Це історія Сербії часів розвалу Югославії, часів безробіття і матеріальної скрути, розпачу ібезвиході. Це історія двох коханців – Гоци (Гордани) і Браци (Броніслава), які намагаються створити власну нову родину і зазнають фіаско.

Це історія десятирічного хлопчика, сина Гоци від попереднього шлюбу, який перестав розмовляти з дорослими після самогубства батька. Фізично він не присутній на сцені, але вся дія обертається навколо нього як центрального персонажа.

У виставі сакральні проблеми трансформуються в екзистенційну площину. Чи можна побудувати новий світ на уламках старого? Де пролягає межа між мужністю і слабістю людини? І в чому полягає провина усіх і кожного зокрема за те, що діється з нами, суспільством, державою?

Вистава за п’єсою сербського драматурга Небойші Ромчевича.

Переклад із сербської - Зоряна Гук.

Режисер - Ірина Волицька.

Актори - Лідія Данильчук, Роман Біль.

Світло - Євген Копйов.