Рік 2015-й. Будуємо нову Україну

Лічені дні залишилися до кінця 2015 року - року великих надій і великих розчарувань. Проводжаючи страшний і революційний 2014-й, кожен з нас вірив, що наступний рік стане переломним, і Україні вдасться зупинити війну і почати нарешті довгоочікувані реформи. Та не судилося. Війна, яка вже, здавалося, затихала і поступово перетворювалася на новий заморожений конфлікт на карті світу, знову перейшла в стадію загострення. Сепаратисти повернули заборонене важке озброєння на деякі позиції. Реформи, про які так багато говорять, поки нічого, крім фінансових ударів, громадянам України не принесли.

Тим неї менш, приводи для оптимізму є. В Україні з'явилися перші успішні реформи, є схвалення безвізового режиму з ЄС. Але найголовніше навіть не це, а те, що українське суспільство демонструє не просто стійкий запит на зміни, але і здатність вимагати ці зміни і контролювати владу. А це найкраща гарантія того, що Україна-2016 рухатиметься вперед, буде змінюватися і рости.

Ми постаралися проаналізувати основні події минулого і зупинилися на ключових, які, на наш погляд, визначали життя нашої країни у 2015-му і, ймовірно, впливатимуть  на неї і в новому, 2016-му році.

Війна і Мінськ

Кривавий початок 2015-го. Під Старий Новий рік, 13 січня, терористи обстріляли із «Градів» пасажирський автобус під Волновахою. Шість залпових ударів були випущені з української блокпосту, один з яких потрапив в автобус. 12 мирних громадян загинули, близько 30 отримали поранення.

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 1

24 січня терористи обстріляли мікрорайон Східний в Маріуполі. Кілька залпів з системи «Град» і «Ураган» за кілька хвилин зруйнували частину великого житлового масиву. Пожежі, зруйновані будинки, мільйони битих стекол, зяючі дірки в багатоповерхівках і трупи, кров, стогін. 31 людина загинула, понад 100 отримали поранення.

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 2

Через три тижні теракт повторили вже в Краматорську, в глибокому тилу. 10 лютого орієнтовно в 12:30 по аеродрому  Краматорська терористами було завдано вогневий удар з реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град". Вогонь вівся із застосуванням снарядів "Торнадо" з боку Горлівки. Троє людей загинули.

Російсько-колабораціоністські війська наочно продемонстрували, що на сході України поняття «глибокий тил» не існує. І на відстані до 120 км від лінії розмежування безпечних точок на карті немає.

Ці цілком реальні загрози змусили українських військових вжити контрдії, щоб убезпечити прифронтові міста. І в той же день, 10 лютого, полк «Азов» перейшов у наступ. За добу азовці звільнили Павлопіль, Комінтерново, Широкіно і мали всі ресурси для того, щоб звільнити Саханку, проте неузгодженість дій з Генштабом і відсутність підтримки з боку ВСУ змусили їх зупинитися.

Сьогодні, кажуть в «Азові», Саханку звільнити з наскоку вже не можна. Бойовики перетворили її на неприступну фортецю, оперезавши мережею бетонних укрепспоруд.

Були й інші наслідки неузгодженості лютневої операції. Частину Широкино бойовикам вдалося повернути під свій контроль, підтягнувши підкріплення з Саханки. Так почалася довга битва за Широкіно, яка повністю знищила колись красиве курортне селище на узбережжі.

Події зими 2015-го і шірокінське протистояння поставили під загрозу подальше існування Мінських угод як таких.

Нагадаємо, вони були укладені у вересні 2014-го, проте вже до кінця року практично перестали виконуватися. Один з основоположних пунктів документа - повне припинення вогню - здавалося, абсолютно нереальним через три гарячи точки: Широкіно, донецький аеропорт та Дебальцеве. Новий раунд зустрічей в Мінську, який відбувся в січні і лютому, оголив нездатність опонентів домовитися. Україна наполягала на фіксації кордонів окупованих територій, де Дебальцеве, Широкіно і аеропорт залишалися під її контролем. Російська сторона заявляла, що ці території повинні залишитися під контролем сепаратистів. І оскільки на дипломатичному рівні вирішити ці питання ніяк не вдавалося, бої за території могла зупинити тільки перемога на полі бою.

 На жаль, Україні утримати свої позиції не вдалося. Спочатку впав аеропорт, а після здали і ключовий залізничний вузол Дебальцеве.

Фото - "Сегодня"

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 3

Після таких втрат залишити і  Широкіно Україна дозволити собі ніяк не могла. Бої за Широкіно тривали 5 місяців, і єдиним способом припинити кровопролиття могла бути тільки повна демілітаризації селища. Домовитися про це сторони змогли за допомогою місії ОБСЄ тільки у кінці червня.

1 липня бойовики залишили Широкіно. До того часу там не залишилося жодного цілого будинку і жодного жителя.

Рішення про демілітаризацію далося Україні дуже важко. Було дуже багато противників такого сценарію. Однак саме демілітаризація дозволила на тривалий час встановити реальний режим припинення вогню.

Ситуація на фронті загострилася тільки на прикінці цього року. Війна повернулася, продовжуючи висмоктувати з країни сили і фінансові ресурси, яких так не вистачає для проведення реформ і стабілізації економіки.

Реформи

Україна нагадує величезний старий тріскучий віз, який неможливо зрушити з місця, запустити, підштовхнути, щоб він нарешті покотився вперед, намагаючись хоч на крапельку скоротити відрив у дистанції між ним і цивілізованими розвиненими країнами. Цей віз бовтається, скрипить. Його намагаються штовхнути всі по черзі і з різних сторін, а в результаті одне колесо закрутилося, інше закрутилося, а третє відвалилося. Поки його на місце припасовували, забуксувало четверте. Тут би всім в унісон, синхронно докласти зусиль, але немає згоди. Хтось боїться втратити гроші, налагоджені схеми, а хтось просто страшиться змін.

Тим не менш, незважаючи на таку какофонію, реформи все-таки йдуть. Не всі з них зрозумілі обивателю, це правда, але вони є. І, як нам обіцяють реформати, відчутний ефект від них для країни та її громадян теж буде, але тільки не відразу.

Зупинимося на найбільш значущих і помітних.

Реформа поліції і створення нової патрульної служби. На думку українців, це найуспішніша (напевно, тому що найпомітніша) реформа в Україні. Її реалізація - заслуга декількох одержимих грузин і не менш одержимих українців, заражених ідеєю змін. Вже перші дні роботи в Києві показали - новій службі довіряють, хабарів поліцейським не дають і прощають дрібні проколи, наприклад,  невміння складати протоколи про ДТП. А число бажаючих працювати патрульними поліцейськими, судячи з кількості заяв, прийнятих в різних куточках країни, говорять про те, що, напевно, під час реформування все-таки краще створювати нові структури, ніж намагатися переробити старі.

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 4

Перехід на електронне управління. Ця реформа ще не завершена, але прогрес очевидний. Електронні сервіси для громадян, електронні державні закупівлі, відкриті електронні реєстри - все це не тільки спрощує життя, робить адмінпослуги доступними і зручними, але ще й формує прозорість влади - основну складову боротьби з корупцією.

На жаль, в регіонах ця реформа просувається зі скрипом. Можливо, через те, що на місцях у влади не було молодих і енергійних, які б рухали її реалізацію. Після виборів ситуація повинна змінитися.

Створення ринку газу і перехід до реального тарифа. Що таке «ринок газу», люди, з цим ринком ніяк не зв'язані, так і не зрозуміли. Розумні люди кажуть, що ринок цей створений поки що лише на папері у вигляді закону. Але ось що стосується обґрунтованого тарифу, то цю реформу кожен з нас відчув на своєму гаманці, сплативши першу ж платіжку. Тим не менш, експерти, які оцінювали пакет реформ для «Економічної правди», саме цю назвали найвагомішою і значущою з уже реалізованих. Безумовно, реальний тариф боляче вдарив по доходах громадян, але, з іншого боку, він вибив грунт з-під ніг корупціонерів, які на різниці в тарифах клали собі в кишеню мільярди гривень бюджетних грошей. У «Нафтогазі» обіцяють, що реально обґрунтований тариф та створення ринку газу в Україні дозволить незабаром природним, економічно обґрунтованим способом знизити вартість газу. Подивимося, звичайно. А поки цього не сталося, оформляємо субсидії і вчимося економити, утеплюючи свої будинки і встановлюючи лічильники.

Антикорупційний пакет. Боротьба з корупцією - одне з найбільш очікуваних та затребуваних суспільством реформ. При цьому успіхи в цьому напрямку до кінця року - зерро, нуль, порожнє місце. Прекрасний набір законів, які повинні були запустити антикорупційний процес в Україні, не реалізується.

Але надія на зміни є. Важко і не без скандалів створені антикорупційне бюро і антикорупційна прокуратура. Правда, їм не дали поки грошей і забули прийняти новий закон про прокуратуру. Але куди подінуться - і приймуть, і дадуть. І ці два органи все-таки запрацюють, бо конкурс був проведений чесно. Відбір був жорсткий. Громадськість мала можливість брати участі в роботі конкурсної комісії і стежити за неупередженістю у прийнятті рішень.

В інтерв'ю Українській правді Назар Холодницький, перший в історії країни антикорупційний прокурор, розповів, що разом з НАБУ вони почали працювати по 12-ти справах. Ніяких подробиць поки не повідомляє. «Дізнаєтеся тоді, коли будуть перші затримання. Я думаю, це вже буде публічно. Зараз поки що не хочу и не маю права щось говорити, но процес пішов». Що ж, почекаємо, довше чекали ...

Україна-ЄС: Безвізовий режим

Те, що так довго обговорювалося в суспільстві, чого так сильно чекали мільйони українців, здійснилось. Європейська комісія прийняла звіт України про виконання плану безвізової лібералізації з ЄС. У перекладі на зрозумілу мову, Україні дали добро на введення безвізового режиму. Правда, із застереженнями: антикорупційне бюро і прокуратуру треба все-таки довести до розуму, і забезпечити українців, охочих перетинати шенгенську зону, біометричними паспортами.

По ідеї, скористатися безвізовим режимом зможуть і українці, які проживають на окупованих територіях Донбасу та Криму. Однак чи зможуть вони отримувати біометричні паспорти, залежить від політичних рішень.

За оцінками експертів, процедура запровадження безвізового режиму повинна завершитися орієнтовно до липня 2016 року. Однак для перетину кордону без віз українці повинні мати при собі ряд документів: страховку, підтвердження фінансової спроможності або зворотний квиток в Україну.

Декомунізація

У квітні Верховна Рада України прийняла чотири закони з пакету декомунізації. Цими правовими рішеннями головний законодавчий орган країни офіційно засудив тоталітарні комуністичний і нацистський режими, визнав на рівні держави борців за незалежність України, відкрив архіви радянських каральних органів і увічнив пам'ять про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні.

Однією з вимог законів є ліквідація тоталітарних символів з вулиць і площ українських міст.

Відзначимо, що коли історичні назви замінялися комуністичними, стиралася багатовікова історія з вигляду міст, суспільство мовчало. Не до розмов було. За подібні розмови вмить можна було опинитися на Колимі. В умовах демократії кожен має право голосу і вживає це право на те, щоб заявити, що кам'яні ідоли вождя світового пролетаріату, тисячами розтиканої по всій країні, - «це наша історія», а тому треба залишити. Ці люди не розуміють, що неосуд тоталітаризму - це грунт для рецидиву, і що прибирати імена кривавих катів з топоніміки треба не для себе, а заради майбутніх поколінь.

Резонансні вбивства і суїциди

Ціла серія самогубств і політичних вбивств вразили Україну на початку цього року.

28 лютого екс-депутат Верховної Ради від ПР, головний «диригент» парламенту Михайло Чечетов, підозрюваний у сприянні прийняттю "диктаторських законів", викинувся з вікна своєї квартири в Києві.

9 березня екс-депутат ВР від Партії регіонів Станіслав Мельник застрелився з власної мисливської рушниці, залишивши записку, в якій просить вибачення.

До свого депутатства Мельник був гендиректором пивзаводу "Сармат" у Донецьку. А потім до 2006 року - гендиректором ЗАТ "Люкс", яке належить олігархові Ринату Ахметову.

А 12 березня був знайде труп екс-голови Запорізької обласної державної адміністрації Олександра Пеклушенка. Його обгрунтовано підозрювали в участі в розгоні Майдану 26 січня 2014. Розслідування добігало кінця і Пеклушенко, нібито, світив реальний термін.

Слідство встановило, що Пеклушенко покінчив із собою.

15 квітня в Києві в під'їзді власного будинку був убитий регіонал Олег Калашников. Його називали одним з організаторів і фінансистів антимайдану в Маріїнському парку. За словами радника міністра МВС Геращенко, Калашников багато знав про те, хто стояв за придушенням Майдану, був дуже цінний для слідства, але всі свої знання він забрав у могилу.

А вже наступного дня, 16 квітня, в Києві був убитий журналіст Олесь Бузина, відомий своїми специфічними поглядами та ярою антиукраїнською позицією.

Серія резонансних убивств і суїцидів дали привід російській пропаганді заговорити про політичні переслідування в Україні. Українська ж сторона заявила про провокації, які російські спецслужби готують напередодні 9 Травня. Крім того, українські силовики заявили, що регіонали цими вбивствами усувають свідків і замітають сліди.

На сьогоднішній день вироків ні по одному з цих справ немає.

Політичні війни, які розгорілися з новою силою паралельно з обговоренням змін до Конституції, наприкінці серпня виплеснулися масовими заворушеннями під стінами парламенту. 31 серпня, в день прийняття депутатами в першому читанні поправок по децентралізації, свободівці і РПОЛ влаштували перед входом у ВР криваве побоїще.

Фото - "Дзеркало тижня"

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 5

Спочатку тільки з палицями і димовими шашками, а потім і зі зброєю в руках протестуючі спробували штурмувати парламент. «Зрада» витала над площею. Солдати-строковики і штатні співробітники міліції насилу стримували розлючений натовп, коли один з представників батальйону «Січ» дістав бойову гранату і кинув її в співробітників міліції.

24-річний Ігор Дебрін загинув від осколкового поранення. Близько ста правоохоронців отримали поранення.

Смерть солдата-строковика охолодила запал мітингувальників. Але тільки не політиків. Ніхто з тих, хто кликав натовп на штурм, так і не зрозумів, наскільки небезпечні подібні маніпуляції. Вже восени все ті ж політики знову покличуть народ на повстання, зібравши акурат перед виборами тарифний «майдан».

Що примітно, відразу ж після завершення виборчого процесу тарифний майдан розчинився сам собою, мабуть, втративши для організаторів всякий сенс.

Особистість

Про роль особистості в історії сказано чимало. Україні останніх 20 з гаком років справжніх особистостей якось не вистачало. Пам'ятаєте, як у Висоцького, справжніх буйних мало от і немає ватажків.

Схоже, що українська льотчиця Надія Савченко якраз і є такий ватажок, якого дуже чекає Україна. Ця красива і вольова жінка показала приклад незламності та безмежної любові до своєї країни.

Рік 2015-й. Будуємо нову Україну (фото) - фото 6

Нагадаємо коротко історію Надії. Вона була активною учасницею Майдану. Коли почалася війна, записалася добровольцем і відправилася на схід захищати свою країну в рядах батальйону «Айдар».

У середині червня Надія Савченко потрапила в полон до бойовиків «ЛНР», а через пару годин після затримання українські добровольці почали обстріл позицій сепаратистів, в результаті якого загинули двоє російських журналістів. Еленеровці чомусь вирішили, що льотчиця Савченко, слабка жінка, - дуже вдалий об'єкт для того, щоб повісити на неї всіх собак і влаштувати публічне судилище над «українськими карателями» у Москві. З цією метою Надю вивезли з України.

10 липня Український льотчицю як би випадково «знаходять» у Воронежі. Яким чином вона там опинилась, невідомо.

Примітно, що Новоусманскій районний суд Воронежа обрав запобіжний захід у відношенні Савченко 2 липня - тобто за шість днів до того, як стало офіційно відомо про її місцезнаходження. Але на такі «дрібниці» «найгуманніший суд» Росії уваги не звертає.

Сьогодні Надю судять в російському Донецьку. Вже більше року вона в полоні. Тепер її поле битви - закрита з усіх боків кабінка для ув'язнених в залі суду. Надя бореться зараз тією зброєю, яка їй доступна: ручка, папір, гостре слово, сміливість, посмішка, вишиванка, голодовка ... Вона не розраховує на справедливий суд. Правда,  днями її адвокати заявили, що питання обміну Савченко на російських військових зрушилося з мертвої точки.

Надя, Україна дуже чекає на тебе. Адже зовсім не виключено, що з полону на Батьківщину повернеться майбутній президент України.

Огляд ключових подій року, що минає, підготувала Анна Романенко

Актуальність
(0 оцінок)
Автор
(0 оцінок)
Якість матеріалу
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Актуальність
0/12
Автор
0/12
Якість матеріалу
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку