Маскарони оздоблюють чимало старих кам’яниць Львова. Поза часом і суєтою, непомітні для пересічних перехожих, вони вражають уяву всіх, чий погляд прискіпливо ковзає архітектурними деталями.

Первісною функцією скульптурних масок було відлякування злих духів. З плином часу їхня роль змінювалась, тож на початку ХХ століття замість гримас химерних істот львів’яни вже милувались прекрасними сецесійними обличчями, обрамленими пишними кучерями і вигадливими візерунками.

«Більшість перехожих їх просто не помічає, проходять повз з опущеними головами, занурені у буденні клопоти. Проходять і навіть не здогадуються, що за ними пильнують. З фасаду кожного старого львівського будинку за нами спостерігають десятки пар очей - здивованих і розгублених, добрих і злих, людських і міфічних. Очей тих, хто дивиться на нас згори. Очей львівських маскаронів», - коментує свій інтерес львовознавець Роман Метельський.

В експонованій фотозбірці побачимо розмаїття, не обмежене часовими критеріями, але об’єднане авторським поглядом. Запрошуємо!