Михайло Барабаш – Виставка «Сакральний простір».

Серед величезної кількості сакральних виставок і проектів часто панує спрощене розуміння самої суті цього мистецтва. Зазвичай, усе зводиться до інтерпретацій або оперуванням давно усталеними шаблонами. Митці ніби бояться вийти за рамки старих канонів, не відчуваючи потреби у новому з боку самого духовенства. Відсутність сміливого експерименту у сакральному мистецтві особливо гостро постає на тлі сучасного (світського) мистецтва.

Домінування декоративности, “матеріальности”, що прикривається “”каноном”, над справжньою глибинною духовною суттю сакрального мистецтва, стало поштовхом для роздумів, чи в сучасному мистецтві є місце для сакрального?

Релігійне мистецтво може і повинно стати одним із найбільш вільних і відкритих до будь-яких новацій. Для цього воно потребує певного середовища, перехідних форм і проектів, що б відображали би весь спектр поміж сакральним та світським мистецтвом. Тільки так актуальні творчі новації могли б якісно вплинути на формування нових підходів до самої суті сакрального мистецтва.