилокартки та зразки ДНК). Вказане означає, зокрема, що за новим Законом відбитки пальців і зразки ДНК будуть збиратися навіть в осіб, які були затримані за адміністративні правопорушення. Чинне законодавство цього не допускає.

З одного боку, з погляду правозастосовної практики та завдань поліції формування вищевказаної «глобальної» інформаційної системи МВС, а також доступ поліцейських до державних реєстрів потрібні. Однак, з іншого боку, поки невідомо, хто та на яких підставах зможе отримати доступ до цих усіх банків даних, а головне – з якою метою.

Поки що Закон «Про Національну поліцію» обмежується вказівкою про те, що безпосередній доступ до інформаційних ресурсів отримають виключно поліцейські, визначені уповноваженими особами МВС. І хоча цей Закон містить застереження про те, що доступ до інформації та інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи МВС здійснюється за умови дотримання положень Закону «Про захист персональних даних», але бути впевненим, що дані цієї системи не стануть доступні широкому загалу, навряд чи можна. Принаймні, поки що придбати багато актуальних баз персональних даних, які би не мали продаватися, не так вже й складно. А тому суспільство повинно тримати на особливому контролі підготовку у МВС України порядку користування поліцією інформаційними ресурсами як єдиної інформаційної системи МВС, так й інших органів державної влади.

Важливо, що згідно з прикінцевими та перехідними положеннями до Закону «Про Національну поліцію» з моменту його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники МВС, його територіальних органів, закладів та установ уважаються такими, що попереджені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Таке звільнення має відбутися у випадку, якщо певні працівники міліції не виявлять бажання проходити службу в Національній поліції за умови їх відповідності вимогам до поліцейських. Причому перебування працівників міліції на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не буде перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до вказаних положень нового Закону.

Певною проблемою, яка може негативно вплинути на громадську думку щодо поліції, є те, що Закон допускає прийняття «старих» міліціонерів на службу до Національної поліції не тільки через проходження конкурсу, але й шляхом видання наказів про призначення на будь-які посади, тобто на посади, що можуть бути рівнозначними, нижчими або й навіть вищими щодо тих посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. На жаль, не можна виключати випадки, коли через видання таких наказів у Національну поліцію потраплятимуть міліціонери не з найкращою репутацією…

Які Ваші прогнози щодо роботи нової поліції у Львові?

У червні місяці у Львові закінчилися тренінги для тренерів і розпочалися заняття для перших груп майбутніх патрульних поліцейських. Заняття проводяться з основ діяльності патрульної служби, правил дорожнього руху України, оформлення ДТП, адміністративної відповідальності та провадження у справах про адміністративні правопорушення, кваліфікації злочинів та засад кримінального провадження, протидії торгівлі людьми, виявлення підроблених документів, охорони місця події, вогневої та тактичної підготовки, первинної домедичної допомоги, інформаційних технологій, прав людини, толерантності і недискримінації у діяльності патрулів, професійної етики, ефективної комунікації, стресостійкості тощо. Всього викладається 25 навчальних дисциплін за визначеним організаторами графіком. Паралельно проводиться відбір нових кандидатів на посади патрульних поліцейських.

Суспільство повинно бути готовим до того, що перші патрульні не будуть ідеально підготовленими фахівцями

Суспільство повинно бути готовим до того, що перші патрульні не будуть ідеально підготовленими фахівцями. Вийшовши на вулиці, їм ще доведеться багато чого засвоїти нового. Проте, за наявності ентузіазму до нової роботи, бажання вчитися, самоудосконалюватися, а також підтримки патрульних державою, є надія на те, що нові поліціянти наберуться необхідних для роботи навичок.

Розвиток держави значно зумовлюється довірою населення до суспільних інститутів, зокрема і правоохоронних органів. Тому одне із завдань нинішньої влади – створити умови для встановлення довірливих відносин між народом і органами влади. Реформа МВС – крок на шляху до виконання цього завдання. Проте, без стабільного належного матеріального забезпечення поліцейських очікувати від них нової якості роботи, якщо і можна, то велике питання, чи такі очікування виправдаються через декілька років роботи поліції.

Враховуючи суспільний запит саме на нову якість роботи правоохоронців, не можна пропонувати кращі умови для оплати праці у поліції, ніж у міліції, розраховуючи лише на найближчі роки, а потім позбавляти поліцейських первинно наданого матеріального забезпечення, обмежувати його, змушувати за власні кошти придбавати формений одяг, ремонтувати службовий транспорт, придбавати для нього пальне тощо. Нестачу такого забезпечення, як показує вітчизняна практика, вони можуть намагатися компенсувати, але така діяльність виходитиме, м’яко кажучи, за межі, визначені законом.

Довідка:
Дмитро Гудима - адвокат, доцент юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, тренер проекту "Моя нова поліція".

Розмовляв Андрій Галицький 

Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Актуальність
0/12
Автор
0/12
Якість матеріалу
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань