У 1998 році – ДЗИҐА мала перший досвід експонування українського міні-текстилю. І ось нова зустріч з текстильною мініатюрою. Що змінилося за цей час у її розумінні?

 

Особливість нинішньої експозиції в тому, що змінився підхід до малої форми твору в цілому. Це не просто «ескіз», «замальовка» в матеріалі, що переважало у попередній експозиції (поруч із окремими зразками класичного шпалерного ткання), це здебільшого детально продумані композиції, як з боку формальних, так і з боку смислових якостей. Разом з тим, збільшилася кількість об’ємно-просторових творів, т.зв. об’єктів.

 

Інший момент – вона багатовекторна. Автура нашої виставки це три покоління українських митців, які мають різний творчий досвід, отже іншу акцентуацію свого досвіду. І тут вектор формотворення мініатюр молодих митців схиляється більше до естетики дизайнерських концепцій, що імпонує їх світосприйняттю. Подібну гостроту та лаконічність самовираження, звісно, можна побачити і у творах митців середнього покоління. Однак тут переважає заглиблення у смислові, образотворчі рівні, що проростають із семантики не лише текстильних, але й загальномистецьких першоелементів (волокна, нитки, кольору, структурної пластики), які в мініатюрних формах отримують особливе макрозвучання.