Режисерські вияви в дійстві

на музиці В.-А.Моцарта “Безумний день, або Весілля Фігаро”

Вже в самій назві твору Бомарше “Безумний день, або Весілля Фігаро”, а далі – за автором лібрето Лоренцо Да Понте в однойменній опері закладено подвійний підтекст усіх подій і завдань, які об’єднують кожну особу -виконавця в цілісність яскравого модерного дійства на музиці, в нашому випадку – під назвою “Безумний день…”. Ми ніби не вміщаємося в тему тільки “Весілля Фігаро». Так, вона для нас – одна з головних вихідних подій, що творить масу інших, не менш важливих і значущих. Бо як тоді пояснити емоційне зерно всіх інших героїв, яких Моцарт підіймає на найвищі гребені хвилювання людського духу. Всі вони щиро переконливі, вмотивовано переплетені (хоч,треба визнати, часто втрачають логіку своїх вчинків), що, можливо, й оправдовує сенс людського існування; відкривають і пізнають самих себе, а через себе – інших і навпаки.

Справді, безумний день може бути єдиний у людському житті – як потреба і вибух, як даність, що кардинально змінює саме життя, його долю… Безумний день – короткий часовий простір, в якому через повстання проти себе самого відкриваються нові змісти… Безумний день – це дихотомія: форма пред’явлення метафізичної Волі та інструмент її реалізації в абсолютно новий спосіб; це великий шанс створення й відчуття чогось нового, незвіданого, спокусливого; це процес постійний і незворотній, правдивий і грішний… Тому наша художня форма, стилістика, навіть катарсис існування в опері “Безумний день” є з паралельної реальності Моцарта, але не без нього самого. Наша творча енергія скерована на пошук екзестенційних смислів і вибудовування як моцартівського художнього світу, так і збереження власного “я”; на подолання натиску стереотипів, який тисне і ламає звідусіль.

Василь Вовкун

Опера В.-А.Моцарта «Весілля Фіґаро, або Безумний день» в оригінальній постановці народного артиста України В.Вовкуна , завдяки своєрідності трактування., отримала дещо змінену назву.

Прапрем’єра відбулася 1 травня 1786 р .у Відні. Твір написаний у стилі італійської комічної опери, тому сюжет багатий комічними зіткненнями, непорозуміннями, невпізнаваннями, переодяганнями.

Покоївка графині Розіни (Сюзанна) і камердинер графа (Фіґаро) готуються до весілля. Граф Альмавіва хитро пропонує молодим кімнату, яка буде зручною для нього, щоби скористатися правом першої ночі. Молоді розгадують його злий намір і будують плани, щоби перехитрити графа.

Вони мусять подолати ще й інші перешкоди, що їх завдають різні персонажі, зокрема графська ключниця Марцеліна та її старий колишній коханий – доктор Бартоло.

Врешті-решт ці й інші труднощі подолано. Безумний день проминув, і весілля Фіґаро з Сюзанною щасливо здійснюється.