Львів’янин, який захищав Євромайдан розповів, як це було (ФОТО)

На Майдані, 20го лютого, під кулями - дівчинка, десь років 12, з рюкзаком повним паркету. Я її питаю, що це вона таке принесла ,а вона каже: «а папа ремонт собрался делать - у нас много этого паркета» - перше, що згадує Сергій зі Стрия.


Сергій зі Стрия, 47 років. Останнім часом крив дахи в будинках і церквах. Приїхав після перших смертей Майдану. Про це євромайданівець написав у групі Євромайдан Львів.
«25 січня у мене був День Народження, ввечері прийшли гості. Поздоровили, я їм подякував, а о 10-тій вечора пішов на автобус і поїхав до Києва. Спочатку я був в Стрийській, 3й сотні, але коли попав на Грушевського, на передову, вирішив, що моє місце тут.

Приходив хлопцям допомагав: дрова принести, бруківку. А коли падав мокрий сніг, вона ж замерзала, а якщо б напад?... то її не візьмеш. Ми її розбивали і пересовували з місця на місце, щоб не примерзала. Так і перейшов до них, у 31 сотню… 

18 лютого була команда, щоб барикаду залишити і йти мирною ходою, тобто дали лише дубинки. Ми йшли, як сказати, – «голим задом на їжака». А «беркут», хоч на них і писали «міліція», але там же видно – такі дядьки підготовлені, один, - як 2 мене, якщо до купи стулити. Вони, власне, почали кидати і гранати звукошумові, і коктейлі, і таку саму бруківку,якою почали підкидуватись й ми. Ми зробили черепашку, я присів, прикрившись щитами, як це робиться у «черепашці»..один щит зісковзнув і між ними над головою утворилася така собі кишеня. Я чув, що щось на щит впало…думав, що камінь, а то була граната..і затрималась у тій кишені. Якби не мій шолом, що мені одна людина дала. Називається він «сфера», вага – 3,600, їх спецвійська носять. Граната розірвалася над головою. В очах потемніло, осліпило, оглушило.

До тями прийшов, але після того все дуже змішалося. «беркут» гранати 3 рази викидували, видно їх або міняли, або вони йшли за новим запасом. І в перервах між викиданням гранат, по 5-10 хвилин, ми в черепашки знову ставали в ряд, навпроти них. І от тоді один хлопець, знаю, що зі Львова, - він узяв її у руку і вона у нього вибухнула. Я, поки не кидали гранати, придивився до куща…( і дітей туди потім водив, показував), …а це фаланга пальця висіла на сухожиллі, я вологими серветками узяв та й залишати не хотів, бо це плоть людська. Роздав хлопцям півпачки сигарет, щоб туди скласти. Пришити ж не можливо. А потім знову гранатами закидали. Тоді ще прохолодно було - я більше штанів одягав, по 2 пари. Осколок у ногу попав, але я тільки на 3 день подивився, що там, бо ж бої були – не до того… 

Коли з Інститутської водомет і ще беркут підтягувався, наша 31-ша тримала передову. Позаду були цивільні люди, дали можливість їм відійти, а потім нам сказали помалу відступати. Вони дуже багато гранат кидали, щоб осліпити і оглушити нас. Пам’ятаю ,як упав, а у мене під бушлатом був бронежилет. Вони, коли дубинками відпрацювали по мені, думали, що я вже не встану, бо не бачили його. Шолом з мене злетів. І тоді двоє узяли мене під руки - стало страшно. Я подумав, що це вже буде полон. Така думка промайнула, що краще б на місці убили, бо про полон нам розказували страшні речі. Як знаходили тіла без голів. Я бачив тільки руки, чорні рукави, але мене не в той бік тягнули, я навіть не зрозумів чому, а потім чую, до мене кажуть: «брате, брате вставай». Я спробував встати, але «беркуту» скрізь вже було повно; ці хлопці мене вже майже останнього витягували. Падав декілька разів, аж доки я не сказав, що вже піду сам. Там таке робилося, що обличчя своїх рятівників я не запам’ятав. Пам'ятаю, що тільки шолом ухопити встиг… 

Потім я вже в Маріїнському ледве через паркан перекинувся і перебіг дорогу, коли своїх побачив. Нас гнали. Вулиць я не знав тоді, а потім вже подивився, що це на Московській було, коли з автобусів і тролейбусів шофери самі барикаду робили. Три автобуси і тролейбуси поставили докупи. Якісь лавки витягли….хто мав сокиру, хто молоток, хто дубинку – почали бруківку колупати і на лавку складати. ..і коли «беркути» дійшди до Московської - у нас уже було заготовано бруківки. Вони ще гранатами кидали, але далі не пішли..

А своїх рятівників, Толіка (Історію Толіка можна побачити тут  і Рому, я зустрів вже потім на Майдані. Підійшли до мене хлопці на барикаду і починають обіймати і казати: «як ми раді вас бачити», - а я їм і сказав: «я вас, хлопці, теж радий бачити, але не впізнаю». А вони сказали: «то ж ми вас витягували, коли контузило. Ми вас під руки узяли і тягли!». І я потім до Толіка придивився і згадав, що він був там тоді поряд. Бо ще звернули увагу, що в нього довге волосся.

Ще хтось сказав, що з нами дівчина тут, чи що? А він повернувся і сказав: «яка я тобі дівчина». (Толік підстригся через кілька днів після перемоги) 

…На Майдані 20-го лютого, під кулями - дівчинка, десь років 12, з рюкзаком повним паркету. Я її питаю, що це вона таке принесла, а вона каже: « а папа ремонт собрался делать - у нас много этого паркета». Запитую: «а ти ж с ким, дитино, прийшла?». Вона: «папа, там на передовой, а тут – мама». Вона той паркет новий вигрузила. А мама десь попереду була, я її спитав, чому дитину не забирають, а вона каже, що вже нікуди йти - все перекрито.
(Сергій плаче) Я їй про каску сказав, щоб одягла, а вона каже : «спасибо, дядя, я уже меряла, они на меня большие», - через те і своїх дітей привіз, щоб дивилися. Якщо така дитина стояла тоді… 

Мені син мій ще вдома підказав, щоб я дитячий старий рюкзак, - а він його ще у садок носив ,- узяв і туди заліза напхав, замість бронежилета. Я дослухався і нержавійки 0,4 вісім слоїв, ще й каримата між залізом поклав. Хлопці спочатку сміялися, що воно таке ,а потім потримали, а воно важке дуже вийшло, і кажуть, що не тільки від травмата а й від пістолетної кулі може якось захистити. Я спочатку носив його, поки одна людина мені бронежилета не подарувала…

Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Актуальність
0/12
Автор
0/12
Якість матеріалу
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань