В Єрусалимі, оточеному вавилонськими військами, у храмі Соломона, священослужителі, левіти і прості євреі моляться, благаючи бога захистити їх від жорстоких вавилонян, які на чолі з Набукко плюндрують ізраїльську землю. Первосвяшеник Захарія закликає однодумців сподіватися на краще, бо йому вдалося взяти у полон доньку вавилонського царя Фенену. Саме вона може стати запорукою укладання миру між ассірійцями та євреями. Ісмаїл, племінник іудейського царя, впізнає у Фенені свою кохану, яка свого часу звільнила його з полону у Вавилоні. Юнак хоче врятувати принцесу.
У цей час через потаємний хід у храм вривається в оточенні ассірійців Абігаїлла – позашлюбна донька Набукко, яка прагне стати спадкоємницею трону. У її серці палає нерозділене кохання до Ісмаїла. Заради цього кохання Абігаїлла готова допомогти єврейському народові. Але Ісмаїл не може себе змусити полюбити Абігаїллу. Храм наповнює все більша і більша юрба. Військо ассірійського царя вже біля стін Єрусалиму. За якусь мить з’являється сам Набукко, який наказує всім впасти ниць. Захарія кидається до Фенени і заносить над нею ніж. Якшо ассірійський цар та його воїни і надалі осквернятимуть головний єврейський храм, він уб’є доньку царя. Набукко гарячково обмірковує ситуацію. Та враз до Фенени кидається Ісмаїл і вириває із рук головного жерця. Фенена врятована. Дика радість охоплює Набукко, він наказує грабувати і палити Єрусалим...