Протягом листопада минулого року поетеси Мар’яна Савка та Маріанна Кіяновська щодня писали одна одній листи. Мар’яна писала зі Львова, а Маріанна — з Паланги, з Литви, де перебувала на літературній стипендії.

От тільки листування це було віршованим і розгорталось перед очима фоловерів авторок у Facebook. Цих віршів-листів чекали, їх обговорювали й поширювали. У них є все: дружба і політика, гострота сучасності і роздуми над величчю кохання.

«Коли я їхала на берег Балтійського моря, відчула потребу повторити досвід Овідія: писати листи без адресата, – розповіла Маріанна Кіяновська. – І тут Мар’яна запропонувала мені писати їй листи з Литви. Я зрозуміла, що наші думки співпадають. Спочатку я писала запит, а Мар’яна мені відповідала. І так було аж до мого дня народження, коли Мар’яна мені написала о 4 ранку. Відтоді усе стало навпаки – вже я відповідала Мар’яні».

«Це був надзвичайний досвід, – додає Мар’яна Савка. – Пам’ятаю, з яким хвилюванням щоразу відкривала Facebook, щоб знайти там нового листа від Маріанни, і як напружено чекала хоч якоїсь вільної хвилинки, щоб писати відповідь. Дивуюся, як натхнення приходило день у день, як за розкладом. І навіть було змагання зі самим собою – зробити ще кращий вірш, для неї, для себе, для читачів. І як багато всього ми відчитували між рядками. Це було можливо тільки з Маріанною. Сподіваюсь, вам сподобається».