Всеукраїнська спрага. Що п'ють українці, і в якому регіоні країни шукати чисту воду (ФОТО)

Руда вода з батарей і небезпечні мікроелементи, заяви вчених і висновки СЕС різних міст - ми зібрали дані з усієї країни, щоб українці знали всю правду про "джерело життя».

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води
та питного водопостачання шляхом

забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в
рамках науково обгрунтованих нормативів питного водопостачання
в залежності від району та умов проживання.

Стаття 7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Гарантії прав споживачів у сфері питної води
та питного водопостачання.

Практично всі знають, що вода займає 70% земної поверхні, але мало хто в курсі, що лише 2,5% цієї площі припадає на прісні водойми. При цьому дві третини прісної води на Землі зосереджено в льодах, а майже вся частина розсіяна в ґрунті або залягає у глибоких водоносних шарах і поки недоступна ...

Вода в світі. Джерело життя і причина смерті

На даний момент у світі понад 400 мільйонів чоловік відчувають гостру нестачу води, понад мільярд людей не мають доступу до безпечної питної води, 850 мільйонів голодують через нестачу води для поливу. Більше 2 мільйонів осіб на рік (в основному діти) вмирають від хвороб, пов'язаних із забрудненням питної води, відсутністю каналізації та елементарної гігієни. У країнах, що розвиваються, на частку захворювань, викликаних споживанням води, непридатної для пиття і приготування їжі, припадає до 75% випадків.

Маловодна Україна

На території України налічується 73 тисячі річок. З них: малих - 68 796 (до 10 км), 3020 (від 10 до 25 км), 968 (від 25 до 100 км); середніх - 123 (від 100 до 500 км); великих - 14 (більше 500 км) . Цікаво, але при такій кількості річок Україна вважається однією з найбільш маловодних регіонів Європи.

карта рек

 
Дві третини українців споживають воду з річок, озер і водосховищ, а 1/3 отримує воду з підземних джерел. Основне джерело питної води в Україні - Дніпро. Річка, на якій стоїть понад півсотні міст, кожен з яких вносить «свою лепту» в хімсклад води. У результаті і без того існуюча проблема кількості ще і посилюється якістю.

Якість гарантує держава

Державні санітарні норми і правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-400-10) встановлюють вимоги до безпеки і якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно- епідеміологічного нагляду в області питного водопостачання населення.

Норми є обов'язковими для органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом і експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення , та громадянами.

Санітарні норми не поширюються на води мінеральні лікувальні, лікувально-столові, природні столові.

Згідно з нормативними вимогами, всі показники якості питної води можна розділити на такі основні групи:

1) органолептичні показники (включаючи хімічні речовини, що впливають на органолептичні властивості води);

2) токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу води;

3) показники епідемічної безпеки води.

Крім того, ГОСТом 2874-82 і ДСанПіН нормується вміст залишкового хлору у питній воді, а ДСанПіН передбачені концентрація залишкового озону, показники радіаційної безпеки та показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води.

Органолептичні показники (властивості) води - це ознаки, які сприймаються органами чуття і оцінюються за інтенсивністю їх прояву. Ці показники ще називаються фізико-органолептичними.

Хімічні речовини, що впливають на органолептичні властивості води, - це речовини, що зустрічаються в природних водах або додаються до води в процесі обробки. Їх називають ще хіміко-органолептичними показниками.

Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу - це показники, що характеризують відсутність у воді шкідливих хімічних речовин (компонентів) у концентраціях, які можуть негативно впливати на здоров'я людини і викликати різні захворювання.

Варто відзначити, що на відміну від розвиненіших країн, наприклад, США, в Україні діють норми, які не повинні перевищувати ті чи інші показники, у той час як в Америці є норми, до яких варто прагнути. Так би мовити, не гранична межа низької якості питної води, а навпаки - норми ідеальної якості продукту. І до них намагаються прагнути всі штати країни, а не просто не перевищувати існуючі стандарти.

Стаття 9 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Інформування про якість питної води.

Кожному споживачеві питної води державою гарантується право
вільного доступу до інформації про якість питної води. З цією
метою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику в сфері житлово-комунального господарства, щорічно готує і
оприлюднює в порядку (576-2004-п), встановленому Кабінетом

Міністрів України, Національна доповідь про якість питної води та
стан питного водопостачання в Україні, забезпечує заінтересовані
органи державної влади, громадські організації, підприємства,
установи, організації та громадян інформацією про випадки і
причини забруднення питної води, порядок розрахунку тарифів на
послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
{Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012}

У разі, коли питна вода має відхилення за показниками від державного стандарту, органи місцевого самоврядування інформують споживачів через засоби масової інформації про якість і вживають заходів, пов'язані з відволіканням загрози здоров'ю чоловік.

До слова сказати, влада не поспішає розповідати українцям, який хімічний склад тече з їхніх кранів. Часом навіть журналістам складно домогтися розширеного мікробіологічного результату досліджень СЕС питної води. Однак нам це все ж вдалося. На схемі ми надаємо цифри на прикладі одного великого міста в східній частині України.

 
А чи це - все?

В одному з сюжетів центрального телеканалу країни було зроблено сенсаційну заяву академіка, члена президії НАНУ, керівника єдиного на території колишнього СРСР інституту колоїдної хімії та хімії води В'ячеслава Гончарука.

Учений заявив, що з кранів українців тече отрута.

«Ми виявили у воді абсолютно нову форму біологічного життя, якої раніше не було у водопровідній воді і в поверхневих водах - мікроміцети (від грец. Mikros маленький і mykes гриб) - гриби і грибоподібні організми мікроскопічних розмірів. Спори особливої цвілі. Вони здатні розвиватися в організмі людини і можуть викликати дуже важке запалення легенів, цироз печінки і рак», - заявив учений.

микромицеты

 Якби не дослідження вчених, то ми б ніколи і не дізналися про існуючу загрозу, адже державні стандарти і норми не регламентують гриби в питній воді, тому аналізів на їх наявність ніхто не проводив.

За словами вченого, ці мікроорганізми з'явилися у воді не так давно, і вбити їх хлором, кип'ятінням неможливо. А рознесли ці мікроорганізми ми самі ...

«Ми користуємося спиртами, хлором, милом і іншими засобами - вбиваємо мікроби, але обдурити природу не так просто. На звільниле місце вона поселила гриби», - розповів Гончарук.

Але і це не межа того, що міститься в нашій воді. Вчені знайшли в «джерелі життя» синьо-зелені водорості, ті які ми звикли бачити на річках навесні. Безпечні в природі, вони перетворюються на справжній отрута, потрапляючи в системи для очистки води.

 
«Як тільки ми почнемо їх вбивати (хлором і озоном на водоканалах), вони викидають отруту, за ступенем токсичності в 3 рази більше, ніж ціаністий калій. Діоксин », - каже Гончарук.

Це та сама отрута, якою отруїли екс-президента Віктора Ющенка. У малих кількостях ця отрута викликає руйнування імунної системи, так званий хімічний СНІД.

Але в деяких містах країни і без хімічних аналізів ясно, що вода там далека від стандартів. Так, для прикладу, з кранів у Запоріжжі тече руда вода. Правда, на водоканалі запевняють, що вона «відповідає нормам СЕС».

рыжая вода

Євпаторійці також п'ють іржаву воду з батарей, а в Сімферополі з кранів багатоповерхівок частенько тече «болото».

Ситуація з водою в Криму взагалі досить складна. Вся справа в тому, що в Сімферополі немає локальних водопроводів. Всім жителям кримської столиці воду подає місцевий водоканал (Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»). Подача води в будинки городян здійснюється з чотирьох водосховищ: Міжгірського, Сімферопольського, Партизанського і Аякського.
Аякське вважається одним з найчистіших у Криму, вода в нього надходить з печерного джерела у підніжжя Чатир-Дагу і йде в обхід очисних споруд жителям Добрівській долини і Сімферополя з невеликим хлоруванням. Але отримує її тільки невелика частина міста.
В основному кримчан поять водою з Міжгірського водосховища, яке наповнюється дніпровською водою, Сімферопольського водосховища, питомого річкою Салгир, і Партизанського, що на річці Альмі. Жителі Сімферополя якістю води не завжди задоволені, мовляв, каламутна, іржава, хлоркою віддає. А в міськводоканалі запевняють, що вона відповідає нормам, отруїтися нею не можна, і навіть відверто, що п'ють її самі з крана, без кип'ятіння.
Що цікаво, за словами голови Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ» Віктора Тарасенка, воду з джерел в Сімферополі і поблизу нього пити небезпечно. У ній дуже багато нітратів - місто забруднено, засмічено, все це просочується у воду.
У 2012-му в Сімферополі на водопровідних очисних спорудах «Петровські скелі» з'явилася електролізна установка. Там для очищення води замість рідкого хлору використовують звичайну кухонну сіль. Розчин йде в реактор, відбувається реакція гідролізу. Такими ж установками міськводоканал планує в майбутньому обладнати і інші очисні споруди міста.

У сусідньому регіоні - Одесі - воду з-під крана не рекомендують пити навіть самі лікарі СЕС. Хоч вони і розповідають, що відмовилися від рідкого хлору, а використовують більш ефективний і безпечний спосіб очищення, при якому застосовується інша речовина - гіпохлорит натрію.

Ще один регіон, де також існує проблема з питною водою - Луганськ. Тут значна частина води, яка подається споживачам, не відповідає вимогам законодавства ДСТУ «Вода питна».

Результати дослідження якості питної міської водопровідної води показують, що, на превеликий жаль, ми п'ємо не питну, а технічну воду, якщо керуватися нормативними матеріалами.
У місцевій СЕС кажуть, що така екологічна обстановка пов'язана з браком і незадовільною якістю питної води, а вирішити її можна шляхом залучення у водообірт нових джерел прісних вод, покращення технічного стану водних комунікацій, ізоляцією антропогенного водного циклу від природного.
Однак на сьогоднішній день луганська влада провела не зовсім вдалий експеримент із залученням російських концесіонерів - Росводоканалу була віддана компанія "Луганськвода". Але наприкінці минулого року облрада розірвала  договір з росіянами через його невиконання - концесіонер попросту не вкладав обіцяні гроші в компанію. Зараз «Луганськводу» передали у комунальну власність. Чи вплине це на якість води? Навряд чи. Щоб поліпшити якість, необхідно міняти труби, які в окремих місцях не змінювалися з 50-х років. На все це потрібні кошти, які навряд чи є в розпорядженні обласного бюджету. Хоча на Луганщині прийнята регіональна програма "Питна вода", яка передбачає заміну труб і будівництво очисних споруд.

А от у Кривому Розі та Донецьку співробітники лабораторій СЕС заявляють, що вода у них мало не ідеальна.

«Рівень кислотності і лугу у воді Кривого Рогу не перевищує норму. Перевищення допустимого рівня були помічені тільки по аміаку », - кажуть у криворізькій СЕС.

На даний момент в Кривому Розі на Карачунівському водопровідному комплексі розпочався грандіозний проект реконструкції очисних споруд. У квітні стартував третій, фінальний етап модернізації.

У рамках реконструкції тут створять технологічний комплекс з розділення фаз опадів, з використанням «безстічної» схеми очищення. Вона дозволить висвітлювати технологічні води і повертати їх на початок очисних споруд, а осад ущільнювати і зневоднювати.
До речі, зневоднений осад можна буде ефективно використовувати як компонент для виробництва цегли як добриво в лісових розсадниках і лісопосадках для підвищення родючості грунту. Суцільне "безвідходне виробництво". Третій етап реконструкції обійдеться в 25 млн. грн. і закінчиться в 2014 році.

«Повне впровадження проекту дозволить істотно поліпшити якість питної води, що постачається населенню і підприємствам Кривбасу, зменшити втрати води в системі водопідготовки, істотно поліпшити екологічну ситуацію в регіоні, - зазначив губернатор Дмитро Колесніков. - Зокрема, буде повністю припинено скидання забрудненої води після шламонакопичувачів з Карачунівського водопровідного комплексу в Карачуновське водосховище і річку Інгулець ».

У Донецьку головний санітарний лікар міста Сергій Бондаренко повідомив, що сам особисто п'є необроблену воду з-під крана. До речі, про це раніше заявляв і керівник "Донецькміськводоканалу" Юрій Перебийніс. На їх думку, водопровідна вода відповідає всім ГОСТам придатності для пиття.

"Ніяких особливостей у донецької води немає, якщо це не вода з джерел. А з-під крана ллється вода, відповідна необхідним параметрам, інакше ми б заборонили пити таку воду", - сказав Бондаренко.
Він також зазначив, що в Донецьку традиційно хлорують воду, і, на його думку, це нормальний процес з метою знезараження води.
Після хлорування, яке, до речі, у Донецьку буде проводитися в квітні, воду з-під крана радять спускати, потім відстоювати або кип'ятити якийсь час.
Що стосується бутильованої води, то донецькі лікарі рекомендують брати воду в скляних пляшках - вона зберігається дуже довго, на відміну від води в пластиковій тарі, яка повинна так зберігатися не більше 2 тижнів, хоча в більшості випадків пишуть, що термін придатності півроку і навіть рік . Один з лікарів-гастроентерологів повідомив, що в його практиці були хворі, які заражалися гепатитом А саме через бутильовану воду через те, що в цеху, де воду дистилювали, прорвало каналізацію, і у воду потрапили бактерії. А таку воду, як правило, ніхто не кип'ятить. Крім того, лікарі радять брати газовану воду, незважаючи на те, що вуглекислота є консервантом, але якщо вода негазована, то туди додають антибіотики, щоб вона не прокисла, тому краще взяти газовану, випустити звідти газ, ніж пити воду з консервантами.

Про високу якість питної води заявляють і у Львові. Проте місто має кілька проблем в окремих районах. Про це в минулому році гучно заявив на брифінгу головний технолог ЛМКП «Львівводоканал» Микола Одуха, відповідаючи на питання про якість води.
«У нас є проблеми тільки старої мережі - це близько 800 км у Львові. Відповідно є так зване вторинне забруднення води », - каже Одуха.
Також є невеликі проблеми по жорсткості води.
«В основному, у Личаківському районі, де вода подається із Золочева. Вода тут твердіше, ніж встановлено нормами. Ліквідована проблема в Залізничному районі, де працює станція знезалізнення води », - каже Одуха.
Невеликі проблеми з водою мають і мешканці Сихова, куди вона подається з Бібрки і Глина Наварії.
«Там є невелика жорсткість води, але це не катастрофічне перевищення допустимих норм», - зазначає Одуха.
Зокрема, залізо і жорсткість і сьогодні домінують у показниках якості.
«Під час інтенсивного танення снігів використання колодязної та водопровідної питної води забороняється, навіть для господарських потреб, у зв'язку з імовірним інтенсивним хімічним та мікробним забрудненням», - заявляє головний спеціаліст управління Державної епідеміологічної служби у Львівській області Мирослав Гушул.
А самі мешканці Львова кажуть, що забруднену воду, яка тече з наших кранів, скоріше можна назвати «компотом» з шкідливих речовин, ніж життєво важливою речовиною.

У Харкові також СЕС заявляє, що якістю питної води у кранах городян у принципі задоволені. Точніше, вона відповідає нормам. Правда, пити її в сирому вигляді не рекомендують. Також не рекомендують і набирати воду в деяких джерелах міста.

У СЕС визнали: в цілому природні джерела Харкова не відповідають гігієнічним вимогам до питної води. Претензії у перевіряючих - до хімічних і до бактеріологічних показників.
 
Найбільш стабільними за якістю води в СЕС називають джерела в Саржиному і Манжосовому ярах, на вул. Мінераловодський, у парку "Юність", в с. Олешки і на березі Петренківського водойми - Петренки-1, -2, -3. Звичайно, пити воду із них, не прокип'ятивши, все одно ризиковано, але після термічної обробки вона цілком прийнятна.
 
Найгірше за хімічними показниками виявилася вода в Олексіївській балці та на вул. Тимурівців, 25, а незадовільну мікробіологію продемонстрували джерела на вул. Командарма Уборевича та на вул. Тимурівців, 46.
 
«Причинами незадовільної якості джерельної води є забруднення, розташовані вище водоносних горизонтів, і поверхневі стоки, пориви підземних комунікацій, - зазначають у міськСЕС. - Наприклад, у джерел в Олексіївській балці, у парку "Юність", на вул. Тимурівців, 25 та вул. Командарма Уборевича-1 балансоутримувач є, але якість води не відповідає нормативам », - кажуть у СЕС.
 

Офіційно

В Україні в 2013 р. запрацюють нові стандарти якості питної води. Про це на засіданні Верховної Ради України (ВР) під час години запитань до уряду заявив міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Анатолій Близнюк.
"Санітарні норми і гігієнічні вимоги до питної води розроблені у відповідності з європейськими нормами і стандартами. Вони набрали чинності в 2010 р., але окремі з цих вимог почнуть працювати тільки в 2013 р.", - зазначив міністр.
Близнюк визнав, що на сьогоднішній день не існує лабораторного обладнання на водозаборах по ряду показників, "тому в наших планах оснащення лабораторій таким обладнанням за контролем якості питної води і стічних вод. Ми розраховуємо поступово забезпечити регіони лабораторіями, починаючи з регіонів, де найгірша ситуація з питною водою. Це східні регіони ".
Нагадаємо, президент України Віктор Янукович у листопаді 2011 р. підписав Закон № 3933-VI "Про внесення змін до закону України" Про загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006-2020 рр.. ", Якою, зокрема, передбачається оснащення 356 лабораторій контролю якості води та очистки стічних вод в Україні сучасним контрольно-аналітичним обладнанням.

Але піклуватися про питну воду має не лише держава, а й люди. Щоразу викидаючи в річку, озеро або просто на землю сміття, варто пам'ятати - весь цей бруд повернеться до нас через водопровідні труби під виглядом питної води.